Любомир Романків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Романків Любомир)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романків (прізвище).
Любомир Романків
Народився17 квітня 1931(1931-04-17)
Жовква
Помер27 червня 2024(2024-06-27) (93 роки)
США[1]
КраїнаКанада Канада
Національністьукраїнець
Діяльністьінформатик
Alma materАльбертський університет
Галузьелектроніка та матеріалознавство
ЗакладIBM
Вчене званнядоктор філософії в галузі металургії та матеріалознавства (MIT, 1962 рік)
Науковий керівникдиректор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ.
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
Відомий завдяки:індуктивні та магніторезистивні мікроголовки для жорстких дисків
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Любомир Тарас Романків (англ. Lubomyr Taras Romankiw; 17 квітня 1931, м. Жовква, Україна — 27 червня 2024, США) — провідний науковець компанії IBM у галузі комп'ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації[2], що уможливили появу жорстких дисків і персональних комп'ютерів, автор і співавтор понад 65 патентів. Директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ (Йорктаун Гайтс, Нью-Йорк)[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 квітня 1931 року в м. Жовква, нині Львівська область, Україна (тоді Жовківський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка) в родині юриста.

1957 року здобув ступінь бакалавра в Університеті Альберти за спеціальністю «хімічна технологія», близько року успішно працював на хімічному заводі. Закінчив магістратуру та здобув ступінь доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Автор понад 150 статей, відредагував 10 томів матеріалів різних технічних симпозіумів.[4]

Помер 27 червня 2024 року в США[5].

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Значна частина його роботи пов'язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення (англ. Copper plating). Інженер хімії (з 1955 року). Доктор металургії і матеріалознавства. Керівник Центру електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному інституті імені Т. Дж. Ватсона компанії ІВМ. Винахідник процесів створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках комп'ютерів.[6]

За значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993),[7] медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994)[8], відзнаку пам'яті Морріса Н. Лібмана від IEEE (1994), Винахідник Року за версією Асоціації прав інтелектуальної власності Східного Нью-Йорку (2000) і Винахідник Року (Асоціація права інтелектуальної власності Нью-Йорку, 2001 рік). Отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.[4] Занесений до престижних видань «Хто є хто в науковому світі» та в «Хто є хто в Америці».

У березні 2012 року Любомир Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом), удостоєних такої честі.[9]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Дійсний член Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Член Наукового товариства імені Шевченка, член управи НТШ у США.

Діяч українських студентських і громадських організацій діаспори, член президії Світового конгресу вільних українців, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні. Засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні. Організував акредитовані курси української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк). Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяв розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС «Сіроманці». Нагороджений вищими пластовими відзнаками.

Мешкав у містечку Браєркліф Манор, штат Нью-Йорк. Мав канадське та американське громадянства.

27 вересня 2013 року Любомир Романків став почесним громадянином рідної Жовкви.

Помер у США 28 червня 2024 року[10]

Про Україну Романків сказав так: «Коли я приїжджаю до України, я відчуваю, що я є у своїй країні, де я народився і де все мені рідне. Я поїхав з України, коли мені було 13 років. Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з'явилися списки тих хто має бути розстріляний наступного ранку».[11]

Пластове життя і діяльність

[ред. | ред. код]

Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках. На той час Пласт був таємною організацією[12].

  • Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесґадені, Німеччина. І-ша проба й присяга.
  • 1947-48 — II і III проби — Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Вишколи: Виховників УПЮ і УПН та зв'язкових. Гуртковий, кур. провід.
  • 1948-57 — Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв'язковий, гніздовий, кошовий, станичний.
  • 1958-61 — Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 — 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в США.
  • 1978-84 — Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціатор ЮМПЗ-82 в Європі.
  • 1987-94 — Голова ГПРади. Ініціатор переговорів із Скаутовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скаутинґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З'їздах Пласту в Україні й допомагав спрямовувати пластову працю.
  • 1994 — Заступник Голови ГПБ для зв'язку зі Скаутовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скаутовим Бюром.

Пластові відзнаки: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування

[ред. | ред. код]
  • Портрет Любомира Романківа розміщений у Залі національної слави США. Після Ігора Сікорського, Любомир Романків став другим українцем, чий портрет висить у цій залі.[11]
  • 18 липня 2024 року вулицю Червону у Львові перейменовано на вул. Любомира Романківа[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/news-ssha-pomer-vynahidnyk-i-plastun-ljubomyr-romankiv/33013051.html
  2. ↑ Lubomyr T. Romankiw: Biography. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
  3. ↑ Orest Popovych (4 січня 2004). Shevchenko Society celebrates 130th anniversary with conference in N.Y. ukrweekly.com (англ.). The Ukrainian Weekly. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 січня 2007.
  4. ↑ а б Storage Newsletter: Lubomyr Romankiw, David Thompson National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 6 червня 2012.
  5. ↑ Свобода, Радіо (28 червня 2024). У США помер винахідник і пластун Любомир Романків. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 червня 2024.
  6. ↑ Цей українець стоїть за комп'ютерною революцією, без якої Apple могло б і не бути. Відео [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] Голос Америки 24.10.2017
  7. ↑ Society of Chemical Industry: SCI Honours. Society of Chemical Industry Webs Site. Society of Chemical Industry. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 7 січня 2008.
  8. ↑ Vittorio de Nora Award. The Electrochemical Society Web Site. The Electrochemical Society. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 8 січня 2007.
  9. ↑ http://www.invent.org/2012induction/ [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.] National Inventors Hall of Fame 2012 Inductees
  10. ↑ Помер український науковець і винахідник Любомир Романків. Він був провідним інженером IBM і автором майже 70 патентів
  11. ↑ а б «В Україні мене б вислали у Сибір чи розстріляли»: Любомир Романків про блискучу кар'єру в США та Apple. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  12. ↑ У США помер видатний український винахідник і пластун Любомир Романків. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
  13. ↑ Указ Президента України № 341/2020. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 24 серпня 2020.
  14. ↑ У Львові та області декомунізували ще 134 вулиці: перелік. 032.ua. 18 липня 2024. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 19 липня 2024.

Література

[ред. | ред. код]
  • Абліцов В. Галактика„«Україна». Українська діаспора: видатні постаті — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Національна скаутська організація України «Пласт»
Ідейні засади, символіка
Пластові табори, акції, свята
Пластові пісні
Пластові улади
УПП • УПН • УПЮ • УСП • УПС
Пластові курені (УСП та УПС)
Австрія • Блискавки • Брати Моуглі • Буриверхи • Ватага Бурлаків • Велике плем'я Сіроманці • Верховинки • Вовкулаки • Вовча Ліга • Гайдамаки • Дружинники • Дубова кора • Закарпатці • Карпатські Вовки • Княгині • Літавиці • Лісові Мавки • Лісові Чорти • Мандрівники • Непрості • Нові обрії • Одержимі • Орден Залізної Остроги • Орден Хрестоносців • Орликівці • Передові • Перелетні птиці • Перші стежі • Побратими • Рутенії • Спартанки • Степові відьми • Ті, що греблі рвуть • Характерники • Хмельниченки • Холодний яр • Хуртовина • Целібат Мурлики • Червона Калина • Червоні маки • Чорноморські хвилі • Чорноморці • Чортополохи • Чота Крилатих
Засновники Пласту
(осінь 1911 — перші гуртки;
12 квітня 1912 — перша присяга;
1913 — пластовий комітет)
Начальні Пластуни
Видатні Пластуни
Іван Андрух • Степан Бандера • Василь Білас • Володимир Бірчак • Роман Воронка • Євген Врецьона • Іван Гавдида • Богдан Гаврилишин • Іван Гриньох • Любомир Гузар • Борис Ґудзяк • Дмитро Данилишин • Микола Колесса • Василь Кук • Василь Кучабський • Юрій Логуш • Іван Равлик • Віталій Рафальський • Лев Ребет • Любомир Романків • Юрій Старосольський • Орест Субтельний • Гайдемарі Стефанишин-Пайпер • Олександр Тисовський • Атанас Фіґоль • Мирон Федусевич • Петро Франко • Микола Ценко • Федір Черник • Іван Чмола • Роман Шухевич • Василь Янішевський


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любомир_Романків&oldid=43090933