Маріупольський могильник

Маріупольський могильник
47°06′31″ пн. ш. 37°36′38″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Донецька область Маріуполь
Тип	цвинтар
Маріупольський могильник Маріупольський могильник (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

Маріупольський могильник — колективний могильник Дніпро-донецької культури. Інші могильники цієї культури є подібними до типу маріупольського могильника. Знайдений влітку 1930 року на лівому березі Кальміусу, на околиці Маріуполя під час будівництва заводу «Азовсталь».

Могильник виявив працівник новотрубного заводу Г. Ф. Кравець. З 10 серпня по 15 жовтня 1930 М. О. Макаренко проводив тут розкопки.

Опис

Могильник є довгою й вузькою ямою 28 метрів довжиною, шириною близько 2 метрів й понад 1 м, глибиною у якій в один або декілька ярусів покладено 122 поховання у випростаному стані на спині, половина з яких засипані порошком червоної вохри.

Їх супроводжує багатий поховальний інвентар: прикраси, вирізьблені з іклів кабана, кістки та каменю, крем'яні ножі, скребки, сокири та інші. У двох випадках при кістяках виявлені кам'яні булави досконалої роботи, з циліндричним отвором для держака. Кераміка, поховальний інвентар, намиста, в тому числі у вигляді півмісяця, імовірно грали роль грошей, поховальні савани. Особливо відзначаються знахідки перших прикрас із міді.

На керамічному посуді присутній орнаментальний малюнок, що є незмінний у всіх похованнях від Дніпра до Дону. У людей, похованих в Маріупольському могильнику була розвинена релігійна система (існували амулети, фігурки биків-фетишів, булави, близьке розташування до річки, по якій, за багатьма віруваннями, душі мертвих вирушали в інший світ). Серед знахідок — 2 вирізані фігурки бика — зразки реалістичного мистецтва, перламутрові намиста, нашивки для одягу з іклів кабана, прясельце (знаряддя ткацтва).

Інші могильники маріупольського типу

У Микільському й Лисогірському могильниках збереглася типова для цього району гребінцево-накільчаста кераміка.

У могильнику виявлено поховання скотарів, що видно з прикрас з іклів кабана, зубів і кісток тварин, раковин.

Останки належали людям великої європеоїдної раси, що мали велике зростання (172—174 см), дуже довгі ноги, масивний скелет. З археологічних даних відомо, що частина населення нижньодінської культури близько 5100 року до Р. Х. під тиском посушливого клімату перейшла у Західне Приазов'я й оселилася поруч з племенами Сурської культури. В результаті їх взаємодії з'явилася нова Азовсько-дніпровська культура, яку датують 5100 — 4350 роками до н. е.

Могильник також відносять до Дніпро-донецької культури й датують 3-ім тисячоріччям до н. е. Є різні визначення доби існування могильника: пізній палеоліт або неоліт.

Інші могильники маріупольського типу:

• на Надпоріжжі — Деріївський, Микільський, Василівський-2, Вовнизький-1, 2 і Вільнянський, Ясинуватський та інші,
• на Запоріжжі — Лисогірський,
• на Пооріллі — Йосипівський, Госпітальний Холм.

Крім Маріупольського могильника, неолітичними стоянками на Нижній Донщині є:

• Роздорське поселення біля станиці Роздорська (колишня столиця донських козаків у Ростовській області, РФ),
• Самсонівське поселення (біля хутора Кримського Усть-Донецького району),
• Раковинний Яр (на острові Порічний у нижній течії Дону),
• 5 поховань на поселенні Каратаєве неподалік колишнього козацького хутора Каратаєво (сьогодні — район у західній частині міста Ростов-на-Дону).

Див. також

• Курган Дід (Маріуполь)

Джерела

Енциклопедії

• Котова Н. С. Маріупольський могильник // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.

Монографії

• Клочко В. І. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000–900 рр. до Р.Х.). — Київ : АртЕк, 1996. — 337 с.
• Макаренко М. Маріюпільський могильник. П'ятдесят п'ять таблиць, два пляни, один портрет і сто рисунків у тексті. — Київ : Всеукраїнська Академія наук, 1933. — 152 с.

Статті

• Даниленко В. М., Шмаглій М. М. Про один поворотний момент в історії енеолітичного населення Південної Європи // Архео­логія. — Київ : Інститут археології АН УРСР, 1972. — № 6. — С. 3-20.
• Добровольський А. В. Могильник в с. Чаплі // Архео­логія. — Київ : Інститут археології АН УРСР, 1954. — Т. IX. — С. 106-118.
• Залізняк Л. Л. Археологічна експедиція професора М.О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Кам'яна доба України. — Київ, 2021. — № 21. До 70-річчя Л. Л. Залізняка. — С. 225-248.
• Горбов В. М., Божко Р. П., Кушнір В. В. Археологічні комплекси на території фортеці Кальміус та її околиць // Донецький археологічний збірник. — Донецьк : Донецький національний університет, 2013. — № 17. — С. 132-150.
• Колесник А. В., Горбов В. Н. Неолитический слой поселения Кальмиус в Мариуполе. Каменные изделия // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 4: История. Регионоведение. Международные отношения. — Волгоград, 2016. — Т. 21, № 2. — С. 8-24.
• Колесник А. В. Кремневый комплекс Мариупольского могильника // Самарский научный вестник. — Самара, 2016. — № 2 (15). — С. 67-74.
• Котова Н. С. Поховальний обряд Маріупольського могильника // Архео­логія. — Київ : Інститут археології АН УРСР, 1990. — № 3. — С. 48-56.
• Makarenko N. Neolithic Man on the Shores of the Sea of Azov // Eurasia Septentrionalis Antiqua. — Helsinki, 1934. — Т. IX. — С. 135-153.
• Михайлова Н. Р. Дитячі поховання Маріупольського типу: питання інтерпретації // І Всеукраїнський археологічний з’їзд: матеріали роботи. — Київ : Інститут археології НАН України, 2019. — № 3. — С. 171-180. — ISBN 978-617-7810-09-3.
• Михайлова Н. Р. Особливі діти. Персональний орнамент у дитячих похованнях маріупольського типу // Археологія і давня історія України: Збірник наукових праць. — Київ : Інститут археології НАН України, 2020. — № 4 (37). — С. 164-172. — DOI:10.37445/adiu.2020.04.12.
• Потєхіна І. Д . Антропологія і археогенетика первісного населення України: координація результатів // Археологія і давня історія України: Збірник наукових праць. — Київ : Інститут археології НАН України, 2020. — № 4 (37). — С. 240-250. — DOI:10.37445/adiu.2020.04.19.
• Принь О. В. Археологічна експедиція професора М.О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — Київ, 2016. — № 30. — С. 93-98.
• Санжаров С. Н. Мариупольская коллекция керамики из раскопок Н. Е. Макаренко // Российская археология. — Москва : Институт археологии РАН, 1992. — № 2. — С. 147-155.
• Скоробогатов А. М. Изделия из клыка кабана в неолите-энеолите Восточно-Европейской степи и лесостепи // Вестник Московского государственного областного университета. Серия: История и политические науки. — Москва, 2020. — № 5. Циркумпонтика (Вып. II). — С. 10–27. — DOI:10.18384/2310-676X-2020-5-10-27.
• Столяр А. Д.. Мариупольский могильник как исторический источник (Опыт историко-культурного анализа памятника) // Советская археология. — Москва : Институт истории материальной культуры, 1955. — № XXIII. — С. 16-38.
• Німенко Н. А. Археологічні дослідження як сенс життя (Микола Макаренко) // Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. — Budapest, 2018. — Т. 27, № 168. — С. 31-34. — DOI:10.31174/SEND-HS2018-168VI27-07.
• Німенко Н. А. Історія однієї книги (до 75-річчя виходу монографії М.О. Макаренка «Маріюпільський могильник») // Сумська старовина. — Суми, 2008. — Т. XXV. — С. 37-46ref=Німенко.
• Шапошникова О. Г. До питання про металообробку у племен донецької катакомбної культури // Архео­логія. — Київ : Інститут археології АН УРСР, 1971. — № 1. — С. 22-25.