Перейти до вмісту

Теодорос Варопулос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теодорос Варопулос
грец. Θεόδωρος Βαρόπουλος
Ім'я при народженнігрец. Θεόδωρος Βαρόπουλος
Народився30 січня 1894(1894-01-30)[1]
Astakosd[1]
Помер14 червня 1957(1957-06-14)[1] (63 роки)
Салоніки, Греція[1]
Країна Греція
Діяльністьвикладач університету, математик
Alma materАфінський національний університет імені Каподистрії (1919)[2]
Паризький університет (1925)[2]
ЗакладАфінський національний університет імені Каподистрії
Університет Аристотеля
Науковий ступіньдоктор філософії
Науковий керівникЖак Соломон Адамар[3], Ернест Весс[3] і Paul Monteld[3]
ВчителіGeorgios Remoundosd
ДітиNikolaos Varopoulosd[1]

Теодорос Варопулос (грец. Θεόδωρος Βαρόπουλος; 30 січня 1884(1884січня30), Астакос — 14 червня 1957, Салоніки) — грецький математик, професор Афінського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у бідній родині. Через три дні після його народження помер батько. Фінансову підтримку сім'ї надавав старший брат Ніколаос Цаніо, який працював учителем. Теодорос закінчив початкову школу у Зерваді та середню у Лефкаді. Через проблеми з грошима він переїхав до Афін, де успішно склав вступні іспити до Повітряної академії, проте не зміг оплатити навчання. У 1914 році перевівся на математичний факультет Афінського університету. Заробляв, працюючи в Афінському телеграфі та службовцям в університеті. Серед його викладачів були професори Кіпариссос Стефанос, Георгіос Ремундос, Ніколаос Хатзідакіс. Закінчив виш з відзнакою у 1918 році, у 1919 році здобув ступінь доктора математики.

У 1920 році, здобувши ступінь Еммануїла Бенакіса, Варопулос подався вчитися до Парижа. Розвиваючи теореми Георгіоса Ремундоса, він став направляти свої наукові праці у Французьку академію наук, і за рішенням Паризького університету йому дозволили захистити докторський ступінь без обов'язкового складання державних іспитів. У 1923 році він здобув ступінь доктора філософії, працював до 1925 року, публікуючи свої наукові праці у різних журналах і виступаючи на конференціях. Його високо оцінювали французькі математики, і після повернення до Греції Варопулос продовжував щорічно їздити до Парижа аж до Другої світової війни.

У 1925 році він влаштувався працювати вчителем середньої школи при Афінському коледжі. У 1927 році отримав призначення професором математики у педагогічному училищі, у 1929 році став позаштатним професором математичного аналізу Афінського університету. У 1931 році став ординарним професором математики Салонікійського університету, де і працював надалі. Помер у 1957 році після тривалої хвороби[4][5].

У 1920 році Варопулос виступив як запрошений оратор на Міжнародному конгресі математиків у Страсбурзі[6], у 1924 році — в Торонто. Був членом редакторської ради французького журналу «Bulletin de Sciences Mathématiques» з вересня 1927 року до жовтня 1928 року, редактором журналу Грецького математичного товариства, співпрацював з професором Панагіотисом Зервосом.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Варопулос захоплювався французькою поезією, особливо творчістю Поля Верлена, й аматорською фотографією. Його почуття гумору й ексцентричний характер стали основою для безлічі чуток і небилиць. 21 вересня 1939 року він побрався з Алікі Стіні, вченою-фізикінею. У шлюбі народився син Ніколас, який також став математиком.

Популярність

[ред. | ред. код]

Варопулос як вчитель математики викладав теореми зрозумілою літературною мовою та розвивав одночасно деякі філософські теорії. Поводячись суворо зі студентами, він допомагав фінансово найбіднішим із них. Зробив свій внесок у розвиток математичного факультету Салонікійського університету. Серед його учнів найвідомішими були Н. Н. Баганас, професор університету Бордо, та Нікос Артеміадіс, професор Американського університету.

Вибіркові публікації

[ред. | ред. код]
  • Sur la croissance et les zéros d'une classe de fonctions transcendantes // Thèses de l'entre-deux-guerres (numdam.org) : magazine. — 1923. — Vol. vol. 38 (26 décembre).. — «; 68 page doctoral dissertation».
  • Sur les valeurs exceptionnelles des fonctions algébroïdes et de leurs dérivées // Bulletin de la Société Mathématique de France : magazine. — 1925. — Vol. 53 (26 décembre). — P. 23—34. — DOI:10.24033/bsmf.1078.
  • Sur les involutions exceptionnelles et les valeurs exceptionnelles des algébroïdes // Bulletin de la Société Mathématique de France : magazine. — 1927. — Vol. 55 (26 décembre). — P. 151—162. — DOI:10.24033/bsmf.1118.
  • Sur les valeurs exceptionnelles des fonctions dérivées et le théorème de M. Saxer // Acta Mathematica : magazine. — 1928. — Vol. 51, no 1 (26 décembre). — P. 23—29. — DOI:10.1007/BF02545659.
  • Sur les algébroïdes Liées algébriquement // Rendiconti del Circolo Matematico di Palermo (1884–1940). — 1930. — Т. 54 (26 грудня). — С. 463—472. — DOI:10.1007/BF03021209.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. а б http://www.hellenicaworld.com/Greece/Person/gr/TheodorosVaropoulos.html
  3. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. Apevíosen o kathigitís Theódoros Varópoulos. 15 червня 1957. с. 5. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 10 травня 2018.
  5. Past Deans – Faculty of Sciences AUTh (University of Thessaloniki. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 13 червня 2022.
  6. Sur le module maximum des fonctions algébroïdes by Th. Varopoulos // Compte rendu du Congrès international des mathématiciens tenu à Strasbourg du 22 au 30 Septembre 1920. — 1921. — С. 212—214.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]