Перейти до вмісту

Ніколаєв Іван Іванович (футболіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Іван Ніколаєв
Іван Ніколаєв
Іван Ніколаєв
Особисті дані
Повне ім'я Іван Іванович Ніколаєв
Народження 11 серпня 1946(1946-08-11)
  Дніпропетровськ, УРСР
Смерть 3 грудня 2011(2011-12-03) (65 років)
  Владивосток
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив виступи
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965 СРСР «Авангард» (Жовті Води) 0 (0)
1969 СРСР «Локомотив» (Дніпропетровськ) ? (?)
1970 СРСР «Кривбас» КР 7 (-9)
1971 СРСР «Торпедо» (Луцьк) ? (?)
1972-1976 СРСР «Промінь» (Владивосток) 29+ (-24↑)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1985 СРСР «Промінь» (Владивосток)
1986—1991 СРСР «Амур» (Благовєщенськ)
1991 СРСР «Спартак» (Нальчик)
1995 Росія «Амур» (Благовєщенськ)
1998 Росія «Вікторія» (Назарово)
1999-2001 Росія «Амур» (Благовєщенськ) (президент клубу)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Іван Іванович Ніколаєв (нар. 11 серпня 1946, Дніпропетровськ — 3 грудня 2001, Владивосток) — радянський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — російський радянський футбольний тренер та функціонер. Заслужений працівник фізичної культури Росії.[1][2]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Іван Ніколаєв народився у Дніпропетровську. У команді майстрів дебютував у 1965 році у складі жовтоводського «Авангарда», пропустивши 4 м'ячі в кубковому матчі проти чернігівської «Десни». У 1969 році Ніколаєв грав у команді класу «Б» «Локомотив» з Дніпропетровська. У 1970 році Іван Ніколаєв захищав ворота криворізького «Кривбасу». У 1971 році Ніколаєв грав у команді другої ліги «Торпедо» з Луцька[3], переважно в стартовому складі[4], проте після невдалого виступу в чемпіонаті «Торпедо» розформували, і футболіст вимушений був покинути луцький клуб. З 1972 до 1976 року Іван Ніколаєв захищав ворота іншого друголігового клубу — «Променя» з Владивостока, після чого завершив виступи на футбольних полях.

Кар'єра тренера та спортивного функціонера

[ред. | ред. код]

Після завершення виступів на футбольних полях Іван Ніколаєв кілька років очолював баскетбольний клуб «Спартак» із Владивостока.[5][2] Після кримінального скандалу у футбольній команді «Промінь», після якого пішов із посади головний тренер клубу Віталій Коберський, Ніколаєв очолив свою колишню команду.[5] Проте після конфлікту із керівництвом клубу новоспечений тренер вже за рік перебрався до команди із сусідньої області — благовєщенського «Амура», який під його керівництвом зумів значно покращити свої турнірні показники, та за чотири роки випередити «Промінь» у боротьбі за путівку до буферної зони другої ліги.[6] Ніколаєв очолював «Амур» до 1991 року, а протягом двох місяців 1991 року він був головним тренером «Спартака» з Нальчика. Після цього Ніколаєв повернувся до Благовєщенська, у 1995 році знову очолював «Амур». У 1998 році колишні воротар очолював тренерський штаб нижчолігового клубу «Вікторія» (Назарово). У 1999 році він повернувся до «Амура». одночасно ставши тренером і президентом клубу, і під його керівництвом благовєщенська команда тривалий час лідирувала в зональних змаганнях російської другої ліги, а в підсумку зайняла третє місце в зоні, що стало найкращим результатом команди за всю її історію.[1] у 2002 році Іван Ніколаєв повернувся до Владивостока, де спочатку очолював Центр спортивної підготовки «Школа Вищої спортивної майстерності», а в 2011 році став керівником центру підготовки молодих футболістів ФК «Промінь-Енергія». За значний внесок у розвиток спорту на Далекому Сході Росії Івану Ніколаєву присвоєно звання Заслужений працівник фізичної культури Росії.[2]

Помер Іван Ніколаєв 3 грудня 2011 року у Владивостоці.[1][2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в УМЕР БЫВШИЙ ТРЕНЕР ФК «АМУР» ИВАН НИКОЛАЕВ (рос.)
  2. а б в г Не стало Ивана Николаева… [Архівовано 2018-06-12 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Історія ФК «Волинь». 1971-й рік
  4. ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 6 червня 2018.
  5. а б Пять великих капитанов великой команды[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  6. «Луч» светит, но не греет [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]