Марія-Жозефіна Савойська
Марія-Жозефіна Савойська | |
---|---|
фр. Marie-Joséphine-Louise de Savoie | |
Народилася | 2 вересня 1753[1][2] Королівський палац Турина, Турин, Сардинське королівство, Італія |
Померла | 13 листопада 1810[1][2] (57 років) Hartwell[d], Stone with Bishopstone and Hartwelld, Aylesbury Valed, Бакінгемшир[d], Бакінгемшир, Англія, Сполучене Королівство |
Поховання | Santuario dei Martirid |
Діяльність | аристократка |
Знання мов | французька і італійська |
Титул | принцеса |
Конфесія | католицька церква |
Рід | Савойська династія |
Батько | Віктор Амадей III |
Мати | Марія Антонія Іспанська |
Брати, сестри | Віктор Емануїл I, Карл Емануїл IV, Карл Фелікс, Giuseppe Benedetto, Count of Astid, Prince Maurizio, Duke of Montferratd, Марія Тереза Савойська, Марія Кароліна Савойська, Марія Анна Кароліна Савойська, Амадеусd і Марія Єлизаветаd |
У шлюбі з | Людовик XVIII |
Автограф | |
Марія-Жозефіна-Луїза Савойська (фр. Marie-Joséphine-Louise de Savoie, італ. Maria Giuseppina Luisa di Savoia; 2 вересня 1753, Турин, Сардинське королівство — 13 листопада 1810, Хартвелл Хаус, Велика Британія) — титулярна королева Франції, дружина Людовика XVIII, принцеса Сардинська і П'ємонтська. Народилася в Турині й померла в Хартвелл Хаусі, англійській резиденції вигнаної французької королівської сім'ї.
Принцеса Савойського дому
[ред. | ред. код]Марія Джузеппіна Луїджі, як її звали італійською народилася 1753 року. Була третьою дитиною і другою дочкою Віктора Амадея III, короля Сардинії, і його дружини королеви Марії Антонії Фернанди Бурбонської, інфанти Іспанської.
Її бабусею і дідусем по батьківській лінії були Карл Еммануїл III король Сардинії і його дружина Поліксена Христина Гессен-Ротенбурзька, донька Ернеста Леопольда, ландграфа Гессен-Ротенбурзького. Бабуся і дідусь по материнській лінії — Філіп V Іспанський і його друга дружина — Єлизавета Фарнезе. Сестра Марії Джузеппіни, Марія-Тереза, вийшла заміж за Шарля де Бурбона, графа де Артуа, майбутнього Карла X короля Франції, дівер Марії Джузеппіни. Також кузиною Марії-Жозефіни була принцеса де Ламбаль, яка брала участь в переговорах про її шлюб.
16 квітня 1771 року Марія-Жозефіна Савойська вийшла заміж за Луї Станісласа Ксав'є де Бурбона, графа Провансальського, майбутнього Людовика XVIII. Подружжя не кохало одне одного і їх шлюб був бездітним. Обидві вагітності в 1774 та 1781 роках закінчилися викиднями[3]. У придворних колах свого брата граф Прованський не грав ніякої ролі, а дружина його, жінка хитра і нещира, не мала підтримки членами королівської сім'ї. Не маючи нічого спільного із світським товариством, Марія-Жозефіна жила одноосібно в парку Монтрей, де займалася господарством і розводила птахів.
У 1791 році вона втекла з Парижа і знайшла притулок у свого батька в Турині. Граф Провансальський, який оголосив себе регентом, жив у Вероні. Після смерті Людовика XVII, єдиного вцілілого сина Людовика XVI й Марії-Антуанетти, у в'язниці в Тампле (16 червня 1795), французький двір у вигнанні оголосив графа Прованського королем Франції під ім'ям Людовіка XVIII. З цього часу для нього почалися поневіряння по Європі.
Марія-Жозефіна, ставши де-юре королевою Франції, продовжувала жити в Турині, де, за звичаєм, вела замкнутий спосіб життя. Вона спілкувалась лише з однієї фрейліною Маргаритою Гурбільон, яку Людовик XVIII та його двір недолюблювали. Деякі історики припускають можливі лесбійські стосунки королеви з її фрейліною як першопричину її розбіжності з чоловіком[4]. Вторгнення Наполеона до Італії в 1796 році змусило подруг переїхати до Німеччини, вони оселилися в землі Шлезвіг-Гольштейн.
Бажаючи збільшити блиск свого двору, Людовик XVIII викликав дружину до Митави (в ті роки місто вже перейшов під владу Російської Імперії), пред'явивши їй вимогу, аби вона не привозила з собою своєї фаворитки. Минуло вісім років відтоді, як подружжя розлучилося.
Коли 3 червня 1799 року королева прибула до Митави, Гурбільон також приїхала, але зупинилася в передмісті. У Митаві Марія-Жозефіна знову жила відокремлено, відвідуючи, крадькома від чоловіка, свою фаворитку, потерпала від безгрошів'я і суворого клімату Росії, і виявляла бажання виїхати. У березні 1801 року, коли Людовик XVIII отримав з Іспанії грошову допомогу, їй вдалося вирушити на води в Пірмонт. У вересні 1803 року залишившись без засобів до існування, Марія-Жозефіна приїхала до чоловіка у Варшаву, але не знайшла там того комфорту, до якого звикла. В її розпорядженні було всього дві кімнати, а єдиною доступною розвагою виявилися прогулянки в Саксонському саду З квітня 1805 року вона знову жила з чоловіком в Митаві, до тих пір, поки в жовтні 1807 роки вони не переїхали до Англії. Спочатку вони жили в Ессексі, а наступного року осіли в замку Хартвелл[en]
Королева Марія-Жозефіна померла 1810 року від набряків у замку Хартвелл, але була похована в Кальярському соборі на Сардинії. Її брат, король Сардинії Карл Фелікс, встановив на її могил іпам'ятник з написом «sapiens, prudens, pientissima» і «Galliarum Regina», буквально «Королева Галлії», тобто Франції.[5]
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ Phillip, Mansel. Louis XVII (неопр.). — John Murray, 2005. — С. 13—14. — ISBN 0-7195-6709-2.
- ↑ Nagel, Susan. Marie-Therese, Child of Terror: The Fate of Marie Antoinette's Daughter, 2008
- ↑ Fraser, Lady Antonia: Marie Antoinette: The Journey. New York, Doubleday, 2001.She was buried at the courtyard of Antigony. She was the close friend of Marie Antionette.