Ляпушкін Іван Іванович

Ляпушкін Іван Іванович
Народився	4 листопада 1902(1902-11-04) Самарська губернія, Російська імперія
Помер	1968 Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	археолог
Alma mater	Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена
Галузь	археологія і історія
Заклад	Інститут історії матеріальної культури РАН
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Артамонов Михайло Іларіонович
Вчителі	Артамонов Михайло Іларіонович
Відомі учні	Yevgeny Nosovd
Аспіранти, докторанти	Yevgeny Nosovd

Ляпушкін Іван Іванович (4 листопада 1902 — 23 вересня 1968) — російський археолог-славіст. Доктор історичних наук (1961).

Життєпис

Народився в слободі Савруха (нині село Самарської області, РФ). 1930 закінчив історичне відділення Ленінградського педагогічного інституту. Від 1935 навч. в аспірантурі Інституту історії матеріальної культури. Від 1937 і до кінця життя працював у Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР. У 1940–50-х рр. провів масштабні польові обстеження басейну лівих приток Дніпра, повністю розкопав Новотроїцьке городище, частково Опішнянське городище та Битицьке городище.

Наукова діяльність

На основі аналізу здобутих археологічних матеріалів дійшов висновку, що в епоху заліза на території Дніпровського лісостепового Лівобережжя безперервної осілості (генетично поєднаних між собою поколінь людей) не було, періоди осілості тут були порушені вторгненнями кочівників. На його думку, в цьому регіоні можна виділити 3 окремих періоди осілості: скіфська епоха 7–3 ст. до н. е. (див. також Скіфи), черняхівська культура 3–4 ст., слов'янська культура 8–9 ст. На території Правобережжя, однак, слов'яни з'явилися дещо раніше, у 6–7 ст., що, як він вважав, було пов'язано з їхнім рухом у Східну Європу із заходу і частково з Подунав'я. У подальшому відстоював тезу про монолітність слов'янської культури 6–7 ст. в Сх. Європі і що саме на основі цієї культури після досягнення нею у 8–9 ст. високого рівня розвитку склалася культура Давньоруської держави. Матеріали Волго-Донської експедиції (1949–51), у складі якої він працював, дали йому підстави висунути гіпотезу, підтверджену нині, про неоднорідність етнічного складу салтівсько-маяцької культури, до неї входили аланські (див. Алани) та болгарські племена.

Помер у Ленінграды (нині м. Санкт-Петербург).

Джерела та література

• Юренко С. П. Ляпушкін Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

• Памяти Ивана Ивановича Ляпушкина (1902—1968). «Советская археология», 1969, № 3
• Левина Р. Ш. Список печатных работ И.Ляпушкина. «Краткие сообщения Института археологии АН СССР», 1971, вып. 25.