Очікує на перевірку

Рісса Аг Була

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рісса Аг Була
Народився1957
Tchirozérined, Регіон Агадес, Нігер
Країна Нігер
Діяльністьполітик
Знання мовфранцузька
ПосадаMinister of State to the Presidency of the Republicd[1][2], начальник[d][3] і міністр туризмуd[3]
ПартіяUnion for Democracy and Social Progressd

Рісса Аг Була (фр. Rhissa Ag Boula; (1957, Tchirozérined, Регіон Агадес)) — державний і політичний діяч Нігер. Був лідером повстанських угруповань під час Туарезького повстання (1990—1995) і Туарезького повстання (2007—2009). З 1996 по 1999 рік був міністром туризму Нігеру, а потім, після невеликої перерви, з 1999 по 2004 рік. У 2004 році заарештований за звинуваченням у вбивстві, що спровокувало збройний конфлікт між його прихильниками і урядом країни. Став одним з політичних лідерів Нігеру після підписання мирної угоди в 1995 році, але в 2007 році знову приєднався до повстанців і в 2008 році створив свою власну коаліцію, перебуваючи за кордоном. У 2009 році брав участь у мирному врегулюванні Туарезького повстання, а в 2010 році був заарештований після повернення в Нігер.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1990-х роках був лідером «Фронту визволення Аїру та Азауаку», однієї з двох основних повстанських туарезьких угрупувань. Разом з Мано Даяком став лідером «Організації збройного опору», яка уклала мирну угоду з урядом Нігеру[4]. 15 квітня 1995 року підписано мирну «Уагадузьку угоду», а в 1996 році відбувся державний переворот у Нігері і Рісса Аг Була почав свою політичну діяльність в уряді країни при Президентові Ібрагіме Барі Майнассаре: з 1996 по квітень 1999 року обіймав посаду міністра туризму Нігеру і виступав за розширення міжнародного туризму в регіоні Агадес[5]. Після державного перевороту 1999 року і повернення до демократії був знову призначений міністром туризму при Президентові Мамаду Тандже. Входив до складу виконавчого органу партії «Союз за демократію і соціальний прогрес»(UDPS) з 1990 по 2005 рік, а потім був головою партії з 2005 по 2008 рік[6].

У 2004 році звинувачений у співучасті вбивства активіста правлячої партії «Національний рух за суспільство розвитку» Адама Аманге в Чірозеріні[7]. 13 лютого 2004 року звільнений з посади міністра, а 14 липня засуджений за замовне вбивство трьох чоловіків. Починаючи з липня 2005 року кілька колишніх повстанців-туарегів на чолі з братом Ріси — Мохамедом Аг Була почали серію атак на півночі країни, кульмінацією яких стало викрадення трьох нігерських поліцейських і одного солдата з вимогою звільнити колишнього міністра[8]. Переговори в Лівії призвели до тимчасового звільнення Ріси Аг Були в березні 2005 року, через місяць після повернення заручників[9][10].

У 2007 році в північній частині Нігеру спалахнуло нове повстання, частково через те, що положення мирної угоди 1995 року не дотримувалися[11]. Рісса Аг Була спочатку намагався виступити посередником від імені повстанців, перебуваючи у вигнанні в Європі[12]. У січні 2008 року оголосив про приєднання до повстанського руху, що викликало осуд уряду в Ніамеї[13]. Виправдувальний вирок за звинуваченнями 2004 року був скасований, і суд заочно визнав його винним у вбивстві. 13 липня 2008 року суд Нігера засудив Рісу Аг Булу до смертної кари[14]. Наприкінці 2008 року він оголосив, що формує свій повстанський рух «FFR»[15][16]. У 2009 році рух «FFR» приєднався до мирного процесу, спонсорованого Лівією, який призвів до закінчення конфлікту в травні 2009 року і загальної амністії для всіх за злочини, скоєних в ході військових дій[17].

18 лютого 2010 року в Нігері стався державний переворот. Рісса Аг Була та інші колишні лідери повстанців повернулися в Ніамей, чинячи тиск на військову хунту з метою прискорити реабілітацію учасників військових дій[18]. 29 березня 2010 року був заарештований у Ніамеї разом з майором Кіндо Задою, який дезертирував на бік повстанців у 2007 році. Преса припустила, що вони затримані за злочинами, не пов'язаними з повстанням туарегів 2007—2009 років[19].

У січні 2011 року обраний регіональним радником Агадеса на чотири роки, а у вересні 2011 року призначений радником президента Махамаду Іссуфу[20]. У вересні 2011 року помічений на чолі великого конвою, що в'їжджає в Нігер з Лівії, що складається з більш ніж дюжини пікапів з озброєними лівійськими військовими[21]. Рісса Аг Була заперечує, що був у складі конвою. У 2012 році засудив початок Туарезького повстання в Малі[22]. У 2024 році Рісса Аг Була отримує статус шукача притулку у Франції.[23].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The International Directory of Government 2022 — 19 — Routledge, 2022. — С. 468. — 772 с. — ISBN 978-1-032-27532-1
  2. ↑ Les Membres du Gouvernement
  3. ↑ а б Idrissa A. Historical Dictionary of Niger — Rowman & Littlefield, 2020. — P. 33–34. — ISBN 978-1-5381-2014-9
  4. ↑ Visit of a Twareg Leader to the US [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.], Barbara Worley, The Amazigh Voice — Taghect Tamazight Vol. 5, No. 3, June 1996.
  5. ↑ Mode africaine en majesté dans le désert. L'Humanité. 26 November 1998.
  6. ↑ Rhissa Ag Boula. African Development info database
  7. ↑ Former MP fingered in assassination plot. IOL News. 20 February 2004.
  8. ↑ NIGER: Five killed as army clashes with Tuaregs in desert north. IRIN (United Nations). 7 Oct 2004.
  9. ↑ Tuareg leader freed in Niger. News 24.2005-03-07
  10. ↑ Bram Posthumus. Niger: A Long History, a Brief Conflict, an Open Future, in Searching for Peace in Africa, European Centre for Conflict Prevention (1999). ISBN 90-5727-033-1
  11. ↑ La crise touareg due à «l'échec» des accords de 1995. Agence France-Presse: 25 August 2007.
  12. ↑ Uprisings by Tuareg nomads in Mali and Niger [Архівовано 2020-10-30 у Wayback Machine.]. Reuters. 23 September 2007.
  13. ↑ Niger rebels vow offensive against uranium industry [Архівовано 2020-10-30 у Wayback Machine.]. Reuters. 31 January 2008
  14. ↑ Niger: Condamnation de Rhissa Ag Boula. Les «hommes bleus» voient rouge. L'Observateur Paalga (Ouagadougou), Zowenmanogo Dieudonné Zoungrana. 16 July 2008.
  15. ↑ La rébellion touarègue se divise [Архівовано 2022-01-01 у Wayback Machine.]. RFI 01/06/2008.
  16. ↑ Niger: mystère autour de la disparition de l'envoyé spécial de l'ONU. Le Point. 16 December 2008.
  17. ↑ Niamey et les rebelles touaregs poursuivent leur dialogue [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. Reuters. 15 May 2009.
  18. ↑ Dissensions au sein de l'ancienne rébellion armée [Архівовано 2012-04-25 у Wayback Machine.]. Habibou Abdou, Le Griffe. 22 March 2010.
  19. ↑ Les arrestations se multiplient. Jeune Afrique. 31/03/2010.
  20. ↑ Présidence de la République /Assemblée Nationale : Alambo et Rhissa, conseillers spéciaux. tamtaminfo.com. 27 вересня 2011. Процитовано 5 жовтня 2011.
  21. ↑ Mamane, Dalatou (6 вересня 2011). Niger: Gadhafi security chief enters capital. Associated Press. Процитовано 6 вересня 2011.
  22. ↑ M. Rhissa Boula, conseiller spécial du Président de la République "Il faut éviter que ce conflit malien ne se propage dans tout l’espace saharien". tamtaminfo.com. 15 червня 2012. Архів оригіналу за 17 червня 2012. Процитовано 2 грудня 2021.
  23. ↑ Afrique, Jeune (20-08-2024). [Exclusif] L’ex-ministre nigérien Rhissa Ag Boula a obtenu l’asile politique en France. Jeune Afrique. Процитовано 20-08-2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рісса_Аг_Була&oldid=43657125