Р-27 (балістична ракета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Р-27
Балістична ракета Р-27. Музей С. П. Корольова, м. Пересвіт, Московська область, Росія
Балістична ракета Р-27. Музей С. П. Корольова, м. Пересвіт, Московська область, Росія
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
ОператориПрапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Історія виробництва
РозробникСКБ-385 (Макеєв В. П.)
Розроблено1962-1968
ВиробникЗлатоустівський машинобудівний завод
Красноярський машинобудівний завод
Виготовлена
кількість
1 800
ВаріантиР-27К
Р-27У
Характеристики
Вага14 200 кг
Довжина8890 мм
Діаметр1500 мм
Вага боєголовки650 кг
Потужність вибуху1 Мт

ДвигунЖРД 4Д10
Операційна
дальність
2500—3000
Практична межа620 км
Висота польоту120 км
Швидкість4400
Точність1,9
Пускова
платформа
Д-5

Р-27 (балістична ракета) у Вікісховищі

Р-27 (Індекс ГРАУ ВМФ: 4К10, за класифікацією МО США та НАТО: SS-N-6 Mod 1, Serb) — радянська одноступінчаста рідинна балістична ракета підводних човнів, що перебувала на озброєнні підводних сил ВМФ СРСР у 1960—1980-х роках. Розроблена в СКБ-385 під керівництвом головного конструктора Макєєва В. П. з 1962 по 1968 рік. Прийнята на озброєння 13 березня 1968 року. У складі ракетного комплексу Д-5 входила до складу озброєння атомних підводних човнів проєктів 667А та 667АУ. Основним завданням при створенні ракетного комплексу з ракетою Р-27 визначалася ліквідація відставання від американських ракет цього класу. Модифікацію Р-27У знято з озброєння в 1989 році.

Ракета була родоначальницею радянського морського рідинного ракетобудування і призначалася для ураження стратегічних об'єктів на середніх дальностях. На підводних човнах проєктів 667А, 667АУ розміщувалися в ракетному комплексі Д-5 з боєкомплектом 16 ракет. Д-5 прийнято на озброєння ВМФ у 1968 році, Д-5У — у 1974 році.

У ракеті реалізована сукупність схемно-компонувальних та конструктивно-технологічних рішень, що стали базовими для всіх наступних типів рідинних ракет для АПЧ:

  • цільнозварні конструкції корпусу ракети;
  • введення «утопленої» схеми рухової установки — розташування двигуна в баку пального;
  • застосування гумометалевих амортизаторів та розміщення елементів стартової системи на ракеті;
  • заводська заправка ракет довгозберігаючими компонентами палива з наступною ампулізацією баків;
  • автоматизоване керування передстартовою підготовкою та залповою стрільбою.

Історія

[ред. | ред. код]

24 квітня 1962 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 386—179 про розробку нової ракети Р-27 комплексу Д-5 для озброєння нових атомних ракетних підводних човнів проєкту 667А. Рішення прийнято у зв'язку з тим, що щойно прийнята на озброєння радянського ВМФ ракета Р-21 комплексу Д-4 мала дальність стрільби 1400 км й істотно поступалася за основними характеристиками американським ракетам Polaris A1 (1960, 2200 км) і Polaris A2 (1962, 2800 км). Крім того, кількість балістичних ракет на американському човні становила 16 одиниць, тоді як на типовому радянському ракетному підводному човні — 3.

Схематичне зображення балістичної ракети Р-27

Головним розробником ракети та комплексу було призначено СКБ-385, головний конструктор — Макєєв В. П.

18 січня 1967 з глибини 45 м при швидкості човна 3 вузли був здійснений перший пуск макета ракети 4К10. У серпні 1967 року на Північному флоті розпочалися повномасштабні випробування всього ракетного комплексу. Пуски здійснювалися з головного підводного човна проєкту 667А — К-137 «Ленінець».

13 березня 1968 постановою Ради Міністрів СРСР № 162-16 комплекс Д-5 з ракетою Р-27 було прийнято на озброєння.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Р-27 Р-27У Р-27К
Тип ракети БРПЧ ПКР
Індекс ГРАУ 4К10 4К18
Код СНО РСМ-25 РСМ-25
Код НАТО SS-N-6 Mod 1 «Serb» SS-N-6 Mod 2 «Serb» SS-N-6 Mod 3 «Serb» SS-NX-13
Комплекс Д-5 Д-5У
Носій (підводний човен) проєкт 667А проєкт 667АУ проєкт 605
Кіл-сть ПУ 16 16 4
ТТХ ракети
Кіл-сть ступенів 1 1 1 2
Двигун РРД 4Д10 РРД
Масогабаритні показники
Маса ракети, кг 14 200 14 200 14 200? 13 250
Довжина, мм 8890 8890 8890 ~9000
Діаметр, мм 1500
Корисне навантаження
Маса головної частини, кг 650 650 3×170 кг ?
Тип головної частини моноблочна РГЧ РТ ГЧ із самонаведенням
Потужність ядерного заряду 1 Мт
(0,6—1,2 Мт)
1 Мт
(0,6—1,2 Мт)
3×0,2 Мт
(3×0,1—0,8 Мт)
КІВ, км 1,9 (1,1) 1,3—1,8
Параметри траєкторії
Швидкість на кінцевій активній ділянці, м/с 4400
Висота на кінцевій активній ділянці, км 120
Час активної ділянки, с 128,5
Максимальна висота, км 620
Максимальна дальність, км 2500 (2400) 3000 (3200) 2500 (3200) 900
Зустрічна швидкість із ціллю, м/с 300
Загальні дані
Розробник СКБ-385 (ГРЦ ім. Макеєва)
Конструктор Макеєв В. П.
Початок розроблення 24 квітня 1962 10 червня 1971
Пуски зі стенду вересень 1965 — серпень 1967 не проводились
Пуски з ПЧ грудень 1972 — листопад 1973 вересень 1972 — серпень 1973
Прийняття на озброєння 13 березня 1968 4 січня 1974 не прийнято
Виготовлювач Златоустівський машинобудівний завод
Красноярський машинобудівний завод

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
Джерела

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Коршунов Ю. Л., Кутовой Е. М. Баллистические ракеты отечественного флота. — Санкт-Петербург: Гангут, 2002. — 41 с. — (Библиотека «Гангут»). — 1200 экз. — ISBN 5-85875-043-5.(рос.)
  • Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественного ракетного оружия / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — М.: АСТ, 2003. — 515 с. — ISBN 5-170-11177-0.(рос.)
  • СКБ-385, КБ машиностроения, ГРЦ «КБ им. Академика В. П. Макеева» / Сост. Канин Р. Н., Тихонов Н. Н.; под общ. ред. В. Г. Дегтяря. — М.: Государственный ракетный центр «КБ им. Академика В. П. Макеева»; Военный парад, 2007. — 408 с. — ISBN 5-902975-10-7.(рос.)