Салтичія

село Салтичія
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Бердянський район
Тер. громада	Чернігівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA23020150310094357
Облікова картка	Салтичія
Основні дані
Засноване	1822
Населення	513 (2001)
Площа	3,66 км²
Густота населення	140,16 осіб/км²
Поштовий індекс	71232
Телефонний код	+380 6140
Географічні дані
Географічні координати	47°7′36″ пн. ш. 36°25′23″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	131 м
Водойми	Салтич
Місцева влада
Адреса ради	71231, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Обіточне, вул. Миру, 42а
Карта
Салтичія
Салтичія
Мапа

Салтичі́я (місцева назва: Салтичія́) — село в Україні, у Чернігівській селищній громаді Бердянського району Запорізької області. Населення становить 416 осіб (1 січня 2015). До 2016 орган місцевого самоврядування — Обіточненська сільська рада.

Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.

Географія

Село Салтичія розташоване на обидвох берегах одноймейнної річки яка через 3 км впадає в річку Обитічна. На відстані 2,5 км розташоване село Обіточне. Загальна протяжність села 5 км. На південь від села знаходиться сопка Каратюбе — «Чорна могила».

Назва

Назва річки, а згодом й села походить від тюркського «салтак» — грязюка.

Історія

Дореволюційна доба

Село засноване 1815 року державними селянами з сусідньої Попівки, нині Смирнове, Пологівського району, які в свою чергу в 1805 році прибули з села Попівка, нині Полтавської області. На початку свого існування й до 1859 року Салтичія вважалася хутором Попівки. Хліборобством займалися мало, а тримали багато худоби, користуючись надлишком землі та сінокосів, які існували до початку 60-х років. У 1865 році в селі проживало 668 чоловік. У 1883 р. відбувся переділ землі. Орної землі стає більше. Землеробство в цей час переважає скотарство, але врожаї були невисокі. У 1862 році було куплено дерев'яну церкву й перевезено в Салтичію. Парафіянами також були мешканці с. Обіточне. Населення села зростало за рахунок переселенців з Катеринославської та інших губерній. На початку XX століття село було в чмслі багатих та великих сіл Бердянського повіту.

У 1896 році в центрі села на кошти сільської громади збудовано початкову земську школу з будинком для вчителів та господарськими будівлями. Школа була двоштатною, у 1911 році навчалося 74 учні: 53 хлопчики й 21 дівчинка.За переписом 1897 року кількість мешканців становила 1292 осіб (650 чоловічої статі та 642 — жіночої), з яких 1278 — православної віри.

Радянська доба

Революційні перетворення та прихід до влади більшовиків внесли зміни в розмірене життя селян. Частина чоловіків загинула на фронтах. Бачили жителі й вояків кайзера і денікінців і червоних і кінноту Примакова і врангелівців і махнівців. Частина служила в Махна, частина в червоних, частина в білих. Після війни землі було націоналізовано. У голод 1921—1922 в селі померло 120 чоловік. У період розкуркулення з села виселено близько 15 найкращих господарів. Під час голоду 1932—1933 років у селі померло близько 200 селян. Після цього в село завезли 20 сімей з Брянської області. У ці роки було закрито й зруйновано місцеву церкву. У 1936 році в селі організовано семирічну школу.

203 салтичінці воювало на фронтах німецько-радянської війни, 77 з них загинуло, 107 нагороджено орденами та медалями. У важкі повоєнні роки вдалося відновити виробництво. Салтичія стає бригадним селом. У 1972 році 3-ю бригадою колгоспу «Дружба». У селі працює восьмирічна школа. Однак поступово село потрапляє в розряд неперспективних, молодь звідси виїжджає.

В незалежній Україні

Після проголошення України незалежною державою, в селі споруджена будівля нової школи, а також значну кількість колгоспних будинків для селян. У 2000 році утворено ПСП «Прогрес». На сьогоднішній день в селі працює медпункт, пошта, магазин, переробні підприємства місцевого господарства, ферми. У 2005 році закрито школу.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Чернігівської селищної громади.

17 липня 2020 року після ліквідації Чернігівського району село увійшло до Бердянського району.

Населення

Мова

Населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
97.47 %	2.53 %

Економіка

• «Прогрес», сільськогосподарське ПП.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа I—II ст.
• Клуб.

Відомі люди

• Вукалович Михайло Петрович (1898—1969) — радянський фізик, доктор технічних наук, професор, лауреат Сталінської і Ленінської премій.
• Тищенко Юрій Пилипович — видавець, публіцист, письменник, журналіст, перекладач, суспільний діяч, член Української Центральної Ради.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Посилання

• Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела

• Єременко М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.