Пацюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Криса.
Не плутати з щуром — рід гризунів з родини Cricetidae.

Пацюк
Період існування: ранній плейстоцен — сучасність
Пацюк сірий (Rattus norvegicus) типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Мишеві (Muridae)
Підродина: Мишеві (Murinae)
Триба: Rattini
Рід: Пацюк (Rattus)
Fischer de Waldheim, 1803
Вікісховище: Rattus

Пацю́к[1][2] (Rattus) — рід ссавців родини мишевих (Muridae) ряду мишоподібні (Muriformes) надряду гризуни (Rodentia). Рід налічує 71 сучасний вид[3].

Про назву

[ред. | ред. код]

Припускається, що слово пацюк первісно означало «порося» і пізніше було перенесено на гризунів: у зв'язку з тим, що жирний пацюк схожий на порося[4].

Серед інших назв — криса, засвідчена у Грінченка[5] й ЕСУМі, не виключене російське походження слова в українській мові[6]. Нерідко пацюків називають щурами[7], проте в теріології назва «щур» стосується іншого роду гризунів — Arvicola[8][9], і таке застосування назви відмічено в Словнику української мови[7].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Довжина тулуба 8—30 см; залежно від виду хвіст може бути значно коротшим або значно довшим за тулуб; маса тіла зазвичай не перевищує 500 грамів.

Пацюки мають коричневе, сіре або чорне хутро, що вкриває їхні тіла, за винятком вух, хвоста і ніг. Їх слух чудовий, очі пристосовані для нічного способу життя.

Пацюки не мають потових залоз, а тому тепло передається переважно голими ділянками, такими як хвіст і вуха. Залежно від виду, самиці мають від двох до шести пар сосків. Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 0/0, M 3/3 = 16 зубів. Найбільш великими зубами є постійно зростальні різці. Пацюки постійно повинні гризти, щоб тримати різці в межах певної довжини. Зуби, у поєднанні з потужними м'язами щелеп, дають змогу їм жувати майже все, навіть на бетонних спорудах й свинцевих трубах були знайдені відмітини їхніх зубів.

Види

[ред. | ред. код]

За останнім зведенням «Ссавці світу» (2005 рік) у складі роду визнають 66 видів. Більшість з них поширені в Південно-Східній Азії, Новій Гвінеї, Австралії, багатьох тихоокеанських островах. Трапляються переважно в лісах тропіків і субтропіків. Два види набули всесвітнього поширення, в місцях проживання людини, вони живуть, зокрема, і в Україні:

Вважають, що обидва види в Україні є інвазійними: пацюк чорний з'явився в античні часи (найдавніша знахідка в Україні — в Ольвії) у час розвитку морської торгівлі; пацюк сірий, або мандрівний, — у період між 1750 та 1850 роками. Поява пацюка сірого спровокувала скорочення ареалу і різкий спад чисельності пацюка чорного. На сьогодні пацюк чорний є одним із найпоширеніших видів світової фауни (нарівні з людиною і хатньою мишею). Часто він є джерелом заразних хвороб (наприклад, чуми, лептоспірозу).

У наукових дослідженнях часто використовують лабораторних пацюків (як правило, альбіносів). Часто лабораторних пацюків утримують як свійських тварин.

  • Пацюк малий (Rattus exulans) — третій за поширенням вид пацюків.

Наступна філогенія взята з Pagès, et al. (2010)[10]:

 
 

Berylmys

 
 
 

Bandicota

 
Rattus 
 
 

Rattus nitidus

 
 

Rattus norvegicus

 
 
 
 

Rattus exulans

 
 
 

Rattus andamanensis

 
 
 

Rattus argentiventer

 
 
 
 

Rattus tiomanicus

 
 

Rattus losea

 
 
 
 

Rattus sp.

 
 
 

Rattus tanezumi

 
 

Rattus rattus

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


Цікаві факти

[ред. | ред. код]
Срібна пам'ятна монета НБУ «Рік Пацюка» 2008 рік
Пам'ятна монета НБУ номіналом 5 грн «Рік Пацюка» 2020 рік
  • Колись була думка, що пацюки залишають корабель, який тоне, начебто маючи містичну силу передбачати катастрофу. Це не так. Пацюки живуть у глибоких і низьких тайниках судна і пацюкам першим стає відомо про воду, що надходить у корабель. Гризуни залишають затоплені місця, пронизливими криками тривоги попереджаючи інших пацюків. Тому вигляд орди пацюків, що снує по верхніх палубах корабля не має нічого спільного з екстрасенсорикою, але з розумінням того, що відбувається в цей момент[11].
  • У деяких регіонах України «пацюком» називають порося (пор. «паця»). Також переносно та зневажливо «пацюком» називають іноді товсту людину[12].
  • У пацюків, як і у людей, є певні ділянки тіла, що реагують на лоскіт. У відповідь на неї пацюки видають ультразвукові сміхоподібні вокалізації. Аналізуючи записи цих вокалізацій і роботу мозку пацюків за допомогою імплантованих у нього електродів, вчені визначили, які нейрони пов'язані з реакцією на лоскіт і сміх — вони виявилися розташовані в соматосенсорній корі[13]
  • Розмовне слово «пацан» («хлопчак») вважають спорідненим з «пацюк» (як у значенні «щур», так і в значенні «порося»). У російській це слово може бути запозиченням з української[4].

Види

[ред. | ред. код]
  1. R. adustus
  2. R. andamanensis
  3. R. arfakiensis
  4. R. argentiventer
  5. R. arrogans
  6. R. baluensis
  7. R. blangorum
  8. R. bontanus
  9. R. burrus
  10. R. ceramicus
  11. R. colletti
  12. R. detentus
  13. R. elaphinus
  14. R. enganus
  15. R. everetti
  16. R. exulans
  17. R. facetus
  18. R. feliceus
  19. R. fuscipes
  20. R. giluwensis
  21. R. hainaldi
  22. R. hoffmanni
  23. R. hoogerwerfi
  24. R. jobiensis
  25. R. koopmani
  26. R. korinchi
  27. R. leucopus
  28. R. losea
  29. R. lugens
  30. R. lutreolus
  31. †R. macleari
  32. R. marmosurus
  33. R. mindorensis
  34. R. mollicomulus
  35. R. montanus
  36. R. mordax
  37. R. morotaiensis
  38. †R. nativitatis
  39. R. nikenii
  40. R. niobe
  41. R. nitidus
  42. R. norvegicus
  43. R. novaeguineae
  44. R. ombirah
  45. R. omichlodes
  46. R. osgoodi
  47. R. palmarum
  48. R. pelurus
  49. R. pococki
  50. R. praetor
  51. R. pyctoris
  52. R. ranjiniae
  53. R. rattus
  54. R. richardsoni
  55. R. sakeratensis
  56. R. salocco
  57. †R. sanila
  58. R. satarae
  59. R. simalurensis
  60. R. sordidus
  61. R. steini
  62. R. stoicus
  63. R. tanezumi
  64. R. tawitawiensis
  65. R. timorensis
  66. R. tiomanicus
  67. R. tunneyi
  68. R. vandeuseni
  69. R. verecundus
  70. R. villosissimus
  71. R. xanthurus

На відміну від великої кількості живих видів, станом на 2024 рік відомо лише чотири викопні види[14]:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 193.
  2. ↑ Загороднюк, І. В.; Ємельянов, І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — № 10. — С. 5–30.
  3. ↑ Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 15.12.2021.
  4. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  5. ↑ Криса // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 94. — ISBN 5-12-001263-9.
  7. ↑ а б Щур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ [1] [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] Загороднюк І., Харчук С. Називничі засади опису таксономічного різноманіття ссавців Європи // Науковий вісник НУБіП України. Серія: лісівництво та декоративне садівництво. — 2011. — Вип. 164, частина 3. — C. 124—135.
  9. ↑ Загороднюк І., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника / За ред. І. Ємельянова. — К. : Інститут зоології НАНУ, 1997. — (Вестник зоологии. Додаток 5). Розділ — Ряд Зайцеподібні (Leporiformes).
  10. ↑ Pagès, M.; Chaval, Y.; Herbreteau, V.; Waengsothorn, S.; Cosson, J. F.; Hugot, J. P.; ... & Michaux, J. Revisiting the taxonomy of the Rattini tribe: a phylogeny-based delimitation of species boundaries // BMC Evolutionary Biology. — 2010. — Вип. 10. — № 1. — С. 184. — Bibcode:2010BMCEE..10..184P. — DOI:10.1186/1471-2148-10-184. — PMID 20565819 .
  11. ↑ Philip Seff, Nancy R. Seff. Our fascinating earth. — Contemporary Books, 1990. — 291 с. — ISBN 0809241854. (англ.)
  12. ↑ Пацюк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. — Том 6, 1975. — Стор. 102.
  13. ↑ spetsialistyi_vyiyasnili_chto_kryisyi_smeyutsya_ot_schekotki_1877 Людмила Вербицкая. Специалисты выяснили, что крысы смеются от щекотки 2015. [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Chang, M.; Zhang, C. (2023). A new Rattus species and its associated micromammals from the Pliocene Yangyi Formation in Baoshan, Western Yunnan, China. Journal of Vertebrate Paleontology. 43 (1): e2249063. doi:10.1080/02724634.2023.2249063.
  15. ↑ Kawaguchi, S.; Kaneko, Y.; Hasegawa, Y. (2009). A new species of the fossil murine rodent from the Pinza-Abu Cave, the Miyako Island of the Ryukyo Archipelago, Japan. Bulletin of Gunma Museum of Natural History. 13: 15—28. Процитовано 03.03.2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ronald M. Nowak: Walker's Mammals of the World. Johns Hopkins University Press, 1999, ISBN 0-8018-5789-9. (англ.)


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пацюк&oldid=43327560