Темрюк (Маріупольський район)
| село Темрюк | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Донецька область | ||
| Район | Маріупольський район | ||
| Тер. громада | Нікольська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA14140070220087857 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1807 рік | ||
| Колишня назва | Старченкове | ||
| Населення | 2016[1] | ||
| Села-побратими | Село Гусарка Запорізька область | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 47°16′08″ пн. ш. 36°58′29″ сх. д.H G O | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 87000, Донецька обл., Маріупольський р-н, смт Нікольське, вул. Пушкіна, 94 | ||
| Вебсторінка | https://gromada.info/gromada/nikolska/ Сайт Нікольскої громади | ||
| Карта | |||
  Темрюк | |||
 Темрюк | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Темрю́к (у 1948 — 2016 — Старченкове[2]) — село Нікольської селищної громади Маріупольського району Донецької області України.
Відстань до районного центру становить близько 55 км автошляхом Т 0803. Відстань до залізничної станції Розівка степовим шляхом становить 12 км. Селом протікає річка Темрюк, що й дало (повернуту) сучасну назву селу. Населення — 2 016 чоловік (2001).
Колишню назву населений пункт отримав на честь уродженця села Василя Старченка — радянського державного і громадського діяча.
Село межує із землями Більмацького району Запорізької області.
Село Темрюк було засноване на початку ХІХ ст. збіглими селянами із Західної України. Продовж 19 століття село активно заселяли різні переселенці як з губернь Полтавської, Чернігівської, Смоленської, Орловської, Віленської та інших губерній Російської імперії. [1]
За даними на 1859 рік у власницькому селі Темрюк Олександрівського повіту Катеринославської губернії мешкало 3105 осіб (1559 чоловічої статі та 1546 — жіночої), налічувалось 425 дворових господарств, існувала православна церква. Значну кількість селен складали росіяни[3].
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Темрюк, центрі Темрюцької волості Маріупольського повіту Катеринославської губернії, мешкало 4347 осіб, налічувалось 566 дворових господарств, існували православна церква, школа й 3 лавки[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6361 особи (3180 чоловічої статі та 3181 — жіночої), з яких 6189 — православної віри[5].
У 1908 році в селі мешкало 7501 особа (3815 чоловічої статі та 3686 — жіночої), налічувалось 1128 дворових господарства[6].
Радянська окупація встановлена у січні 1918 року.
Навесні того ж року створено Темрюцький революційний загін, командиром якого став В. М. Писаревський. Темрюцький загін приєднався до загону Давидова і вів бої на території Маріупольського повіту.
У наказі № 565 від 8 червня 1921 року по військам Харківського військового округу вказано що Темрюк є опорним пунктом РПАУ Махно.[джерело?]
У 1922 році створена комуна імені Карла Маркса.
600 місцевих жителів билися на фронтах радянсько-німецької війни, з них 367 загинули, 196 нагороджені орденами і медалями. У селі встановлені два пам'ятники і монумент Слави на честь воїнів, загиблих в роки війни, а також погруддя Героя Радянського Союзу С. П. Машковского.
За даними перепису 2001 року населення села становило 2016 осіб, із них 21,63 % зазначили рідною мову українську та 78,37 %— російську[7].
Станом на 1970 рік в селі мешкала 2 451 особа і було 1 015 дворів. На території села розташовувалися центральні садиби колгоспів «Росія» та імені Фрунзе. За господарством «Росія» були закріплені 6 179 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 5 159 га орних земель. Були розвинені тваринництво і рослинництво. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби. За колгоспом ім. Фрунзе були закріплені 4 045 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3 292 га орних земель. Це було багатогалузеве господарство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом.
У селі діяли середня школа, будинок культури на 450 місць і клуб на 230 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,7 тисяч примірників, лікарня на 35 ліжок, поліклініка, аптека, чотири дитячих садки та ясел на 135 місць, пошта, ощадкаса, дев'ять магазинів, три їдальні.
У селі діє Старченківський сільський центр культури і спорту. У СЦКС працює 21 клубне формування, в тому числі діють 4 народні аматорські колективи: ВІА «Апрель», вокальний ансамбль «Надежда», ТЕМ «Провінція», зразковий гурт «РесТем»[8]
Поблизу села розташований регіональний ландшафтний парк «Половецький степ» та ландшафтний заказник місцевого значення Бесташ.
- У часи Російської імперії у селі Темрюк німецький природодослідник, академік Йоганн-Антон Гільденштедт знайшов – 30 екземплярів кам’яних скульптур, це ввважалося рекордом, адже Темрюк обігнав за кількістю скульптур сусідні села, наприклад: у сусідньому селі Білоцерковці їх було 27, у Царекостянтинівці (тепер Більмак) – 7 (два останні села знаходяться у Більмацькому (Куйбишевському) районі Запорізької області). Отже, кам’яні скульптури з Темрюка могли потрапити до колекції Анадольського степового лісництва, в якій на початку 70-х років ХХ сторіччя нараховувалося 27 статуй. Другим місцем їх можливого зберігання може бути Одеса, в краєзнавчому музеї цього міста на даний час налічується 30 скульптур.Ще кам’яні скульптури потрапили й до зібрань Маріупольського та Нікольського краєзнавчих музеїв. Дві скульптури з Темрюка у 70-х роках ХХ ст. вивіз на центральну садибу Українського степового природного заповідника НАН України. Наукова саття "СЛІДАМИ КАМ’ЯНИХ СКУЛЬПТУР ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я сторінки 308-312"[2]
У селі народились:
- Гайдак Микола Григорович український учений-ентомолог, професор Міннесотського університету, спеціаліст у галузі бджільництва та кормів для бджіл, доброволець армії УНР.
- Старченко Василь Федорович — радянський державний і громадський діяч;
- Герої Радянського Союзу:
- Герої соціалістичної праці:
- ↑ http://2001.ukrcensus.gov.ua/ Перепис населення 2001 року
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 2.8.1948 «Про увіковічення пам'яті Заступника Голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка»
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 598) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 30 (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Маріупольскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 29-1)
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 березня 2016. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Володарська райрада. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 19 березня 2016. [Архівовано 2016-03-16 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Інна Петрова. РЕВІЗЬКІ «СКАЗКИ» ЯК ДЖЕРЕЛО ІСТОРИЧНОЇ ДЕМОГРАФІЇ ЛОКАЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ СЕЛА ТЕМРЮК ОЛЕКСАНДРІВСЬКОГО ПОВІТУ КАТЕРИНОСЛАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)
|
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
