Перейти до вмісту

Радаков Віктор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віктор Радаков
Віктор Радаков
Віктор Радаков
Віктор Радаков у 1906 році
 
Народження: 1864
Смерть: 1929
Країна:  Російська імперія
Релігія: православ'я
Освіта: Харківська губернська гімназіяd і Імператорський Харківський університет
Партія: Конституційно-демократична партія
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Миколайович Радаков (1864—1929) — земський діяч, депутат Державної думи I скликання від Катеринославської губернії. Організатор освіти в Слов'яносербському повіті. Відомий демократичними поглядами.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Віктор Радаков

З дворян. Православний. Нащадок сербського капітана Івана Радакова, який здобув російську військову службу в середині XVIII століття[1]. Закінчив Харківську гімназію (1883) та юридичний факультет Харківського університету. У спільній власності з іншими особами при селі Юр'ївці Слов'яносербського повіту володів 695 десятинами землі, а також мав землі біля села Вершино-Поле в Алесандрійській межовій канцелярії. Земський голосний. З 1891 року почесний мировий суддя. У 1895 році виступив зі сміливою доповіддю з соціоекономічних перетворень на екстрених земських зборах Слов'яносербського повіту. За його словами: «Недостатнє наділення селян землею було великою помилкою реформи 19 лютого 1861 року», він підкреслив, що «наше суспільство надто звикло жити на плечах уряду, жити згідно з приписами, наказами, розпорядженнями, указами… Турботою уряду та суспільства має бути розвиток у суспільстві самодіяльності». З 1897 року голова Слов'яносербської повітової земської управи. За розпорядженням губернатора доповідь була знищена[2]. З листопада 1903 року Радаков під негласним наглядом поліції. До 1910 року число шкіл у Слов'яносербському повіті, в тому числі завдяки зусиллям Радакова, зросла з 22-х до 46. У 1905 році Радаков разом з учителем Семеном Рижковим вступив до Конституційно-демократичної партії.

14 квітня 1906 року обраний до Державної Думи I скликання від загального складу виборців Катеринославських губернських виборчих зборів. Увійшов до Конституційно-демократичної фракції. Секретар розпорядчої комісії та член фінансової комісії Думи.

Після розгону Думи 10 липня 1906 року у місті Виборзі підписав «Виборзьку відозву». Внаслідок цього усунутий з посади голови земської управи. За розпорядженням Катеринославського губернатора справа Радакова слухалася в кримінальному департаменті Харківської судової палати 8 серпня 1906 року Віктор Радаков звернувся письмово до повітової земської управи, вважаючи усунення своє передчасним, оскільки в цей момент він не був притягнутий до суду. Проте 12 жовтня 1906 року Радаков був усе ж таки відсторонений з посади. Пізніше за підписання «Виборзької відозви» засуджено за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального уложення, засуджений до 3 місяців в'язниці та позбавлений права бути обраним.

Після відбуття терміну він разом із сім'єю переїхав до Криму[1]. Співпрацював із редакцією журналу «Земська справа».

Після жовтня 1917 року працював у кооперативних установах. 15 липня 1926 року, через два дні після арешту князя Павла Долгорукова, був також заарештований (одночасно з іншим «виборжцем» Георгієм Линтварьовим і депутатом 2-ї Думи Миколою Познанським) і залучений до слідства у його справі, але 26 серпня 1926 року звільнений.

Помер у 1929 році.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Партнер — Наталія Федорівна Вербовська (уроджена Розаліон-Сошальська) (1875–1939). Одружена з Володимиром Івановичем Вербовським (1854–1902). Як зазначають краєзнавці, пізніше доля Радакова «була тісно переплетена з долею» Наталією Розаліон-Сошальською.
    • Донька — Ірина Вербовська (1907—?), у першому шлюбі за Серафимом Зав'яловим, у 2-му за Григорієм Тонконоговим, у 3-му за Миколою Мефодійовичем Куземком.
    • Син — Віктор Вербовський (1910-1944).
  • Дружина — Ганна Лісогуб
    • Донька — Тетяна Вікторівна Радакова (1913-1957).
    • Син — Дмитро Вікторович Радаков (1916-1977), іхтіолог.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Родакове – селище, назване на честь Віктора Радакова.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Першоджерела
  • Архів Управління служби безпеки України в Харківській області. Справа Н-25320 (Справа П.) Д Долгорукова);
  • Російський державний історичний архів. Фонд 1278. Опис 1 (1-е скликання). Справа 80. Аркуш 6; Фонд 1327, Опис 1. 1905 рік. Справа 141. Аркуш 70-70 оборот; Справа 143. Аркуш 44 оборот.
Довідники
  • Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Первый созыв. — Москва : Тип. Товарищества И. Д. Сытина, 1906. — С. 104. (рос.)
  • Государственная дума Российской империи: 1906—1917 / Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. — С. 516. (рос.)
  • Первая Государственная Дума. Алфавитный список и подробные биографии и характеристики членов Государственной Думы. — Москва, 1906. — С. 106. (рос.)
  • Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. — Москва : «Возрождение», 1906. — С. 112.
Статті
  • Башкина В. Луганский реформатор // Реальная газета «Ижица». — 2006. — № 19.