Манін Юрій Іванович

Манін Юрій Іванович
рос. Юрий Иванович Манин
Народився	16 лютого 1937(1937-02-16) Сімферополь  Кримська АРСР
Помер	7 січня 2023(2023-01-07) (85 років) Бонн  Німеччина
Місце проживання	Бад-Ґодесберґd
Країна	СРСР  Німеччина  Росія
Діяльність	математик, викладач університету, фізик
Alma mater	Механіко-математичний факультет МДУd
Галузь	алгебра, алгебрична геометрія, теорія чисел, теорія кодування, математична фізика, теорія диференціальних рівнянь і математика
Заклад	Північно-Західний університет МДУ Max Planck Institute for Mathematicsd
Вчене звання	професор і члени-кореспонденти РАНd
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Шафаревич Ігор Ростиславович
Відомі учні	Володимир Дрінфельд Олександр Бейлінсон Василь Ісковських
Аспіранти, докторанти	більше 50
Членство	Леопольдина Французька академія наук Папська академія наук Геттінгенська академія наук Російська академія наук Академія наук СРСР Європейська академія Нідерландська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук
Нагороди	медаль Брауера (1987) премія Фредеріка Ессера Неммерса з математики (1994) King Faisal International Prize in Scienced (2002) медаль Кантора (2002) Премія Бояї (2010) премія Рольфа Шока з математикиd (1999) почесний доктор Університету Ослоd почесний доктор Університету Париж VIIId (21 жовтня 1999)
Манін Юрій Іванович у Вікісховищі

Юрій Іванович Манін (16 лютого 1937(19370216), Сімферополь, Кримська АРСР — 7 січня 2023, Німеччина) — радянський та американський математик, алгебраїчний геометр, педагог. Член-кореспондент РАН (1991), член Королівської академії наук Нідерландів, Геттінгенської академії наук, академії «Леопольдіна», Французької академії наук, Американської академії мистецтв і наук та Папської академії наук (Ватикан). Почесний доктор Сорбонни, Університету Осло і Уорікського університету. Один з основоположників некомутативної геометрії алгебри і квантової інформатики.

Біографія

Народився в Сімферополі, в родині студентів Кримського педагогічного інституту Івана Гавриловича Маніна (1913—1943) і Ревекки Зиновіївни Міллер. Батько закінчив географічний факультет, де й залишився працювати. Мати закінчила філологічний факультет, пізніше захистила кандидатську дисертацію про письменника та декабриста А. А. Бестужева. Дитячі роки математик провів у Сімферополі, в будинку бабусі й дідуся по лінії матері, вул. Субхі, 16. З початком Великої Вітчизняної війни сім'я була евакуйована з педінститутом до Махачкали, звідти в Чарджоу і в Мірзачуль. Батько пропав на фронті восени 1943 року.

У 1945 році повернувся з матір'ю до Сімферополя (мати була головним редактором художньої літератури в Кримвидаві, але була звільнена під час кампанії по боротьбі з космополітизмом). У шкільному віці на Юрія Івановича Манина великий вплив справила книга Виноградова «Основи теорії чисел»; і в 15 років він надіслав Виноградову отримане ним узагальнення формули для числа цілих точок у колі.

У 1953 році закінчив середню школу із золотою медаллю і поступив на механіко-математичний факультет МДУ.

У 1958 році закінчив Московський університет, потім аспірантуру під науковим керівництвом Ігоря Ростиславовича Шафаревича.

У 1961 році захистив кандидатську, а в 1963 році — докторську дисертацію з фізико-математичних наук.

З 1960 по 1992 роки працював у відділі алгебри Математичного інституту ім. В. А. Стеклова АН СРСР.

З 1965 по 1992 рік працював в Московському університеті. У 1967 році став професором кафедри вищої алгебри.

У березні 1968 року одним із перших підписав лист 99-ти.

З 1992 по 1993 рік був професором Массачусетського технологічного інституту.

У 1993 році переїхав до Німеччини, де був прийнятий в Товариство Макса Планка.

З 1993 по 2005 рік співдиректор Математичного інституту Макса Планка (Бонн).

З 2002 року професор Північно-західного університету (США).

З 2005 року заслужений професор Математичного інституту Макса Планка (Бонн).

Його найбільш відомими учнями є В. Г. Дрінфельд та В. А. Ісковскіх.

Він є прототипом Вечеровского з фантастичної повісті «За мільярд років до кінця світу» братів Стругацьких

Наукові досягнення

Характерною особливістю наукової діяльності Юрія Маніна є активний інтерес до новітніх відкриттів математики та фізики. У співпраці з учнями і колегами він написав роботи з алгебраїчної геометрії (в тому числі — некомутативної), диференціальних рівнянь, теорії кодів, теорії чисел, теорії категорій, математичній фізиці, суперсиметрії, квантовим групам, дзеркальної симетрії, квантових обчислень. Дотепер, у всіх зазначених галузях його ідеї мають велике значення.

Так, він зробив важливий внесок у розробку теорії алгебраїчних груп, створив метод диференціальних операторів на алгебраїчних многовидах, що залежать від параметра, на його основі вирішив проблему Морделла для функціональних полів; спільно з М. Атією, В. Г. Дрінфельдом та Н. Гітчином зробив алгебро-геометричний опис інстантонів Янга — Міллса.

Першим висловив ідею квантових обчислень (1980):

(…) квантовий простір станів має набагато більшу місткість, ніж класичний: там, де в класиці є N дискретних станів, у квантовій теорії, що допускає їх суперпозицію, є cN планківських осередків. При об'єднанні класичних систем їх числа станів N1 і N2 перемножуються, а в квантовому варіанті виходить cN1N2. (…) Квантовий автомат повинен бути абстрактним: його математична модель повинна використовувати лише найзагальніші квантові принципи, без упередження щодо фізичних реалізацій. Тоді модель еволюції є унітарне обертання в скінченномірному гільбертовому просторі, а модель віртуального поділу на підсистеми відповідає розкладанню простору в тензорний добуток. Десь в цій картині має знайти місце взаємодія, що описується за традицією ермітовим операторами і можливостями.

Захоплення

Захоплювався літературою, поезією, психологією, філософією, туризмом та іноземними мовами.

Сім'я

• Дід математика по матері, Зіновій Григорович (Зундель Гіршевич) Міллер (1879—1943), уродженець Юзівки, в молодості писав п'єси для місцевого драматичного театру, пізніше працював журналістом, з 1916 року жив із сім'єю в Сімферополі. Його історичні драми були видані: «Помста Горофи» (в 3 діях) — в 1898 році, «Юдиф» (в 4 діях) — в 1900 і 1904 роках, «Пеору» (в 5 діях) — в 1900 році.
• Тітка (сестра матері) — літературознавець і перекладач Рашель Зіновіївна Міллер-Будницька (1906—1967), кандидат філологічних наук, автор перекладів і праць про творчість Редьярда Кіплінга, Джеймса Джойса, Шолом-Алейхема та інших сучасних письменників.

Нагороди

• Премія Московського математичного співтовариства 1963 року
• Ленінська премія — 1967 рік, за роботи з теорії алгебраїчних кривих і абелевих многовидів
• Золота Медаль Брауера (1987)
• Премія Неммерса з математики (1994)
• Премія Рольфа Шоку з математики (1999)
• Чернському^[що?] запрошений професор (1999)
• Міжнародна премія короля Фейсала (2002)
• Медаль Кантора (2002)
• Премія Бояї (2010)
• Ейлерівська лекція (2016).

У 2000 році зробив пленарну доповідь на Європейському математичному конгресі.

Книги

• Манін Ю. І. Лекції з алгебраїчної геометрії. Частина 1: Аффінні схеми, — М .: МДУ, 1970, — 133 с.

• Манін Ю. І. Лекції з алгебраїчної геометрії. Частина 2. К-функтор в алгебраїчній геометрії, — М .: МДУ, 1971, — 86 с.

• Манін Ю. І. Кубічні форми: алгебра, геометрія, арифметика, — М .: Фізматліт, 1972, — 304 с.

• Манін Ю. І. Десята проблема Гільберта // Сучасні проблеми математики: Збірник. — М .: ВІНІТІ, 1973

• Манін Ю. І. Лекції з математичної логіки. У 2-ох частинах. — М .: МДУ, 1974, — 133 + 69 с.

• Манін Ю. І. P-адіатичні автоморфні функції — М .: ВІНІТІ, 1974, — 92 с.

• Манін Ю. І. Алгебраїчні аспекти нелінійних диференціальних рівнянь. — М .: ВІНІТІ, 1978, — 150 с.

• Манін Ю. І. доказова і недоведені. — М .: Радянський Радіо, 1979, — 88 с.

• Манін Ю. І. Математика і фізика. — М .: Знание, 1979, — 33 с.

• Манін Ю. І. обчислюваних і невичіслімое. — М .: Радянський радіо, 1980, — 128 с.

• Манін Ю. І. Калібрувальні поля і комплексна геометрія. — М .: Наука, 1984, — 336 с.

• Кострикін А. І., Манін Ю. І. Лінійна алгебра і геометрія. — М .: Наука, 1986. — 304 с.

• Гельфанд С. І., Манін Ю. І. Методи гомологічної алгебри. Введення в когомологий і похідні категорії. Том 1. — М .: Наука, 1988, — 416с.

• Манін Ю. І., Панчішкін А. А. Введення в теорію чисел. — М .: ВІНІТІ, 1990. — 135 с.

• Manin, Yu. Topics in noncommutative geometry. — Princeton University Press, 1991

• Кобзарев І. Ю., Манін Ю. І. Елементарні частинки. Діалоги фізика і математика. — М .: фазисами, 1997, — 208 с.

• Manin, Yu. Frobenius manifolds, quantum cohomology, and moduli spaces. — American Mathematical Society, 1999.

• Манін Ю. І. Математика як метафора. — М .: МЦНМО, 2008. — 400 с.

• Манін Ю. І., Панчішкін А. А. Введення в сучасну теорію чисел. — М .: МЦНМО, 2009. — 552 с.

• Манін Ю. І. Введення в теорію схем і квантові групи. — М .: МЦНМО, 2012. — 256 с.