Лінійні кораблі типу «Колорадо»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лінкор «Колорадо» поблизу Нью-Йорка, 1932 рік
Проєкт
Назва: Лінійні кораблі типу «Колорадо»
Будівники:
Будівництво: 1917–1923
У експлуатації: 1921–1947
Заплановано: 4
Побудовано: 3
Скасовано: 1
Віддано на
брухт:
3
Основні характеристики
Тип: Лінійний корабель
Водотоннажність: 33 100 т
Довжина: 190,27 м
Ширина: 29,67 м
Осадка: 9,30 м
Потужність: 28 900 к.с.
Двигуни:
  • 8 парових котлів
  • 4 турбіни General Electric
Швидкість: 21 вузол
Дальність
плавання:
8 000 миль на швидкості 10 вузлів
Екіпаж: 1 080
Озброєння:
  • 8 x 406-мм гармат Mark 1
  • 12 або 14 x 127-мм гармат
  • 2 x 533-мм торпедні апарати
Бронювання:
  • пояс: 203-406 мм
  • барбети: 330 мм
  • Башти (лоб): 457 мм
  • бойова рубка: 292 мм
  • палуби: 89 мм

Лінійні кораблі типу «Колорадо» — чотири «супер-дредноути» ВМС США, останній тип договірних лінійних кораблів.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Сконструйовані під час Першої світової війни. Власне їх будівництво тривало і після завершення глобального конфлікту. Було спущено на воду лише три кораблі: «Колорадо», «Меріленд» та «Вест Вірджинія». На 75 % готовий «Вашингтон» був розібраний на виконання положень Вашингтонської морської угоди 1922 року. Тож озброєні 16-дюймовими гарматами лінійні кораблі типу «Колорадо» були найпотужнішими лінійними кораблями ВМС США до включення до складу флоту лінійних кораблів типу «Норт Керолайна» напередодні Другої світової війни.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Тип «Колорадо» були останніми стандартними лінійними кораблями, які розробляли зі збереженням приблизно однакової швидкості та маневреності задля більш ефективної дії у складі ескадри (лінійні кораблі типу «Саут Дакота», які мали стати наступним типом американських лінкорів, з усіх боків був би відхиленням від стандартного типу). Окрім отримання більш потужної артилерії головного калібру — восьми 16-дюймових гармат, кораблі були по суті повтореннями попереднього типу «Теннесі». «Колорадо» також були останніми американськими основними кораблями, побудованими з чотирма баштами та здвоєними гарматами. Перехід до більшої зброї був викликаний японськими лінкорами типу «Наґато», які також встановили вісім 16-дюймових гармат.

Служба

[ред. | ред. код]

Всі три кораблі інтенсивно використовувалися під час Другої світової війни. «Меріленд» та «Вест Вірджинія» були атаковані нападу на Перл-Гарбор 7 грудня 1941 року. «Меріленд» уник серйозних ушкоджень, „Вест Вірджинія“ була потоплена на мілководді гавані, але згодом піднята та відремонтована. Всі три кораблі служили кораблями артилерійської підтримки під час десантних операцій. «Меріленд» та «Вест Вірджинія» були присутніми в останньому бою між лінкорами, битві при протоці Сурігао (частина битви при затоці Лейте) в жовтні 1944 року. Три кораблі, введені в резерв після закінчення війни, були списані наприкінці 1950-х.

Представники

[ред. | ред. код]
Назва Номер Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
«Колорадо»
Colorado
BB-45 New York Shipbuilding Corporation,
Камден (Нью-Джерсі)
29 травня 1919 року 22 березня 1921 року 30 серпня 1923 року Виведений зі складу флоту 7 січня 1947 року,
Зданий на здам 1 березня 1959 року
«Меріленд»
Maryland
BB-46 New York Shipbuilding Corporation,
Ньюпорт-Ньюс
24 квітня 1917 року 20 березня 1920 року 21 липня 1921 року Виведений зі складу флоту 3 квітня 1947 року,
Зданий на здам 1 березня 1959 року
«Вашингтон»
Washington
BB-47 New York Shipbuilding Corporation,
Камден (Нью-Джерсі)
30 червня 1919 року 1 вересня 1921 року Будівництво скасоване відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року
Потоплений як мішень 25 листопада 1924 року
«Вест Вірджинія»
West Virginia
BB-48 New York Shipbuilding Corporation,
Ньюпорт-Ньюс
12 квітня 1920 року 17 листопада 1921 року 1 грудня 1923 року Виведений зі складу флоту 9 січня 1947 року,
Зданий на здам 1 березня 1959 року

Література

[ред. | ред. код]
  • Breyer, Siegfried (1973). Battleships and Battle Cruisers 1905—1970. Doubleday and Company. ISBN 978-0-385-07247-2.
  • Friedman, Norman (1985). U.S. Battleships: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-715-9. OCLC 12214729.
  • Newhart, Max (1995). American Battleships: A Pictorial History of BB-1 to BB-71. Missoula, Montana: Pictorial Histories Publishing Co. ISBN 978-1-57510-004-3.