Олешко Віталій Ігорович
| Олешко Віталій Ігорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 16 вересня 1975 Артемівськ, нині Бахмут | |
| Смерть | 31 липня 2018 (42 роки) Бердянськ (убивство) | |
| Псевдо | «Сармат» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій І́горович Оле́шко (псевдо «Сармат»; 16 вересня 1975 — 31 липня 2018) — солдат резерву Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, підприємець, громадський активіст.
Закінчив Артемівську ЗОШ, 1992-го — Республіканське училище олімпійського резерву. З 1999 року мешкав у Бердянську. 3 2000 року є приватним підприємцем[1]. Брав активну участь в Помаранчевій революції.
Під час Революції Гідності вів активну громадську діяльність. Був активним членом Самооборони Бердянська. З травня 2014-го — доброволець, батальйону «Донбас». Є членом Громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Громадський дозор» (2016 р.).
Перший бій прийняв на блокпосту біля міста Попасна у 2014 році. Блокпост зайняти не змогли, зі 100 бійців четверо полягли та одинадцять зазнали поранень. Із другої спроби через кілька днів терористів вибито з блокпосту. Штурмували Лисичанськ, 23 серпня опинилися в Іловайську.
Під час виходу з Іловайська російські війська обстрілювали колону впритул, військовики кинулися в лобову атаку. В ході семигодинного бою полонили дев'ять росіян-військових. Зайняли оборону в Красносільському, куди прибули з білим прапором на перемовини російські офіцери. 30 серпня потрапив до полону терористів, де пробув пів року. В другій половині лютого 2015-го звільнений з полону.
Повернувшись з полону, почав активну громадську діяльність, спрямовану на покращення життя у місті, припинення корупції, «кумівства», та намагався змусити місцеву владу працювати на громаду. З моменту виборів почалася активна фаза протистояння з місцевим олігархом та народним депутатом Пономарьовим Олександром Сергійовичем, якій повністю підпорядкував всі ланки місцевої влади.
З 2016 року проти нього було відкрито 15 адміністративних проваджень за ст. 173 КУпАП (Дрібне хуліганство щодо працівників КП «Бердянськводоканал», Бердянського виконавчого комітету)[2] та відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 (Умисне легке тілесне ушкодження), ч. 2 ст. 345-1 (Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім'ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності) КК України[3], потерпілі в справі: Дьомін Володимир Олександрович та міський голова Бердянська (з 2015 р.) Чепурний Володимир Павлович. Але остаточного рішення щодо обвинувачень суд поки що не виніс.
З кінця 2017 року був журналістом газети «Час справедливості». У ході своїх стрімів освітлював проблеми міста.[джерело?]
31 липня 2018 двоє невідомих застрелили Віталія Олешка перед входом до готелю «Атмосфера» в Бердянську.[4]
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015).
- Син — Мирослав Олешко — блогер.[5]
- ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Архів оригіналу за 20 вересня 2016.
- ↑ Стан розгляду справ/Судова влада України. Архів оригіналу за 22 січня 2022.
- ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ У Бердянську сьогодні вбили одіозного активіста Віталія «Сармата» Олешка (фото, відео) [Архівовано 2018-07-31 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Известный в Украине блогер оказался сыном убитого Олешко (рос.)
- Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Війна несе агресію в душах та поведінці
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |