Станіслав Жолкевський
| Станіслав Жолкевський пол. Stanisław Żółkiewski | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Попередник: | Костянтин Василь Острозький | |
| Наступник: | Томаш Замойський | |
| Народження: |
1547 Туринка | |
| Смерть: |
7 жовтня 1620 Цецора | |
| Причина смерті: | загиблий у бою[1] | |
| Поховання: | Костел Святого Лаврентія, Жовква, Україна | |
| Країна: | Річ Посполита | |
| Рід: | Жолкевські | |
| Батько: | Станіслав Жолкевський | |
| Мати: | Софія Липська | |
| Шлюб: | Реґіна Гербурт | |
| Діти: | Ян, Катерина, Софія | |
Станісла́в Жолкéвський (також Жолкєвський;[2][3][4] іноді Жулкевський[5] пол. Stanisław Żółkiewski, 1547, Туринка — 7 жовтня 1620, Цецора) — державний і військовий діяч Речі Посполитої. Його пращури походили з Холмщини. Засновник Колегіуму єзуїтів у Львові.[2]
Народився у 1547 році в с. Туринка в родині шляхтича Станіслава Жолкевського і його дружини Софії Липської.[6]
1575 року здійснив свій перший військовий похід у складі військ короля Стефана Баторія під Данціґ, в чині поручника під прапором Замойського.
У війні короля Стефана Баторія проти Московського Царства командував ескадроном кавалерії.[7]
1588 року оселився в селі Винниках (тепер — Жовква)[7].
У 1594—1596 роках очолював війська Речі Посполитої, які Уряд направив на придушення повстання під проводом Северина Наливайка (за даними дослідника К. Несецького, був виданий селянами[8]). Під час нападу на Київ його війську протистояв міський гарнізон, командантом якого був Криштоф Кремпський[9]. У травні 1596 року виграв Солоницький бій з козаками.
У 1601—1602 роках керував воєнними діями армії Речі Посполитої проти шведів у Лівонії, в яких брали участь і запорізькі козаки під проводом гетьманів Самійла Кішки та Івана Куцковича. Якийсь час одним з управителів маєтків Станіслава Жолкевського (близько 1615) був майбутній гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима.
1607 року в битві під Гузовим розбив рокошан-заколотників на чолі з Миколаєм Зебжидовським, які виступили проти короля Сигізмунда III Вази.
4 червня 1610 року отримав блискавичну перемогу над переважаючим московсько-шведським військом та розгромив війська Василя IV Шуйського в битві під Клушиним. Станіслав Жолкевський стояв з військом із 6800 жовнірів проти 45 000 об'єднаного московського війська князів Дмитрія Шуйського, Андрія Голіцина і Данила Мезецького, шведського експедиційного корпусу Якоба Делаґарді з шведських, німецьких, англійських та французьких найманців (на цей момент найманці Делаґарді не отримували платні, через що в корпусі виникло кілька бунтів, а окремі частини вийшли з корпусу).
20—21 вересня 1610 року зайняв Москву, добився возведення на престол королевича Владислава Вази. У 1611—1620 роках керував воєнними діями польсько-українського війська під час нападу турків на Поділлі.
У 1620 році, у віці 73 роки, здійснив свій останній військовий похід — на підтримку молдавського господаря Гаспара Ґраціані під Цецору. Військо Станіслава Жолкевського (8400 жовнірів) мало з'єднатися з військом Ґраціані в 20—25 тисяч, але Ґраціані привів із собою лише 600 чоловік. Проти війська Жолкевського виступило 8 000 турків та близько 25 000 татар[10] Перший день битви не виявив переможців, а наступного дня Ґраціані, підмовивши кам'янецького старосту Валентина Калиновського, з двома тисячами війська таємно покинули табір Жолкевського, але майже всі перетонули при переправі або були винищені татарами, а Ґраціані вбили самі молдавани.[7] Зважаючи на зраду Ґраціані, віддав наказ відходити табором до рідних кордонів, щоб переправитись біля Могилева через Дністер. Табір, обнесений скріпленими ланцюгами возами в 5 рядів, рухався і відбивався від татар та турків; перед самим Дністром в таборі виникли суперечки — татари прорвали оборону, багатьох перебили або взяли в полон. Станіслав Жолкевський зійшов з коня і поліг у битві, його знайшли на другий день з відрубаною рукою і без голови — відрубану голову надіслали султану до Стамбула, після цього на списі носили вулицями Стамбула[11]; його син Ян потрапив у полон.
В заповіті доручив дружині поховати його без «помпи»; у випадку загибелі на полі бою його труну мали покрити не чорним оксамитом, а червоною тканиною на знак пролиття крові за Вітчизну[12].
В 1573 році — королівський секретар, в 1588—1618 роках — польний гетьман коронний, в 1593 році — львівський каштелян, в 1608—1618 роках — київський воєвода; з 1617 року — канцлер, з 1618 року — великий коронний гетьман. Староста барський, кам'янський (запис 1615 року)[13], яворівський, рогатинський, калуський.[14]
1603 року одержав привілей короля Сигізмунда III Вази на будівництво нового міста та на право назвати нове місто Жовквою.
З доробку Станіслава Жолкевського відомо про твір «Початок і розвиток московської війни», що вийшла друком у 1612 році. Написаний вишуканою і прекрасною у своїй суворій логічності мовою, цей твір за своїм характером і формою належить до жанру записок (commentarii), відомих у Польщі насамперед завдяки «Запискам про Галльську війну» Гая Юлія Цезаря.
Станіслав Жолкевський був одружений з Реґіною з Гербуртів (за К. Несецьким, дочка Якуба Гербурта та його другої дружини Ваповської гербу Нечуя.[15]) Діти:
- Ян
- Катерина — перша дружина майбутнього великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського
- Софія — друга дружина каштеляна львівського, воєводи руського Івана Даниловича, баба короля Яна ІІІ Собеського.
Дружина гетьмана Реґіна Гербурт на місці, де загинув Станіслав Жолкевський, поставила пам'ятник з мармуровою плитою, на якій золотими буквами був напис латиною. Пам'ятник простояв до середини XIX століття. Відрубану голову Станіслава Жолкевського, яку відправили турки султану в Стамбул, дружина викупила пізніше за 3 000 000 злотих[7], які були зібрані у складчину, і поховала разом з тілом в костелі св. Лаврентія Жовкви. Там був похований і їх син Ян Жолкевський.
В червні 1912 року за сприяння шляхти Могилева-Подільського та за сприяння князя Голубецького пам'ятник С. Жолкевському був відбудований — він розташований за 4 км від с. Савки (mol. Sauca, (Berezowec)), за 8 км від Дністра, праворуч дороги, яка веде з м. Атак до с. Аріанешті. Пам'ятник стоїть на могилі.
.png)
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 42. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ а б Замлинський В. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 167. — ISBN 5-203-01639-9.
- ↑ Лепявко С. Северин (Семерій) Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 61. — ISBN 5-203-01639-9.
- ↑ Щербак В. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави… — С. 141.
- ↑ Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА, їх фундатори і благодійники на УКРАЇНСЬКИХ землях Речі Посполитої: 1572—1647. — С. 91.
- ↑ Білоус Н. Між політикою і повсякденням: з історії стосунків коронного гетьмана Станіслава Жолкевського з київським воєводою Томашем Замойським (у світлі листування 1619—1620 рр.). — С. 269.
- ↑ а б в г Биография гетмана Жолкевского (рос.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 755.
- ↑ Українці в світі. Стефан Кремпський. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
- ↑ Агоп та Аксент Каменаци. Каменецкая хроника (рос.)
- ↑ Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 756.
- ↑ Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów : Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja). — S. 205. (пол.)
- ↑ Kamionka Strumiłowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.). — S. 784.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 754.
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 2015-07-10 у Wayback Machine.] — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 359. (пол.)
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Мицик Ю. Жолкевський Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 167. — ISBN 966-00-0610-1.
- Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К.: Дух і літера, 2012. — 96 с. — ISBN 978-966-378-260-7.
- Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. (пол.)
- Hetman Stanisław Żółkiewski pisze o wojnie moskiewskiej (пол.)
- Станіслав та Ян Жолкевський. Жовква
- Станіслав Жолкевський. Портрет
- Станіслав Жолкевський. Портрет
- Стаття про Жолкевського (пол.)
| Попередник Костянтин Василь Острозький |
|
Воєвода Київський 1608-1618 |
|
Наступник Томаш Замойський |
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Народились 1547
- Померли 7 жовтня
- Померли 1620
- Великі канцлери коронні
- Жолкевські гербу Любич
- Світські сенатори Речі Посполитої
- Великі гетьмани коронні
- Воєводи київські
- Каштеляни львівські
- Кам'янські старости
- Калуські старости
- Старости барські
- Рогатинські старости
- Яворівські старости
- Польські письменники
- Уродженці Туринки
- Поховані у костелі св. Лаврентія Жовкви
- Повстання Наливайка
- Учасники Лівонської війни
- Мемуаристи Речі Посполитої
- Грубешівські старости
- Мендзижецькі старости
- Секретарі Стефана Баторія
- Члени королівського двору Сигізмунда III Вази