Олефіров Андрій Володимирович
| Андрій Олефіров | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 2001 — 2001 | |||
| Міністр: | Анатолій Зленко | ||
| Попередник: | Анатолій Шостак | ||
| Наступник: | Віктор Кирик | ||
| |||
| 2004 — 2008 | |||
| Міністр: | Грищенко → Тарасюк → (в. о.) Бутейко → (в. о.) Тарасюк → (в. о.) Огризко → Яценюк → Огризко | ||
| |||
| з липня 2012 | |||
| Міністр: | Костянтин Грищенко | ||
| |||
| 20 серпня 2014[1] — 16 травня 2019 | |||
| Міністр: | Павло Клімкін | ||
| Попередник: | Сергій Василенко (в. о.) | ||
| Наступник: | Ілля Квас (в. о.) | ||
| Народження: |
18 березня 1972 (52 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | ||
| Національність: | українець | ||
| Країна: |
 СРСР →  Україна | ||
| Освіта: | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | ||
| Діти: | син і донька | ||
| Нагороди: |
| ||
Андрій Володимирович Олефіров (нар. 18 березня 1972, Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат.
У 2001 році був тимчасово повіреним у справах України в Хорватії, а з 2004 року до 2008 року Генеральним консулом України в Нью-Йорку. Надзвичайний і Повноважний Посол України у Фінляндії (впродовж 2014—2019 років) й Ісландії за сумісництвом (у 2016—2019 роках). Заступник міністра закордонних справ України у 2012—2014 роках.
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеню.
Володіє англійською, іспанською та хорватською мовами.
Андрій Володимирович Олефіров народився 18 березня 1972 року у Києві, що входив на той час до складу Української РСР СРСР. У 1994 році закінчив Київський державний університет, за першою освітою — філолог, перекладач з англійської та іспанської мов.
Після цього Андрій Володимирович розпочав дипломатичну кар'єру. Спочатку як аташе, третій і другий секретар Консульського управління Міністерства закордонних справ України (МЗС України) у 1996—1998 роках. З 1998 року перейшов на роботу в Посольстві України в Хорватії як другий секретар з консульських питань у 1998—2001 роках. У 2001 році був тимчасовим повіреним у справах України в Хорватії.
2003 року закінчив Дипломатичну академію при МЗС України і отримав вчене звання магістра зовнішньої політики. У 2003—2004 роках Олефіров обіймав посаду секретаря Управління кадрів та навчальних закладів МЗС України.
- 2004—2008 — консул Генерального консульства України в Нью-Йорку;
- 2008—2009 — начальник відділу консульсько-правових питань Департаменту консульської служби МЗС;
- 2010 — заступник директора Департаменту секретаріату МЗС;
- 2010—2012 — директор Департаменту консульської служби МЗС;
- 3 липня 2012[2] року призначений заступником МЗС — керівником апарату МЗС України;
- З 20 серпня 2014[3] по 16 травня 2019[4] — посол України у Фінляндії[5].
- З 22 лютого 2016[6]по 16 травня 2019[4] — посол України у Ісландії за сумісництвом.
- 17 травня 2019 року Олефіров пішов у відставку.[7]
- Орден «За заслуги» III ступеню (19 червня 2017 року) — «за значний особистий внесок у реалізацію євроінтеграційних прагнень України, запровадження Європейським Союзом безвізового режиму, зміцнення міжнародного авторитету держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм»[8].
Одружений, виховує сина Івана та доньку Лідію.
- ↑ Послом за сумісництвом в Ісландії призначений 22 лютого 2016 року
- ↑ Указ Президента України від 3 липня 2012 року № 432/2012 «Про призначення А. Олефірова заступником Міністра закордонних справ України - керівником апарату» (укр.)
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2014 року № 659/2014 «Про призначення А. Олефірова Надзвичайним і Повноважним Послом України у Фінляндській Республіці» (укр.)
- ↑ а б Указ Президента України від 16 травня 2019 року № 232/2019 «Про відставку Надзвичайного і Повноважного Посла України у Фінляндській Республіці та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Ісландія А.Олефірова» (укр.)
- ↑ Українського посла вивезли з Фінляндії для лікування важкої травми
- ↑ Указ Президента України від 22 лютого 2016 року № 58/2016 «Про призначення А.Олефірова Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Ісландія» (укр.)
- ↑ Президент прийняв відставку посла України у Фінляндії та призначив посла у Таджикистані. www.ukrinform.ua (укр.). 17 травня 2019. Процитовано 21 лютого 2024.
- ↑ Указ Президента України від 19 червня 2017 року № 165/2017 «Про відзначення державними нагородами України» (укр.)
- Офіційна Україна сьогодні
- Олефіров Андрій Володимирович — заступник Міністра закордонних справ України — керівник апарату
|
Це незавершена стаття про українського дипломата. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
  | ||
в Україні | Герман Гуммерус1 (1918) • Ерік Ульфстедт (1993—1996) • Мартті Ісоаро (1996—2000) • Тімо Юхані Репо (2000—2003) • Лаура Рейніля (2003—2007) • Крістер Міккелссон (2007—2011) • Ар'я Макконен (2011—2015) • Юга Віртанен (2015—2019) • Пяйві Мааріт Лайне (2019—2022) • Яакко Лехтовірта (2022—2024) • Тар'я Фернандес (з 2024) | |
в Фінляндії | Костянтин Лоський2 (1918—1919) • Микола Залізняк2 (1919) • Володимир Кедровський2 (1919—1920) • Петро Сливенко3 (1920—1922) • Костянтин Масик (1992—1997) • Ігор Подолєв (1997—2001) • Петро Сардачук (2001—2003) • Олександр Майданник (2003—2007) • Андрій Дещиця (2007—2012) • Олексій Селін4 (2012—2013) • Сергій Василенко4 (2013—2014) • Андрій Олефіров (2014—2019) • Ілля Квас4 (2019—2020) • Михайло Юнгер4 (2020) • Ольга Діброва (2020—) | |
(1) посол Фінляндії в УНР; (2) посол УНР у Фінляндії; (3) тимчасово повірений УНР у Фінляндії; (4) тимчасово повірений | ||
- Народились 18 березня
- Народились 1972
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Посли України у Фінляндії
- Уродженці Києва
- Випускники факультету романо-германської філології Київського університету
- Дипломати України XX століття
- Випускники Дипломатичної академії МЗС України
- Дипломати України XXI століття
- Посли України в Хорватії
- Консули України в Нью-Йорку
- Заступники Міністра закордонних справ України
- Надзвичайні і Повноважні Посли України
- Посли України в Ісландії