Перейти до вмісту

Мирнівка (річка)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мирнівка
45°37′ пн. ш. 34°14′ сх. д. / 45.62° пн. ш. 34.23° сх. д. / 45.62; 34.23
Витікс. Вишняківка
• координати45°37′ пн. ш. 34°14′ сх. д. / 45.62° пн. ш. 34.23° сх. д. / 45.62; 34.23
висота, м17
ГирлоСиваш
• координати45°48′07″ пн. ш. 34°31′05″ сх. д. / 45.802° пн. ш. 34.518° сх. д. / 45.802; 34.518
Країни:Україна Україна
Автономна Республіка Крим
РегіонКурманський район, Джанкойський район
Довжина15 км
Площа басейну:270 км²
Притоки:р. Степова
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мирнівка (крим. Mırnivka) — річка в північній частині степового Криму, завдожки 15 км, загальною площею басейну 270 км²[1]. Витік Мирнівки знаходиться в районі села Вишняківка Курманського району, на висоті 18 м[2], тече територією Джанкойського району у північно-східному напрямку. На північній околиці Джанкою приймає справа єдину значну притоку — річку Степову, впадає, приблизно за 3 км на північ від села Митюрине[3], в сумісний заболочений лиман-солончак Сивашу, утворюючи своєрідний естуарій (Керлеутська заплава[2]) з річкою Побєдна (лагунно-заливний тип без вираженої гирлової ділянки[4]). Річка, практично, на всьому протязі каналізована, створено кілька водосховищ[5][6], в схемі Північнокримського каналу має назву ГК-4 (гідроколлектор № 4), по якому скидається в Сиваш до 60 млн м³ води на рік[7].

За доступними джерелами, раніше маловодна балки — нинішня річка — назви не мала і водотоком не була: згідно «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», існування в балці сучасної річки селища Отар та Джоргун розташовувалися при колодязях [8]. Лише після перейменування села Джургун в Мирнівку, у 1860-х роках[9], назва закріпилася і за балкою. Початок водотоку знаходився, приблизно, за 1,2 км на північний захід від Мирнівки[10], стік сильно залежав від наявності або відсутності опадів: максимум — 45,3 м³/с, був зафіксований в 1939 році. Після відкриття в 1966 році Північнокримського каналу кількість водотоків (в основному, скидного типу) сильно зросла і тепер навіть визначити місце витоку проблематично — мережа невеликих каналів тягнеться на південь в околиці села Умют Курманського району[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Річки. Джанкойське управління водного господарства. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2013.
  2. а б Современные ландшафти Криму й суміжних акваторій. Стор. 230. Е. А. Позаченюк. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 2 березня 2014.
  3. Устя на картах. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  4. 09-09-21.pdf Р.Я. Міньковська. Типізація морських гирл річок України (PDF). Морський гідрофізичний інститут НАН України, Севастополь. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Ставки - Ярковській сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. -selskiy-sovet-4 Ставки - Ізумрудновскій сільська рада. Рескомводгосп АРК. Процитовано 14 вересня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]
  7. -post_3914.html Схили річок. Кримський блог. Процитовано 14 вересня 2013.
  8. Гржибовська, 1999.
  9. Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXII-13-a. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  10. Карта Криму Генштабу Червоної армії 1941. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
  11. Вікімапія. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 23 грудня 2015.