Сперхей виїмчастий
| Сперхей виїмчастий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Spercheus emarginatus (Schaller, 1783) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Spercheus texanus Spangler, 1961 Spercheus luridus Mathieu, 1858 Spercheus rufoguttatus Cristofori & Jan, 1832 Spercheus verrucosus Marsham, 1802 Spercheus sordidus Marsham, 1802 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сперхей виїмчастий[1] (Spercheus emarginatus) — вид водних жуків родини сперхеїд (Spercheidae).[2]
Палеарктичний вид. Досить поширений в Європі, зареєстрований в Єгипті, Туреччині[3], Азербайджані[4], Ірані, на півночі Китаю, у Сибіру[5].
Жук завдовжки 5-7 мм. Тіло опукле, блискуче, від коричневого до блідого жовто-коричневого кольору, передня частина голови має глибокі виїмки.[6] Верхня щелепа коротка, рогова, сильно загнута, з двозубчастим загостренням. Надкрила, з трохи опуклими поздовжніми ребрами, покриті чорними плямами.
Мешкає у стоячих водоймах, великих тимчасових калюжах, канавах тощо. У шлюбний період самець видає пронизливі звуки для приваблення самиць. Апарат, за допомогою якого він їх виробляє, міститься на боковому краю першого сегмента черевця.
Самиця плете для свого потомства кокон і прикріплює його до задніх ніг, і тягає за собою, поки з нього не вийдуть личинки. У кладці близько 50 світло-жовтих овальних яєць. Через 9 або 10 днів самиця причіпляється задньою частиною до листя водяних рослин, і молоді личинки починають виповзати з кокона. Години через два-три кокон стає порожнім і самиця його відкидає. Через п'ять-шість годин, іноді наступного дня, вона приступає до будівництва нового кокона і повторює таку роботу три-чотири рази за літо. Загальна кількість відкладених яєць близько 400.
Личинки сягають близько 1,5 мм, тіло брудно-бурого кольору, мають шість коротких, але сильних лапок. Форма тіла плоска, до кінця розширюється. Майже кожен сегмент тіла має по пучку волосся з кожного боку. Личинки не вміють добре плавати і лише повзають водною поверхнею або водними рослинами. Для дихання, вони постійно виставляють задню частину тіла з води і, накачуючи в себе повітря, стаючи вдвічі товщими. Вони полюють на дрібні водяні комахи, переважно на личинок комарів. Після трьох лінок, через 12—15 днів вони виходять із води і заляльковуються під опалим листям чи гниючими частинами рослин, містечка. Через 5-6 днів вилітають з кокона вже у вигляді жука.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — С. 116
- ↑ Roskov Y., Kunze T., Orrell T., Abucay L., Paglinawan L., Culham A., Bailly N., Kirk P., Bourgoin T., Baillargeon G., Decock W., De Wever A., Didžiulis V. (ed) (2019). Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2019 Annual Checklist. Species 2000: Naturalis, Leiden, the Netherlands. ISSN 2405-884X. TaxonID: 53251820. Процитовано 11 листопада 2019.
- ↑ https://www.researchgate.net/figure/S-emarginatus-general-habitus_fig2_228332182
- ↑ https://www.gbif.org/species/4433621
- ↑ E V Sergeeva, Vadim Zinchenko. March 2021. New records of Spercheus emarginatus (Schaller, 1783) (Coleoptera, Spercheidae) from the West Siberia, Russia. — Euroasian Entomological Journal 19(6):313-315. DOI:10.15298/euroasentj.19.6.03
- ↑ UK Beetle Recording
|
Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
