Папська Рада душпастирської опіки мігрантів і подорожніх

Па́пська Ра́да душпа́стирської опі́ки мігра́нтів і подоро́жніх (лат. Pontificium Consilium de Spirituali Migrantium atque Itinerantium Cura) — одна з дикастерій Римської курії. Покликаний опікуватись духовними гараздами мігрантів і подорожніх. Раду заснував Папа Римський Іван-Павло II 28 липня 1988 року.

Теперішній голова Ради — Його Високопреосвященство кардинал Антоніо Марія Вельйо, що його призначив Папа Римський Бенедикт XVI 28 лютого 2009 року.

Роль

Відповідно до статті 149 із апостольської конституції Римської курії, Pastor Bonus, яку проголосив Папа Римський Іван-Павло II 28 червня 1988: «Папська Рада душпастирської опіки мігрантів і подорожніх людях здійснює пастирську участь Церкви, щоби нести спеціальні потреби тих, хто змушений був залишити свою рідну землю або хто не має її. Він також простежить, щоби ці питання розглядалися з увагою, яку вони заслуговують». Статті 150 і 151 також включає до числа: біженців, вигнанців, кочовиків, робітників цирку, моряків, робітників аеропорту або літаків і християн-паломників що є під опікою Ради.

Історія

Протягом дев'ятнадцятого століття, «рух» був під юрисдикцією Священної конгрегації пропаганди віри, зі Службою духовної опіки мігрантів, яка пізніше заступила її. 1952 року, в межах Священної консисторської конгрегації, Папа Римський Пій XII заснував Старшу раду з питань емігрантів і Генеральний секретаріат для керівництва апостолату Марії; у 1958, було також засновано Генеральне керівництво апостольства Небес або Повітря. Папа Римський Павло VI заснував Міжнародний секретаріат для керівництва Apostolatus Nomadum у тій самій дикастерії 1965 року.

У 1967 році, Папа Римський Павло VI заснував Службу душпастирської опіки про людей, що є частиною складного явища, відомого зазвичай як «туризм» у Конгрегації в справах духівництва. 19 березня 1970 року Павло VI об'єднав усі сектори, що мають справу з міграцією людей, у Папську комісію душпастирської опіки мігрантів і подорожніх, у motu proprio Apostolicae Caritatis. Комісію зробили залежною від Конгрегації у справах єпископів, проте цю залежність в остаточному підсумку завершила апостольська конституція Pastor Bonus, що надала їй статус Папської Ради.

Теперішня структура

• Голова: кардинал Антоніо Марія Вельйо;
  • Колишні голови: кардинал Ренато Раффаеле Мартино;
• Секретар: єпископ Йосип Калатхіпарамбіл;
• Заступник секретаря: монсеньйор Новатус Ругамбва
• Кардинали — члени Ради: Жеральду Мажелла Агнелу, Кіт Майкл Патрік О'Брайєн.

Окрім офіціалів, що внесені до списку вище, Рада складається з єпископів — членів Ради, приблизно п'ятнадцять радників, різних інших п'ятнадцять офіциалів і двох регистраторів.

Список голів Папської Ради душпастирської опіки мігрантів і подорожніх

• Кардинал Карло Конфалоньєрі (1970–1973);
• Архієпископ Емануеле Кларіціо (1970–1986, в.о. голови);
• Кардинал Бернарден Гантен (1984–1989)
• Кардинал Джованні Келі (1986–1998, в.о. голови й пізніше голова);
• Кардинал Стефан Фуміо Хамао (1998–2006);
• Кардинал Ренато Раффаеле Мартіно (2006–2009);
• Кардинал Антоніо Марія Вельйо (2009—).

Посилання

• Офіційний інтернетний сайт Ватикану (англ.) (Перевірено 12 серпня 2008)
• Католицька ієрархія (англ.) (Перевірено 12 серпня 2008)
• Giga-Catholic Information (англ.) (Перевірено 12 серпня 2008)