Перейти до вмісту

Рух за незалежність Каталонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рух за незалежність Каталонії
Мета проєкту або місії Каталонська республіка
CMNS: Рух за незалежність Каталонії у Вікісховищі
Головний символ руху — національний прапор Естелада.

Рух за незале́жність Катало́нії — політичний рух, одна з гілок каталонського націоналізму, представники якої заявляють про історичну і культурну особливість каталонської нації і добиваються повного сувернітету та незалежності Каталонії та Каталонських історичних областей.

Історія

[ред. | ред. код]

В минулі століття Каталонія, опинившись в складі Іспанського королівства, розпочала масові повстання. 1871 року Каталонія намагалася відділитись від Іспанії, проте після переговорів з центральною владою залишилася у складі Іспанії.

Сучасний каталонський сецесійний рух зародився на початку XX століття. У довоєнній королівській Іспанії каталоністи досягли спочатку формування суспільної Каталонської співдружності, а потім створення Автономної області Каталонія.

У 1930-х роках Каталонія знов намагалась проголосити незалежність, однак у русі громадянської війни об'єднались із центральним республіканським урядом проти диктатури Ф. Франко, яка отримала перемогу. Репресії проти каталонців у часи режиму Франко значно допомагали популяризації руху за каталонську незалежність.

1979 року Каталонія отримує автономію, а згодом і визнання каталонської мови.

Сучасний рух за незалежність

[ред. | ред. код]

2006—2015

[ред. | ред. код]
Акція підтримки 10 травня 2006 року

10 травня 2006 року відбулась акція, де виступило 1,5 мільйонів жителів Каталонії на підтримку прийняття каталонської конституції. У 2006 році в Каталонії був прийнятий новий автономний статус з розширенням фінансової самостійності.

Не дивлячись на всі поступки центральної влади, у 2009—2010 роках пройшли неофіційні опитування-референдуми, згідно з якими більше 90 % населення висловилося за незалежність Каталонії від Іспанії. Згодом у вересні 2012 року пройшли масові протести названі «Маршем до незалежності» під гаслом «Каталонія — нова держава Європи». У акції взяли участь близько 1,5 мільйона людей.

Протести «Марш до незалежності»

Після регіональних виборів 25 листопада 2012 року абсолютну більшість в парламенті склали прихильники незалежності. 23 січня 2013 року парламентом була проголошена Декларація про суверенітет («Каталонія — суверенний політичний і правовий суб'єкт в складі Іспанії»)[1], а на 2014 рік був запланований референдум про відокремлення.[2]

12 грудня уряд Каталонії призначив на 9 листопада 2014 року референдум щодо самовизначення, на якому треба було дати відповідь на питання «Чи має Каталонія стати державою?» і у разі стверджувальної відповіді «Чи повинна держава Каталонія бути незалежною?» Іспанський уряд проте не вважав, що референдум мав відбутися.[3] Зрештою згідно з рішенням Конституційного суду від 27 вересня 2014 року і невдовзі за ним рішенням каталонського уряду від 14 жовтня 2014 року референдум був заморожений[4], а замість нього було проведено опитування про політичне майбутнє Каталонії, яке не має юридичної сили, на якому 80,8 % тих, хто проголосував висловилися на незалежність.

27 вересня 2015 року у Каталонії відбулись дострокові парламентські вибори, на яких виграли прибічники незалежності.[5]

27 жовтня 2015 року каталонська коаліція "Разом за «Так» і «Кандидати за народну єдність» узгодили проект парламентської резолюції по здобуттю незалежності автономної області. У документі оголошується «початок процесу створення незалежної держави Каталонія у вигляді республіки».

9 листопада 2015 року каталонський парламент проголосував за прийняття резолюції про відокремлення від Іспанії 72 голосами «за» при 63 «проти». Ухваленню резолюції передувало рішення пленуму Конституційного суду Каталонії, який дозволив парламенту зробити це.[6] Рішення було прийнято 11 суддями одноголосно. Після підбиття підсумків виборів лідери партій заявили про отримання «ясного мандата на незалежність» і повідомили, що планують здійснити дорожню карту набуття регіоном незалежності. Згодом Конституційний суд 1 серпня 2016 вдруге анулював резолюцію.[7]

2017—2018

[ред. | ред. код]

9 червня 2017 року глава автономної області Карлес Пучдемон заявив, що референдум щодо незалежності Каталонії від Іспанії призначили на 1 жовтня.[8]11 червня від 30 до 40 тисяч людей зібрались на акцію в підтримку незалежності. Мітинг пройшов під гаслом «Референдум — це демократія». Організатори, в тому числі і Карлес Пучдемон звернулись до всіх європейських демократичних держав з проханням підтримати їх.[9] Центральна влада повідомила, що не прийме результати голосування, так як референдум є антиконституційним.

Каталонський парламент 6 вересня 2017 року узгодив проведення референдуму на 1 жовтня та процес відділення від Іспанії.[10] Він дозволятиме проголосити незалежність регіону вже за 48 годин у разі згоди населення. В той же час іспанський уряд виступає проти проведення референдуму і називає його антиконституцйним.

Після схвалення референдуму на підтримку незалежності вишло близько 700 каталонських мерів.[11]

МВС Іспанії оголосило, що відправляє додаткові підрозділи поліції до Каталонії з метою недопущення референдуму, запланованого на 1 жовтня. 20 вересня іспанська поліція затримала десятки осіб у зв'язку з підготовкою до референдуму, проте до п'ятниці, 22 вересня, усіх затриманих було звільнено.

23 вересня всю поліцію Каталонії перевели під контроль МВС Іспанії.[12] В свою чергу, радник внутрішніх справ женералітету Каталонії Жоакім Форн заявив, що його відділ та місцева міліція не сприйняли цього рішення.

26 вересня Цивільна гвардія Іспанії заблокувала понад 140 сайтів з інформацією про референдум у Каталонії.[13]

28 вересня влада Каталонії закликала ЄС не ігнорувати тему майбутнього референдуму про незалежність регіону і конфлікт, що виник з іспанським урядом.

29 вересня, спікер уряду Іспанії Іньїго Мендес де Віго заявив, що референдуму щодо незалежності Каталонії не буде.[14]

Перед референдумом, 30 вересня у Каталонії поліція заблокувала 1300 виборчих дільниць з 2315 призначених для проведення референдуму про незалежність від Іспанії.[15] Незважаючи на це, у день референдуму 1 жовтня жителі регіону почали збиратись на виборчих дільницях.[16] Почалися перші сутички з поліцією на Національною гвардією.[17]

2019

[ред. | ред. код]

16 березня 2019 року тисячі людей вийшли на мітинг у Мадриді, висловитися на підтримку незалежності регіону Каталонія. Ключовим гаслом акції стало «Самовизначення це не злочин. Демократія — це вирішувати».

11 вересня 2019 року в Барселоні близько 600 тис. людей взяли участь у мітинг за незалежність Каталонії від Іспанії.[18][19][20][21]

14 жовтня Верховний суд Іспанії виніс вердикт керівникам руху за незалежність Каталонії, закривши справу, що розглядалась з 2017 року. Організатори каталанського референдуму отримали ув'язнення від 9 до 13 років., після чого в Барселоні почалися масові протести. Того ж дня учасники протестів заблокували місцевий аеропорт Ель Прат. У першому терміналі зібралося 8 тисяч мітингувальників, в результаті було скасовано більше ста рейсів, через сутички з поліцією 56 людей отримало травми[22].

Згодом протести поширились іншими містами Каталонії: Таррагона, Манреза, Лерида, Жирона, протестувальники почали блокувати залізничне сполучення і великі магістралі[23].

17 жовтня ситуація загострилась, мітингарі почали палити баки зі сміттям, кидати коктейлі Молотова в поліціянтів та продовжили блокувати залізницю та аеропорт. МВС Іспанії направило до Каталонії 4 групи спецназу (Guardia Civil). Спецпризначенці мають зокрема охороняти органи влади, казначейства, поліцейські відділки, важливі об'єкти інфраструктури зв'язку та енергопостачання[24].

На 17 жовтня поліція заарештувала щонайменше 20 осіб, у протестах постраждали 53 людини[25]. Керівник Каталонії Кім Торра закликав провести новий референдум про незалежність[26].

18 жовтня в Барселоні та Жироні почалися масштабні страйки населення. Біля Барселони п'ять колон протестувальників перекрили доступ до основних доріг міста, на летовищі Ель Прат було скасувано 57 рейсів з тисячі запланованих. Через страйки було закрито туристичний ринок Бокерія. В Жироні в страйках беруть участь 60 тисяч осіб (населення міста складає 94 тис.)[27] Іспанське видання El Pais заявило про те, що на вулиці Барселони вийшло понад 500 тисяч осіб, було перекрито основні точки в'їзду до міста[28][29].

Станом на 19 жовтня за час протестів постраждало 89 людей, 31 протестувальника було затримано. За даними поліції, постраждало 200 поліціянтів, один перебуває у важкому стані.[30]

В.о. прем'єр-міністра Педро Санчес заявив, що не вестиме переговорів із каталонськими сепаратистами. Мер Барселони Ада Колау закликала мітингувальників зупинити протести. За підрахунками іспанської влади, за тиждень протесту країна зазнала збитків у розмірі 2,5 млн євро, було знищено 300 сміттєвих контейнерів[31].

2021-2023

[ред. | ред. код]

Верховний суд Іспанії виступив проти помилування каталонських політиків, яких було засуджено за участь у організації незаконного референдуму про незалежність 2017 року[32]. У червні в Мадриді пройшли бгатотисячні акції протесту проти помилування[33]. Нарешті, лівий уряд Педро Санчеса надав помилування всім засудженим за проголошення незалежності 2017 року.[34]

У останніх загальних виборах Іспанії 2023 року, у Каталонії участь взяло 65.42% виборців, що є більшим відсотком, ніж на останніх каталонських виборах та на референдумі за незалежність у жовтні 2017 року. Підтримка каталонського сепаратизму становила 28.02% від загальної кількості голосів (Junts, Esquerra Republicana, CUP, PDECat), решта голосів були на користь збереження єдності з Іспанією.[35]

В кінці 2023 року лівий уряд Педро Санчеса потребував більшості для управління. Він обов'язково потребував підтримки каталонських політичних партій, що прагнуть незалежності, після виборів 2023 року. У цьому контексті було досягнуто угоди, згідно з якою вони надаватимуть йому підтримку в обмін на надання амністії. Амністія наразі перебуває на стадії парламентського розгляду і передбачатиме забуття та прощення всього конфлікту до цього моменту.[36][37]

Незважаючи на переваги, які це б могло принести, каталонська політична партія, що прагне незалежності "Junts", проголосувала проти амністії, тому амністія не була схвалена до цього часу.[38]

Російське втручання

[ред. | ред. код]

В останні десять років каталонський сепаратистський рух мав контакти з членами Кремля. 3 лютого 2024 року Європейський Союз опублікував звіт, що доводить контакти між Кремлем та лідерами незалежності.[39] Згідно з цим звітом Європейського Союзу, «Росія, - зазначає звіт, - не створила конфлікт, але використала його та фінансувала на власну користь. Мета Кремля не була незалежністю, а дуже глибокою та тривалою нестабільністю в одній із країн-членів ЄС та НАТО». Робота європейських органів вважає доведеним, що «лідери каталонського руху за незалежність мали зв'язки з членами російської розвідки та організованою злочинністю». Згідно з документом, Росія використовувала «комп'ютерні мережі, просувала суперечливі наративи, фінансувала культурні групи та аналітичні центри, а також дискредитувала лідерів». Крім того, Росія пропонувала тодішньому керівнику Каталонії Карлесу Пучдемону 10 тисяч військових[40] і оплату боргів регіону перед іспанським урядом.[41] В обмін на цю угоду, Росія також пропонувала щорічну плату гіпотетичній незалежній Каталонії за саботаж і атаку на газопровід MidCat, який мав з'єднати Іспанію з Францією через Піренеї та міг гарантувати енергетичну незалежність Європейського Союзу від Росії через Іспанію.[42]

Передумови

[ред. | ред. код]

У сучасній Європі одним з найбільших етнонаціональних конфліктів є Іспанія, а саме його автономія — Каталонія. До відокремлення від Іспанії є ряд причин.

Політичні

[ред. | ред. код]
  • династичне об'єднання Каталонії і Арагону;
  • утворення Королівства Іспанія;
  • скасування фуеросу — сукупність пільг, привілеїв і обов'язків;
  • режим генерала Франко;
  • процес демократизації Іспанії;
  • прийняття нової демократичної конституції Іспанії 1978 року;
  • визнання каталонської мови як офіційної на території регіону.

Економічні

[ред. | ред. код]
  • економічна потужність Каталонії, як найрозвинутішого і найприбутковішого району Іспанії.

Етнонаціональні

[ред. | ред. код]
  • наявність давньої історії;
  • наявність власної самостійної мови та специфічної культури;
  • наявність давньої традиції політичного самоврядування;
  • високий рівень етнічної самосвідомості;
  • етнонаціональна ідентичність;

Реакція світу

[ред. | ред. код]

ЄС і НАТО вже попередили, що Каталонію виключать із тих структур у разі відділення від Іспанії. Прем'єр-міністр Великої Британії (2010—2016 рр.) Девід Камерон вважає, що у випадку виходу Каталонії зі складу Іспанії вона автоматично опиниться поза Євросоюзу і їй доведеться знову стати в чергу країн-кандидатів на членство в ЄС.[43]

Головний тренер Манчестер Сіті Пеп Гвардіола виступив на підтримку референдуму за незалежність Каталонії.[44]

6 травня 2017 року ФК «Барселона» висловив підтримку щодо референдуму 1 жовтня.[45][46] Україна визнала референдум 1 жовтня в Каталонії нелегітимним[47].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Каталония провозгласила себя суверенным субъектом. РБК (рос.) . 24.01.2013. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  2. ↑ Каталонія почала "відокремлення" від Іспанії. BBC Україна. 09.11.2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  3. ↑ Іспанія блокуватиме референдум за незалежність Каталонії. BBC Україна. 12.12.2013. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  4. ↑ Суд Іспанії призупинив рішення про каталонський референдум. BBC Україна. 29.09.2014. Архів оригіналу за 19 грудня 2015. Процитовано 14 червня 2017.
  5. ↑ Вибори в Каталонії виграли прибічники незалежності - екзит-пол (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 14 червня 2017.
  6. ↑ Каталонія ухвалила резолюцію про відокремлення від Іспанії. ukranews_com (ua) . Процитовано 14 червня 2017.
  7. ↑ Конституційний суд Іспанії анулював резолюцію Каталонії про незалежність. DW.COM. Deutsche Welle. 01.08.2016. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 14 червня 2017.
  8. ↑ Референдум щодо незалежності Каталонії від Іспанії призначили на 1 жовтня. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  9. ↑ Каталония: митинг в поддержку независимости. euronews (рос.) . 11 червня 2017. Архів оригіналу за 14 червня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  10. ↑ Catalonia parliament votes for Oct. 1 referendum on split from Spain. Reuters. Wed Sep 06 21:54:25 UTC 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  11. ↑ Zaxid.net. Мери каталонських міст вийшли на підтримку референдуму про незалежність. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  12. ↑ Spain, Catalonia clash over policing as illegal independence vote nears. Reuters. Sat Sep 23 14:40:44 UTC 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  13. ↑ La Guardia Civil bloquea más de 140 webs de apoyo al 1-O por orden del TSJC. www.efe.com (ісп.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  14. ↑ Catalans occupy voting stations to defy Madrid's order to stop referendum. Reuters. Sat Sep 30 11:45:38 UTC 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  15. ↑ Quintáns, Blanca Cia, Jessica Mouzo (1 жовтня 2017). Cientos de personas pernoctan en los colegios para tratar de impedir su desalojo. EL PAÍS (ісп.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  16. ↑ Crunch time as Catalonia holds independence vote (амер.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |url-архіву= та |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |дата-архіву= та |archive-date= (довідка)
  17. ↑ Zaxid.net. У Барселоні сталися перші сутички прихильників референдуму і поліції. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  18. ↑ País, El (16 березня 2019). Así te hemos contado la manifestación independentista en Madrid. El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  19. ↑ У Мадриді тисячі людей мітингували за незалежність Каталонії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 11 вересня 2019.
  20. ↑ Wilson, Joseph (11 вересня 2019). Massive rally for Catalonia's secession in Barcelona. AP NEWS. Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  21. ↑ В Іспанії сотні тисяч людей вийшли на мітинг за незалежність Каталонії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 11 вересня 2019.
  22. ↑ В аеропорту Барселони відбулися зіткнення, кількість постраждалих збільшилася. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  23. ↑ Протести в Барселоні: головне. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  24. ↑ Іспанія направляє в Каталонію 4 групи спецназівців. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  25. ↑ У ході протестів в Каталонії затримано 20 осіб. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  26. ↑ Лідер Каталонії Кім Торра закликав до нового референдуму про незалежність. Новинарня (укр.). 17 жовтня 2019. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  27. ↑ У Каталонії почався масштабний страйк. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  28. ↑ País, El (18 жовтня 2019). Mass marches of pro-independence protesters descend on Barcelona. El País (англ.). ISSN 1134-6582. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
  29. ↑ У Барселоні на акцію протесту вийшли понад півмільйона людей. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
  30. ↑ Кількість постраждалих під час протестів в Каталонії зросла до 89. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
  31. ↑ В Іспанії підрахували збитки через протести в Барселоні. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  32. ↑ Суд Іспанії виступив проти помилування каталонських сепаратистських політиків. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  33. ↑ У Мадриді почалася багатотисячна акція проти помилування політиків-сепаратистів Каталонії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  34. ↑ Boira, Paula (22 червня 2021). El Gobierno concede el indulto a los presos del ‘procés’. Newtral (ісп.). Процитовано 3 лютого 2024.
  35. ↑ Resultados Elecciones Generales 2023 en Catalunya - El Periódico de Catalunya. elecciones.elperiodico.com. Процитовано 3 лютого 2024.
  36. ↑ La ley de amnistía llega al Congreso con un reconocimiento explícito a la Constitución y al "ordenamiento jurídico". elDiario.es (ісп.). 13 листопада 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
  37. ↑ El PSOE registra en solitario en el Congreso la proposición de ley de amnistía. www.lavanguardia.com. Процитовано 3 лютого 2024.
  38. ↑ Ortiz, Aitor Riveiro, Alberto (30 січня 2024). Junts vota contra la ley de amnistía y fuerza una última negociación en el Congreso. elDiario.es (ісп.). Процитовано 3 лютого 2024.
  39. ↑ López, Joan (3 лютого 2024). Un informe de la Comisión Europea da por probados los contactos entre líderes independentistas y el Kremlin. El Debate (ісп.). Процитовано 3 лютого 2024.
  40. ↑ Росія пропонувала Пучдемону 10 тисяч солдатів для захисту незалежної Каталонії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  41. ↑ Russian group offered Catalan separatist leaders 10,000 soldiers, judge says. POLITICO (англ.). 28 жовтня 2020. Процитовано 3 лютого 2024.
  42. ↑ Rusia ofreció "una cantidad anual a Cataluña" para torpedear el gasoducto Midcat. Vozpópuli (ісп.). 31 січня 2024. Процитовано 3 лютого 2024.
  43. ↑ Кемерон пригрозив Каталонії виключенням з ЄС. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 14 червня 2017.
  44. ↑ Гвардиола выступил в поддержку референдума за независимость Каталонии - SPORTARENA.com. SPORTARENA.com (рос.) . 11 червня 2017. Процитовано 14 червня 2017.
  45. ↑ Zaxid.net. ФК «Барселона» офіційно підтримав референдум про незалежність Каталонії. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  46. ↑ Comunicat del FC Barcelona sobre l'adhesió al Pacte Nacional pel Referèndum | FC Barcelona. FC Barcelona (ca-ES) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  47. ↑ Україна визнала нелегітимним референдум у Каталонії (укр.). Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Архипенко В. Особливості розвитку сепаратизму в Іспанії: загроза цілісності // Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи: Матеріали Міжнародної нау- ково-практичної конференції студентів та аспірантів. 3 березня 2011 р., м. Чернівці. — Чернівці: Букрек, 2011. — С. 208—211
  • Родик Г. Ю, Юськів Х. В. Націоналізм етнічних меншин королівства Іспанія: когнітивний аналіз; Національний університет «Львівська політехніка» — Львів, 2012.
  • Тиводар М. Етнологія: Навч посібн. — Львів: Світ, 2004.— С. 624
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рух_за_незалежність_Каталонії&oldid=42576405