Координати: 41°01′00″ пн. ш. 21°20′00″ сх. д. / 41.01666667° пн. ш. 21.33333333° сх. д. / 41.01666667; 21.33333333

Монастир (еялет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монастир
Дата створення / заснування 1826
Країна  Османська імперія
Столиця Бітола
Замінений на Монастир
Час/дата припинення існування 1864
Мапа розташування
Мапа

41°01′00″ пн. ш. 21°20′00″ сх. д. / 41.01666667° пн. ш. 21.33333333° сх. д. / 41.01666667; 21.33333333

Еялет Монастир — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 18261867 роках з площею 48.907 км². Утворився з еялету Румелія (на теперішніх землях Сербії, Македонії, Албанії, Греції).

Історія

[ред. | ред. код]

У 1826 році внаслідок реформи султана Махмуда II з Румелійського еялету виокремлено самостійні еялети Едірне та Салоніки, а сам еялет Румелія перетворено на еялет Монастир. Того ж року головне місто провінції перенесено до Монастиря (сучасне м. Бітола). З огляду на це нерідко виникає плутанина, оскільки помилково вважається продовження існування Румелійського еялету. У 1828—1829 роках північно-східні райони еялету було окуповано під час російсько-турецької війни, зокрема Софія.

У 1846 року з території еялету виділено в окремі провінції Видин та Ниш. Завданням Монастирських пашів було забезпечення османської влади в центральній частині Балканського півострова. Втім, це було складно зробити з огляду на постійні повстання сербів і чорногорців. Також складна ситуація була на албанських землях. У 1867 році еялет перетворено на Монастирський вілайєт.

Економіка

[ред. | ред. код]

Основу становило сільське господарство, зокрема хліборобство та садівництво. Працювали копальні цінних металів і різних руд. Проте загалом у 1830—1850-х роках міста й санджаки провінції переживали економічно-соціальну кризу. Про розмір податків, що збирали на той час, замало відомостей.

Структура

[ред. | ред. код]

Складався з 4 санджаків: Скутарійського, Охридського, Монастирського та Касторійського.

Очільники

[ред. | ред. код]
  • невідомо
  • Кесе Ахмед Зекерія-паша, 1836—1840
  • Мехмед Ділавер-паша, 1840
  • Юсуф Мухліс-паша, 1840—1842
  • невідомо
  • Осман Паша (1844—1845)
  • Мехмед Селім Паша (1845—1848)
  • Черкез Хафіз Мехмед Паша (1848—1850)
  • Пасалли Ісмаїл Паша (1850—1851)
  • Мустафа Тосун Паша (1851—1853)
  • Алі Різа Мехмед Паша (1853—1854)
  • Мажар Осман Паша (1858—1859)
  • Ебубекір Рустем Паша (1859—1860 р.)
  • Мустафа Паша Алянак (1860—1863)
  • Махмуд Паша (1863—1864)
  • Ісмаїл Паша (1865—1867)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • James Henry Skene, The three eras of Ottoman history, a political essay on the late reforms of Turkey, considered principally as affecting her position in the event of a war taking place, Chapman and Hall, 1851, p. 75.
  • Houtsma, M. Th.. E. J. Brill's first encyclopaedia of Islam 1913—1936. s. 1178. Erişim tarihi: 4 January 2012.