Перейти до вмісту

Матісон Анна Олегівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Матісон Анна Олегівна
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніГанна Олегівна Матісон
Дата народження8 липня 1983(1983-07-08)[1] (41 рік)
Місце народженняІркутськ, РРФСР, СРСР
Громадянство Росія[2]
Alma materІркутський університет і Всеросійський державний інститут кінематографії
Професіякінорежисерка, сценаристка, драматургиня, журналістка, продюсерка, телепродюсерка, режисерка-постановниця, художниця-постановниця, художниця по костюмах
IMDbID 4243505
CMNS: Матісон Анна Олегівна у Вікісховищі

Анна Олегівна Матісон (нар. 8 липня 1983, Іркутськ) — російський кінорежисер, сценарист і драматург, дружина актора Сергія Безрукова.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Іркутську в 1983 році. Навчалася на міжнародному факультеті Іркутського державного університету.

Ще під час навчання в університеті почала працювати в місцевій телекомпанії, пройшла шлях від позаштатного кореспондента до головного продюсера.

У 2004 році спільно з режисером і продюсером Юрієм Дорохіна заснувала власну виробничу студію REC.production, що займається створенням відеофільмів, аудіо- та відеореклами.

У 2008 році студія з ініціативи Анни Матісон створила короткометражний фільм Настрій покращився за однойменним твором Євгена Гришковця. Анна Матісон на цьому проекті виступала в ролі режисера і сценариста. Гришковець зацікавився фільмом і його творцями і запропонував Анні Матісон співробітництво, яке пізніше вилилося в створення повнометражного фільму Сатисфакція, документального серіалу Без сценарію, ряду музичних кліпів, п'єс Будинок і Уїк-енд, аудіо-вистави Річки.

У 2008 році Анна Матісон переїхала до Москви і вступила на сценарний факультет ВДІКу, в майстерню Наталії Рязанцевої, який закінчила в 2013 році з червоним дипломом.

Родина

[ред. | ред. код]
Анна Матісон і Сергій Безруков . Кінотавр, Сочі, 2016 рік.
  • 11 березня 2016 року Анна Матісон вийшла заміж за актора Сергія Безрукова, з яким вона познайомилася в лютому 2015 року[3].
  • 4 липня 2016 народила дочку Марію. У травні 2018 Сергій Безруков повідомив, що вони з Анною чекають поповнення в родині, 24 листопада 2018 року у подружжя народився син Степан.
  • Бабуся — Октябрина Павлівна[4].
  • Батьки: Олег Рудольфович Матісон (рід. 22.03.1959) та Ольга Леонідівна Матісон — бізнесмени, з 1991 року власники сімейного приватного підприємства Сибірська міжгалузева фірма 'Аккурат'[5][6][7] .
  • Брати — Тимофій Матісон (рід. 23.06.1977) — бізнесмен; і Леонід Матісон (рід. 2.07.1989)[8][9][10].

Робота в кіно

[ред. | ред. код]

Режисерським і сценарним дебютом у художньому кіно для Анни Матісон став фільм Сатисфакція, випущений на екрани в 2010 році. Співавтором сценарію виступив Євген Гришковець, який також знявся в головній ролі. Фільм вийшов широким прокатом і брав участь в програмі фестивалів Кінотавр, Меридіани Тихого, Московська прем'єра, Свята Анна, Voices.

Анна Матісон автор сценаріїв до фільмів Ялинки-2, Ялинки-3, Ялинки 1914, Чумацький шлях, Очима собаки.

У 2013—2014 роках знімався дитячий музичний фільм Великі пригоди маленького Сашка Крапівкіна за участю Євгена Гришковця і Дениса Мацуєва[11].

Працює також в документальному кіно. У 2011 році на Першому каналі Росія був показаний повнометражний документальний фільм Музикант про піаніста Дениса Мацуєва.

Співпраця з Мацуєвим почалося зі створення короткометражного фільму Репетиція оркестру. Одержаний фільм сподобався Мацуєва, і співпраця була продовжена.

У 2012—2013 роках були створені три фільми про диригента Валерія Гергієва і Маріїнський театр :

Фільм Сім днів одного року розповідає про Михайла Турецького і його вокальних колективах — Хорі Турецького і Сопрано-10.

У 2014 році на замовлення Маріїнського театру зняті фільми-опери Лівша (Родіон Щедрін), Семен Котко (Сергій Прокоф'єв), Троя (Гектор Берліоз).

У 2016 році фільм Після тебе входив до конкурсної програми 29-го Токійського кінофестивалю[12] .

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Театральні роботи

[ред. | ред. код]

У 2009 році в театрі Школа сучасної п'єси відбулася прем'єра п'єси Будинок. У 2011 році п'єсу поставив МХТ ім. Чехова.

П'єса також йде в театрі ім. Лермонтова (Казахстан) і театрі Sicaalexandrescu (Румунія).

У 2014 вийшла п'єса Уїк енд (Кінець тижня), написана з Євгеном Гришковцом.

25 грудня 2014 року відбулася прем'єра постановки опери Римського-Корсакова Золотий півник — дебют Анни Матісон в Маріїнському театрі.

У цій виставі вона виступила одночасно як режисер-постановник, художник-постановник і художник по костюмах[13].

Премії і нагороди

[ред. | ред. код]
  • У 2008 році сценарій Анни Матісон Добрий вечір (який ліг в основу сценарію фільму Чумацький шлях) потрапив у шорт-лист премії Дебют в номінації Драматургія
  • У тому ж році стала лауреатом премії Студентський Букер
  • Фільм Сатисфакція — учасник конкурсної програми фестивалю Кінотавр " 2009. Був відзначений призом редакції газети Московський комсомолець на фестивалі Московська прем'єра, а також призом глядацьких симпатій на фестивалі Меридіани Тихого
  • 2016 — гран-прі Карельського міжнародного фестивалю фільмів для молоді KIFFYF 2016 (фільм Після тебе)[14]
  • 2016 — спеціальний приз Департаменту торгівлі Москви за втілення на кіноекрані яскравого образу художника на 5-му Московському фестивалі російського кіно Будемо жити!, Москва (фільм Після тебе)[15]
  • 2017 — диплом другого ступеня і срібло кінофестивалю SOL Russian Film Festival-2017 в Торревьеха, Іспанія (фільм Після тебе)[16][17]
  • 2017 — гран-прі IV Благодійного фестивалю духовно-морального кіно для дітей та молоді пам'яті святого Іоанна Кронштадтського, Кронштадт (короткометражний фільм Бережи мене, мій талісман)[18]
  • 2017 — гран-прі в конкурсі короткометражних ігрових фільмів на XIV Міжнародному кінофестивалі військово-патріотичного фільму Волоколамський рубіж, Волоколамськ (короткометражний фільм Бережи мене, мій талісман)[19]
  • 2017 — спеціальний приз глядацьких симпатій «За блискуче кіновтілення пронизливої історії» на III Міжнародному кінофестивалі Вісім жінок, Москва (фільм Після тебе).[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Сергей Безруков женился на Анне Матисон. 7days.ru. 16 березня 2016. Архів оригіналу за 20 березня 2016. Процитовано 20 березня 2021.
  4. ↑ Бабушка Матисон о ее браке с Безруковым: «Может быть, они уже ждут ребеночка?» — Otkrito.lv. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 20 березня 2021.
  5. ↑ Улыбающийся Пересмешник / Проза.ру. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 27 червня 2022.
  6. ↑ СЕМЕЙНОЕ ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ О. Р. МАТИСОНА И О. Л. МАТИСОН СИБИРСКАЯ МЕЖОТРАСЛЕВАЯ ФИРМА «АККУРАТ»
  7. ↑ Анна Матисон: биография, личная жизнь, семья, муж, дети — фото. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 20 березня 2021.
  8. ↑ Леонид Матисон, 2 июля 1989 Иркутск, Иркутская область
  9. ↑ Откровенная биография Анны Матисон — новой возлюбленной Сергея Безрукова: фото, видео и новости Анны Матисон — 11.06.2015 сегодня. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 20 березня 2021.
  10. ↑ Тимофей Матисон: «В Казани будет вертолетный бум — все бросятся покупать»
  11. ↑ Анна Матисон: «Я выступаю за массовое кино». irk.ru. 18 вересня 2015. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 1 жовтня 2016.
  12. ↑ Российский фильм «После тебя» вошел в конкурсную программу кинофестиваля в Токио [Архівовано 31 березня 2017 у Wayback Machine.] // Коммерсантъ, 5 сентября 2016
  13. ↑ Анна Матисон. Сайт Мариинского театра. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
  14. ↑ Karelian International Film For Youth Festival (рос.). www.facebook.com. Процитовано 21 липня 2018.
  15. ↑ Новости кино:5-й Кинофестиваль «Будем жить!» 2016 вручил призы – все победители — RuData.ru (рос.). www.rudata.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 18 березня 2018.
  16. ↑ SOL Russian Film Festival. solrussianfilmfestival.com. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  17. ↑ sb.film.company@gmail.com в Instagram: «Гран-при за короткометражку «Храни меня, мой талисман» вручили сегодня в Крондштате! Спасибо огромное! А также до нас добрался диплом из…» см. 2-е фото в публикации (рос.). Instagram. Процитовано 18 березня 2018.
  18. ↑ В Кронштадте наградили победителей IV Благотворительного кинофестиваля памяти святого Иоанна Кронштадтского - Администрация Санкт-Петербурга (рос.). gov.spb.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  19. ↑ «Волоколамский рубеж» назвал победителей | Союз кинематографистов Российской Федерации. unikino.ru. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  20. ↑ ИТОГИ III МЕЖДУНАРОДНОГО КИНОФЕСТИВАЛЯ «8 ЖЕНЩИН» | | Про. Искусство. Про.Искусство (рос.). 16 березня 2017. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 27 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]


Кінорежисер Це незавершена стаття про російського кінорежисера чи кінорежисерку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Матісон_Анна_Олегівна