Координати: 50°23′30″ пн. ш. 36°3′58″ сх. д. / 50.39167° пн. ш. 36.06611° сх. д. / 50.39167; 36.06611
Очікує на перевірку

Уди (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Уди
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Тер. громада Золочівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA63020050560060292
Облікова картка Уди 
Основні дані
Засноване 1677
Населення біля 1500 осіб (2008)
Поштовий індекс 62220
Телефонний код +380 5764
Географічні дані
Географічні координати 50°23′30″ пн. ш. 36°3′58″ сх. д. / 50.39167° пн. ш. 36.06611° сх. д. / 50.39167; 36.06611
Водойми р. Уда, Калинів Яр
Відстань до
районного центру 		16 км
Найближча залізнична станція Козача Лопань
Відстань до
залізничної станції 		12 км
Місцева влада
Адреса ради 62203, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А
Карта
Уди. Карта розташування: Україна
Уди
Уди
Уди. Карта розташування: Харківська область
Уди
Уди
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Уди.

У́ди (до 1706 року — Пристінне) — село в Україні, у Золочівській селищній громаді Богодухівського району Харківської області.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Уди знаходиться на березі річки Уди, у яку впадає балка Калинів Яр. Вище за течією річки на відстані 2 км розташоване село Червона Зоря, нижче за течією на відстані 1 км — село Костянтинівка.

Історія

[ред. | ред. код]

Село Уди було засноване на порожніх землях Болховецького повіту, в Удськом стані за наказом від 4 (14) листопада 1677 року[1] солдатами та рейтарами з Болховця. Спершу село називалося Пристінним, за лісом біля якого воно було засноване, в тому ж лісі ще до заснування села у болховчан були пасіки. Першопоселенцями були 67 служилих, які брали участь у Чигиринському поході. Нащадки деяких з цих першопоселенців проживали в Удах і на початку XXI століття: Бобровникови, Бажинови, Баранови, Бушеви, Гуньбіни, Гур'єви, Єрмакови, Жигалови, Звєрєви, Крохіни, Кузнєцови, Лантінови, Лосєви, Сухорєви, Черкасови, Чехічіни, Шафоростови, Юр'єви, Сміцкови та Ємельянови.

У 1822 році побудована кам'яна однопрестольна Різдвяно-Богородицька церква[2].

За даними на 1864 рік у казеному селі, центрі Удянської волості Харківського повіту, мешкало 3742 особи (1834 чоловічої статі та 1908 — жіночої), налічувалось 432 дворових господарства, існувала православна церква[3].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 5167 осіб[4].

Село постраждало внаслідок голодомору у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 406 людей[5].

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Золочівської селищної громади[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району, село увійшло до складу Богодухівського району[7].

Під час повномасштабного російського вторгнення село було окуповане 30 серпня 2022. 12 вересня цього ж року українські збройні сили звільнили населений пункт.

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
російська 80,89%
українська 18,55%
інші/не визначилися 0,55%

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

У селі є школа, пошта, магазин, поліклініка. Щосереди працює базар. У грудні 2008 було урочисто відкрито газопровід.

Відомі уродженці

[ред. | ред. код]
  • Сміцков Іван Юхимович (1942—2017)—голова колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра», яке він очолював з 1983 по 2000 рік, а з березня 2000 по 2004 рік він був керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Удянське».
  • Бажинов Іван Денисович — український літературознавець і літературний критик, кандидат філологічних наук (1964).
  • Солодилов Микола Федотович (1924—1983) — Герой Радянського Союзу.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [РГАДА Фонд 1209, оп. 1 ч.1, спр. 32, арк. 451—456]
  2. ↑ Справочная книга для Харьковской епархии/ Состав..Иван Самойлович (секретар Харьковской Духовной Консистории). Харьков: Русская Типо-Литография И. М., 1908. С. 67.
  3. ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
  4. ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 848—856 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 26 грудня 2015.
  6. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних


Харківська область Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уди_(село)&oldid=42953502