Стригальня
село Стригальня | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район | Хустський район |
Тер. громада | Міжгірська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA21120190190024607 |
Основні дані | |
Засноване | 1400 |
Населення | 507 |
Площа | 0,99 км² |
Густота населення | 5,12 осіб/км² |
Поштовий індекс | 90000 |
Телефонний код | +380 3146 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°34′07″ пн. ш. 23°34′41″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
705 м |
Водойми | річка Воловець |
Відстань до обласного центру |
153,3 км |
Відстань до районного центру |
9,2 км |
Найближча залізнична станція | Воловець |
Відстань до залізничної станції |
47,4 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 90000, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, смт.Міжгір’я, вул.Шевченка,77 |
Карта | |
Мапа | |
Стрига́льня — село в Україні, в Міжгірській селищній громаді Хустського району Закарпатської області.
На південному сході від села бере початок річка Толчка, права притока Тереблі.
Колишня назва — Стригальні.
Згадки назви села в різних історичних джерелах: 1770—1772 — Sztrihalny (вперше згадується), 1780-1781 — Sztruhálya, 1789 — Sztrihalnyi, Sztrihalyni, 1808 — Sztrihalyna, Strihalňa, 1828 — Sztrihalnya, 1838 — Sztrihalnya, 1851 — Sztrihajna, 1877 — Sztrihánya, 1898 — Sztrihálnya, 1907–1913 — Fenyves, 1925 —Strihálňa, 1930 — Střihalně, 1944 — Fenyvestelep, Стригальня, 1983 — Стригальня, Стригальня.
Церква належить до «нових» церков, але має всі ознаки традиційного будівництва. Церква двозрубна, невеликих розмірів. Бабинець однакової ширини з навою, вівтарний зруб вужчий.
З-під бляхи видно старе ґонтове покриття даху, конструктивні вузли, гарну аркаду верхніх голосниць. Різьблені стовпчики колись відкритого ґанку тепер закриті скляною верандою. На південному фасаді є ще одні двері. Дерев'яна дзвіниця коло церкви старша за церкву і походить з XIX ст. Архаїчний вигляд має гострий шатровий верх дзвіниці, а також одвірок і двері. Ансамбль дерев'яних споруд розташовано на височенному пагорбі у центрі села.
Збереглося в пам'яті старих людей і прізвище майстра, що будував церкву. Це був Василь Ковбашин з села Верхній Бистрий, який за свою майстерність і вміння допомогти людям отримав прізвисько Сус (Ісус).
У 1930-х роках тодішній дяк продав частину церковного лісу, а виручені кошти пішли частково на спорудження каплиці в Міжгір'ї, а частково — на іконостас у Стригальні[1].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 495 осіб, з яких 202 чоловіки та 293 жінки.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 504 особи.[3]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,61 % |
російська | 0,39 % |
- ↑ Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 493 – 494. "Прадідівська слава" (укр.). Процитовано 23 квітня 2023.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- Погода в селі [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |