Перейти до вмісту

Олександр Рослін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Рослін
Alexander Roslin
Автопортрет 1790 р.
При народженніОлександр Рослін
Народження15 липня 1718(1718-07-15)
Мальмьо, Швеція
Смерть5 липня 1793(1793-07-05) (74 роки)
 Париж
ПохованняЦвинтар Монмартр
КраїнаШвеція, Франція
Жанрпортрет
Діяльністьхудожник, митець-портретист, візуальний митець
Напрямокрококо, реалізм
ЧленКоролівська академія живопису і скульптури, Шведська королівська академія вільних мистецтв і Академія витончених мистецтвd
Творипортрети,
У шлюбі зМарі Сюзанна Рослін[1]
ДітиJoseph Alexandre Roslind
РодичіAdélaïde Roslind
Роботи в колекціїМузей Прадо, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національний музей Швеції, Скуклостер, Королівський замок у Варшаві, Museum of the History of Franced, Національна портретна галерея Швеції, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Державний музей мистецтв, Міннеаполіський інститут мистецтва, Гетеборзький художній музей, Національний музей у Варшаві, Ермітаж, Rijksmuseum Twenthed, Музей мистецтва Мальме, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Національний музей у Кракові, Детройтський інститут мистецтв, Національна галерея Ірландії, Музей Кон'як-Жеd, Королівські музеї витончених мистецтв[2], Національний музей образотворчого мистецтва[3], Версальський палац, Нью-Йоркське історичне товариствоd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Художній музей Крокера, Princeton University Art Museumd, Museum of Fine Arts of Reimsd, Musée Boucher-de-Perthesd, Музей Боуз, Musée d'Art et d'Histoire de Choletd, Оксфордський музей природної історії, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Палац Німфенбург, Альбертіна, The Museum of National History at Frederiksborg Castled і Musea Brugged[4]
Нагороди
Commander of the Order of Vasa
Автограф
CMNS: Олександр Рослін у Вікісховищі

Олександр Рослін (швед. Alexander Roslin, 15 липня 1718, Мальме — 5 липня 1793, Париж) — відомий шведський художник доби пізнього бароко і рококо, портретист.

Біографія коротко

[ред. | ред. код]

Народився в місті Мальме, Швеція. Художнє навчання отримав в столиці — місті Стокгольм, у Г.Шрьодера. Працював в різних країнах Європи — Німеччині, Італії, Російській імперії, Польщі, Франції. З 1752 року мешкав в Парижі, де через рік став членом Королівської Академії живопису. Два роки (1775—1777) працював в Петербурзі, в 1778-му в Варшаві, потім повернувся в столицю Франції, де помер у 1793 р.

Жіночі портрети Росліна

[ред. | ред. код]

Вважають, що живопис стилю рококо зародився у Франції. Культурні зв'язки сусідніх країн і панівні моди доби досить швидко зробили мистецтво рококо інтернаціональним, здебільшого при королівських дворах чи в аристократичних садибах. Стилистику рококо мають живопис Франції, Італії, німецьких князівств, Австрії (і Чехії в її складі), Російської імперії, найменше Голландії, Португалії, Іспанії (ранішні твори Гойї).

Рослін, що перебрався в Париж у 1752 р., аби мати успіх, повинен був укладатись в панівну моду розвиненого рококо. І його портрети цього періоду цілком в стілістиці рококо — трохи збряклі кольори, перевага в палітрі ніжних відтінків рожевого і блакитного, добре відтворення мод(Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.) Але його художня манера зазнала еволюції. Міцні реалістичні традиції мистецтва Швеції і класицизм Франції з його різкістю і конкретністю спричинили появу портретів на межі стилів — «Дама під покривалом», 1768 р. Кольори яскраві, манера портрета різка і реалістична, від стилістики рококо залишилися лише модна сукня і галантна поведінка. В портреті королеви Швеції 1775 р. Рослін просто покинув компліменти і малює стару королеву старою, ніяк не приховуючи хворобливого і зморшкуватого обличчя, не роблячи королеву ні молодою, ні надто люб'язною. Ще різкішим і реалістичним він був в чоловічих портретах, де від рококо лише маска галантності чи люб'язна посмішка.

  • Анастасья Трубецька, 1740 рр.
    Анастасья Трубецька, 1740 рр.
  • Віконтесса д'Едмонт Піньятеллі, 1763 Р.
    Віконтесса д'Едмонт Піньятеллі, 1763 Р.
  • Ерцгерцогиня Марія-Христина, Відень, Альбертіна.
    Ерцгерцогиня Марія-Христина, Відень, Альбертіна.
  • Ульріка Луїза, королева Швеції, 1775 р.
    Ульріка Луїза, королева Швеції, 1775 р.
  • Дама під покривалом( дружина - Марі Сюзанна Рослін), 1768 р.
    Дама під покривалом( дружина - Марі Сюзанна Рослін), 1768 р.
  • Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.
    Віконтеса Маргарита де Гріньян, 1753 р.

Ніяких компліментів собі не робить Рослін і на пізньому автопортреті 1790 року. Лише багатий костюм — свідок матеріального успіху, що досяг художник. Обличчя спокійне, зморшкувате, старість ніяк не прихована.

  • Маркіз де Маріньї,1764 р.
    Маркіз де Маріньї,1764 р.
  • Луї Дюбертон, 1791 р.
    Луї Дюбертон, 1791 р.
  • Колін де Вермон.
    Колін де Вермон.

Портрет архітектора Жана Перроне з дружиною

[ред. | ред. код]
Портрет архітектора Жана Перроне з дружиною, 1759 р.

Серед портретів Росліна заслуговують уваги зовнішньо скромні і досить правдиві портрети митців-колег — старого Франсуа Буше, жінки-художниці Анни Вальє Косте, вченого Карла Ліннея, архітектора Ж. Перронне.

Останній (Портрет архітектора Перроне з дружиною) — це подвійний портрет. Дружина архітектора зручно розмістилася в кріслі біля столу, де працює чоловік. На ній вишукана сукня з квітами і мереживом, на обличчі — багато косметики, що робить її обличчя схожим на порцелянову ляльку. Галантна поза і урочиста сукня справляють враження, що вона присіла на хвилинку, аби підскочити і швидко попрямувати на чергове свято, до яких була така жага в добу рококо у аристократів. Її портрет на тлі завіси міг спокійно бути окремим жіночим портретом, яких багато малював художник. Але поряд з нею стоїть чоловік, що зайнятий творчістю.

В його руках циркуль і модель павільйону. Він щойно вимірював щось на моделі і наче випадково обернувся до художника. Він зовсім не грає натхнення, не удає з себе працівника, як деякі аристократи з паперами і книжками. Архітектор дійсно працює. Робоча поза, момент творчого пошуку — рідкісні в живопису рококо, що так вигідно відрізняє і цей твір Росліна.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
Карл Лінней
Художниця Анна Вальє Косте
  • «Автопортрет в червоному», погруддя
  • «Якоб Фредерік Клейнкнехт», 1747, німецький композитор і музикант
  • «Етьєн Жора́», 1750, французький художник, Лувр
  • «Княгиня Мнішек», 1752
  • «Карл Фредерік Аделкранц, королівський топограф і архітектор», 1754
  • «Княгиня Анастасья Іванівна Трубецькая», 1757, Національна галерея Вікторії, Австралія
  • «Жозеф-Марі Вьєн», овал, 1757, французький художник, Версальський палац
  • «Франсуа Буше», овал, 1760, Версальський палац
  • «Сезар Габріель де Шуазель», міністр фінансів, 1762
  • «Георг-Адам Штернберг», дипломат австрійського імператора, 1762
  • «Князь Ульріх Шеффер», дипломат Швеції у Парижі, 1763
  • «Графиня де Егмонт Піньятеллі», 1763, Інститут мистецтв, Міннеаполіс
  • «Абель-Франсуа, Маркіз де Маріньї», 1764, Нац. Музей Версаль та Тріанон
  • «Жан-Франсуа Мармонтель», 1767, французький письменник, Лувр
  • «Анрі-Леонар Бертен», 1768, Версальский палац
  • «Джон Дженнингс з братом і сестрою», 1769, Національний музей Швеції
  • «Король Швеції Густав ІІІ з двома братами», 1771, Національний музей Швеції
  • «Шарль-Ніколя Кошен», художник, 1774, Нац. Музей Версаль та Тріанон
  • «Луїза Ульріка Пруська», королева Швеції, 1775, Національний музей Швеції
  • «Князь Олександр Борисович Куракін», 1776, Португалія
  • «Російська імператриця Катерина ІІ», 1776, Національний музей Швеції
  • «Графиня Катерина Чернишова», 1776, Третьяковська галерея, Москва
  • «Князь Андрій Кирилович Розумовський», 1776
  • «Наталя Петрівна Голіцина», 1777, пушкінська Пікова дама.
  • «Іван Іванович Бецькой», 1777, Ермітаж
  • «Князь Микита іванович Панін», 1777, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • «Августа Сюзанна Рослін, дочка художника», 1781
  • «Портрет графа З. Г. Чернишова», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Зоя Гіка», молдавська принцеса
  • «Художниця Анна Вальє Косте»
  • «Луї Жан-Марі Добантон», французький науковець, 1791
  • «Марія Амалія Австрійська», княгиня Пармська

Країни світу, де зберігають твори Росліна

[ред. | ред. код]
  • Іспанія
  • Росія
  • США
  • Франція
  • Швеція

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Leksykon malarstwa od A do Z. Warszawa: Muza S.A., 1996, s. 622. ISBN 83-7079-621-4.
  • Ian. Chilvers: Oksfordzki leksykon sztuki. Warszawa: Arkady, 2002, s. 572. ISBN 83-213-4157-8.
  • Per Bjurström Roslin. — Höganäs: Wiken, 1993.
  • Magnus Olausson Alexander Roslin. — 2007. — ISBN 978-91-27-08838-2

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
  2. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/roslin-alexandre
  3. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  4. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1694_III

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр Рослін

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Олександр_Рослін