Перейти до вмісту

Мирнівка (річка)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мирнівка
45°37′ пн. ш. 34°14′ сх. д. / 45.62° пн. ш. 34.23° сх. д. / 45.62; 34.23
Витікс. Вишняківка
• координати45°37′ пн. ш. 34°14′ сх. д. / 45.62° пн. ш. 34.23° сх. д. / 45.62; 34.23
• висота, м17
ГирлоСиваш
• координати45°48′07″ пн. ш. 34°31′05″ сх. д. / 45.802° пн. ш. 34.518° сх. д. / 45.802; 34.518
Країни:Україна Україна
Автономна Республіка Крим
РегіонКурманський район, Джанкойський район
Довжина15 км
Площа басейну:270 км²
Притоки:р. Степова
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мирнівка.

Мирнівка (крим. Mırnivka) — річка в північній частині степового Криму, завдожки 15 км, загальною площею басейну 270 км²[1]. Витік Мирнівки знаходиться в районі села Вишняківка Курманського району, на висоті 18 м[2], тече територією Джанкойського району у північно-східному напрямку. На північній околиці Джанкою приймає справа єдину значну притоку — річку Степову, впадає, приблизно за 3 км на північ від села Митюрине[3], в сумісний заболочений лиман-солончак Сивашу, утворюючи своєрідний естуарій (Керлеутська заплава[2]) з річкою Побєдна (лагунно-заливний тип без вираженої гирлової ділянки[4]). Річка, практично, на всьому протязі каналізована, створено кілька водосховищ[5][6], в схемі Північнокримського каналу має назву ГК-4 (гідроколлектор № 4), по якому скидається в Сиваш до 60 млн м³ води на рік[7].

За доступними джерелами, раніше маловодна балки — нинішня річка — назви не мала і водотоком не була: згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», існування в балці сучасної річки селища Отар та Джоргун розташовувалися при колодязях [8]. Лише після перейменування села Джургун в Мирнівку, у 1860-х роках[9], назва закріпилася і за балкою. Початок водотоку знаходився, приблизно, за 1,2 км на північний захід від Мирнівки[10], стік сильно залежав від наявності або відсутності опадів: максимум — 45,3 м³/с, був зафіксований в 1939 році. Після відкриття в 1966 році Північнокримського каналу кількість водотоків (в основному, скидного типу) сильно зросла і тепер навіть визначити місце витоку проблематично — мережа невеликих каналів тягнеться на південь в околиці села Умют Курманського району[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Річки. Джанкойське управління водного господарства. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2013.
  2. ↑ а б Современные ландшафти Криму й суміжних акваторій. Стор. 230. Е. А. Позаченюк. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  3. ↑ Устя на картах. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  4. ↑ 09-09-21.pdf Р.Я. Міньковська. Типізація морських гирл річок України (PDF). Морський гідрофізичний інститут НАН України, Севастополь. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Ставки - Ярковській сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ -selskiy-sovet-4 Ставки - Ізумрудновскій сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ -post_3914.html Схили річок. Кримський блог. Процитовано 14 вересня 2013.
  8. ↑ Гржибовська, 1999.
  9. ↑ Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-a. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  10. ↑ Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  11. ↑ Вікімапія. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 23 грудня 2015.
Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мирнівка_(річка)&oldid=43261387