Перейти до вмісту

Куршум-Джамі

Координати: 45°03′57″ пн. ш. 35°10′22″ сх. д. / 45.06583° пн. ш. 35.17278° сх. д. / 45.06583; 35.17278
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Куршум-Джамі
Qurşun Cami
Руїни мечеті Куршум-Джамі
45°03′57″ пн. ш. 35°10′22″ сх. д. / 45.06583° пн. ш. 35.17278° сх. д. / 45.06583; 35.17278
Тип спорудимечеть і пам'ятка культури
РозташуванняУкраїна УкраїнаСтарий Крим
Кінець будівництвапоч. 14 ст.
Належністьіслам, сунізм
Станпам'ятка культурної спадщини України, об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd і пам'ятка архітектури місцевого значення України
Оригінальна назвакримс. Qurşun Cami
Куршум-Джамі. Карта розташування: Україна
Куршум-Джамі
Куршум-Джамі (Україна)
Мапа

Куршу́м-Джамі́ (крим. Qurşun Cami, Свинцева мечеть) — колишня кримськотатарська мечеть, яку відносять до початку XIV ст. Розташована в Старому Криму Феодосійського району Автономної Республіки Крим.

Назва «свинцева мечеть» відображає важливу конструктивну особливість: для більшої міцності майстри скріпляли облицювальні камені свинцевими перемичками. Важливою особливістю архітектури цієї мечеті є кам'яні контрфорси з обох боків — такі ж вертикальні виступи, що укріпляли зовнішню стіну, були в мечеті Ель-Акмар, збудованої 1125 року в Каїрі.

Історія

[ред. | ред. код]

Мечеть мала три мінарети — 45, 30 і 16 м. Дах виконаний із кованого заліза та оброблений позолотою. Споруда мала три виходи. З 1398 р. тут розташували текіє дервішів, яке 1474 р. відвідав відомий мандрівник Афанасій Нікітін і описав його в «Подорожі за три моря». Текіє діяло до 1572 р., потім із невідомих причин мечеть спорожніла. Уже зруйновану мечеть описував 1575 р. польський дипломат Мартін Бронєвський. Подальшого руйнування вона зазнала 1625 р. під час міжусобної сутички. Зруйнувала Куршум-Джамі 1944 р. авіабомба. Сьогодні від мечеті залишилися руїни та обнесена бетонним парканом[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
  2. Байцар Андрій. Географія Криму: навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с.338.

Джерела

[ред. | ред. код]