Перейти до вмісту

Прибій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прибій
Зображення
CMNS: Прибій у Вікісховищі
Великі хвилі
Прибій при спокійному морі. Чорне море. 2010.
Прибій в Порту-Кову (Португалія).
Прибій, шторм 2-2,5 бали. Чорне море. Крим. Україна. 2010.
Прибій накопичує гальку на узбережжі. Крим, Україна.

Прибі́й — явище руйнування морських хвиль при набіганні їх на берег.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Механізм утворення прибою: На мілководді зменшується швидкість хвиль, збільшується кривина їх переднього схилу; хвиля робиться нестійкою й гребінь її обрушується.

У гідродинаміці та навігаційній термінології хвиля, що розбивається, — це хвиля з достатньою енергією, щоб «розірватися» на своєму піку, досягаючи критичного рівня, на якому лінійна енергія перетворюється на енергію турбулентності хвилі з чіткою прямою кривою. На цьому етапі прості фізичні моделі, які описують хвильову динаміку, часто стають недійсними, особливо ті, які припускають лінійну поведінку.

Найпоширенішим видом хвилі, що розбивається, є хвиля, яка розбивається поверхнею води об берегову лінію. Злам хвилі зазвичай відбувається там, де амплітуда досягає точки, коли гребінь хвилі фактично перекидається. Певні інші ефекти в динаміці рідин також називаються «хвилями розриву», частково за аналогією з хвилями на поверхні води. У метеорології кажуть, що атмосферні гравітаційні хвилі розбиваються, коли хвиля створює області, де потенційна температура знижується з висотою, що призводить до розсіювання енергії через конвективну нестабільність; так само кажуть, що хвилі Россбі розриваються[1], коли потенційний градієнт завихреності змінюється.

Риф або пляма мілководдя, наприклад мілина, об яку розбиваються хвилі, також може називатися буруном.

Цікаво

[ред. | ред. код]

Розрив хвилі також відбувається в плазмі[2], коли швидкості частинок перевищують фазову швидкість хвилі. Іншим застосуванням у фізиці плазми є розширення плазми у вакуумі, в якому процес розриву хвилі та подальший розвиток швидкого іонного піку описується рівнянням Сека-Шамеля.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси

[ред. | ред. код]
  1. AGU - American Geophysical Union. AGU.
  2. Arkhipenko, V.I.; Gusakov, E.Z.; Pisarev, V.A.; Simonchik, L.V. (June 2002). Dynamics of the Plasma Wave Breaking Phenomena (PDF). 29th EPS Conference on Plasma Phys. and Contr. Fusion. Montreux, Switzerland. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2011. Процитовано 5 листопада 2022.