Перейти до вмісту

Ламанський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ламанський Володимир Іванович
Народився26 червня (8 липня) 1833 або 26 червня 1835(1835-06-26)[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер19 листопада (2 грудня) 1914[1]
Петроград, Російська імперія[2]
Країна Російська імперія
 Росія[3]
Діяльністьісторик, професор, славіст, викладач університету
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Галузьісторія
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Російська національна бібліотека[1]
Науковий керівникСрезневський Ізмаїл Іванович
ВчителіСрезневський Ізмаїл Іванович
Відомі учніGrigory Voskresenskyd
Аспіранти, докторантиVasily Regeld
Перетц Володимир Миколайович
ЧленствоПетербурзька академія наук
Society of Serbian Lettersd
Сербське вчене товариствоd
Сербська академія наук і мистецтв
БатькоIvan Ivanovich Lamanskiyd
Брати, сестриYakov Lamanskyd
Evgeny Lamanskyd
Sergey Lamanskyd
ДітиVladimir Lamanskiyd
Q126540919?

Лама́нський Володи́мир Іва́нович (26 червня (8 липня) 1833, Петербург — 19 листопада (2 грудня) 1914, там само) — російський філолог, славіст,етнограф, історик, громадський діяч, академік Петербурзької АН з 1900.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив 1854 Петербурзький університет.

Працював службовцем у Публічній бібліотеці, в державному архіві міністерства іноземних справ.

1854-1859- працює на посаді секретаря Російського географічного товариства; У 1862-1864 роках подорожував по слов'янських країнах а також відвідав Туреччину, Італію та Грецію. Протягом 18651899 — на кафедрі слов'янської філології Петербурзького університету (доцент, професор, завідувач кафедри). З 1972 року- завідувач кафедри російської і церковнослов'янських мов та історії російської літератури Санкт-Петербурзької духовної академії; у 1890-1900 роках - професор академії Генерального штабу. 1865 -1871 і 1887 - 1910- на посаді голови етнографічного відділення.

Науковий спадок

[ред. | ред. код]

Ґрунтовно описав і частково дослідив основні зарубіжні слов'янські архіви.

Одним з перших виступив проти традиційного погляду на походження літературно-писемної мови на Русі, заявивши у праці «Слов'янське „Житіє св. Кирила“ як релігійно-етичний твір і історичне джерело» (1915) про східнослов'янську основу мови Київської Русі.

Ламанський був прихильником ідеї запровадження російської мови як загальнослов'янської. Ставлення Ламанського до проблем української мови та літератури не було однозначним. У рецензії на статтю «Національна безтактність» Миколи Чернишевського він стояв на великодержавницьких позиціях, однак у статтях про Ізмаїла Срезневського та Олександра Потебню говорив про необхідність розвитку української мови на самобутній народній основі.

Праці

[ред. | ред. код]
  • О славянах в Малой Азии, в Африке и в Испании. СПб., 1859;
  • Об историческом образовании древнего славянского и русского языка. СПб., 1869;
  • Введение в славяноведение. СПб., 1895.
  • О некоторых славянских рукописях в Белграде, Загребе и Вене с филологическими и историческими примечаниями.
  • С- Петербург, 1864;
  • Национальности итальянская и славянская в политическом и культурном отношениях.// Отечественные записки, 1864.
  • Три мира Азийско - Европейского материка. С- Петербург,1892.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]