Перейти до вмісту

Круглов Сергій Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Круглов.
Круглов Сергій Никифорович
Народився19 вересня (2 жовтня) 1907 або 2 жовтня 1907(1907-10-02)[1]
Зубцов, Російська імперія
Помер6 липня 1977(1977-07-06)[1] (69 років)
Пушкінський район, Москва, СРСР
·залізнична аваріяd
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьполітик
Alma materІнститут червоної професури
Знання мовросійська і англійська
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання Генерал-полковник
ПартіяКПРС (1960)
Автограф
Нагороди
Орден Леніна — 1943Орден Леніна — 1945Орден Леніна — 1949Орден Леніна — 1951
Орден Леніна — 1952Орден Червоного Прапора  — 1940Орден Кутузова I ступеняОрден Кутузова II ступеня — 1944
Орден Червоної Зірки  — 1942Орден Червоної Зірки  — 1954
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» — 1945Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «За перемогу над Японією» — 1945
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» — 1947

Заслужений працівник НКВС

Легіон Заслуг (Командор) (США)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Лицар-Командор ордена Британської імперії (військовий)

позбавлений

Орден Суворова I ступеня  — 1944

Круглов Сергій Никифорович (19 вересня (2 жовтня) 1907 або 2 жовтня 1907(1907-10-02), Зубцов, Російська імперія — 6 липня 1977(1977-07-06), Пушкінський район, Москва, СРСР) — Нарком (Міністр) внутрішніх справ СРСР з 1945 по 1956 роки, один з керівників органів державної безпеки СРСР, комісар державної безпеки 2-го рангу (4 лютого 1943), генерал-полковник (9 липня 1945). Член ВКП(б) з грудня 1928 року. Член ЦК КПРС у 1952—1956 роках; кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 4-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 вересня (2 жовтня) 1907(19071002) року в родині селянина села Устя, тепер Калязинського району Тверської області. У 1924—1925 роках — секретар і голова Никифорівської сільради (Тверська губернія). У 1925—1926 роках — завідувач хатою-читальнею в с. Никифоровка. У 1926—1928 роках — ремонтний робітник, слюсар радгоспу «Вахново» Погорєльського району Тверської губернії. У 1928—1929 роках — член правління, голова правління споживчого товариства «Сузір'я» (Тверська губернія). У 1929—1930 роках — служив у РСЧА, молодший автомеханік 3-го танкового полку. У 1930—1931 роках — старший інструктор-механік навчально-дослідного зерносовхоза № 2, (Кустанайська область).

З 1931 року студент Московського індустріально-педагогічного інституту ім. К. Лібкнехта, в 1934 році переведений слухачем японського відділення особливого сектора Московського інституту сходознавства, а з 1935 р. був направлений на східне відділення Історичного Інституту червоної професури, де навчався в 1935—1937 роках, навчання не завершив.

З жовтня 1937 р. відповідальний організатор Відділу керівних партійних органів (ОРПО) ЦК ВКП(б).

У листопаді 1938 р. (після приходу Л. П. Берії) був направлений в Наркомат внутрішніх справ як особливо уповноважений НКВС СРСР, йому присвоїли спеціальне звання «старший майор держбезпеки».

  • 1939—1941 роки — заступник наркома внутрішніх справ СРСР по кадрам.
  • 1941 рік — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР, член Ради з евакуації при РНК СРСР, член Військової ради Резервного фронту.
  • 1941—1942 роки — член Військової ради Західного фронту.
  • 1941—1943 роки — заступник наркома внутрішніх справ СРСР.
  • 1943—1945 роки — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР.
  • 1945—1953 роки — нарком-міністр внутрішніх справ СРСР.

Після смерті І. В. Сталіна, коли міністерства внутрішніх справ і державної безпеки були об'єднані в єдине відомство під керівництвом Л. Берії, 11 березня 1953 р. був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ СРСР. Існує свідчення, що Круглов брав активну участь у підготовці зняття Берії, готував операцію з його ліквідації. Після арешту Л. Берії 26 червня 1953 р., зайняв посаду звільненого з посади міністра і в його підпорядкуванні опинився весь каральний апарат СРСР. Незважаючи на те, що він був соратником Л. Берії, йому було доручене завдання усунути з посади і, при необхідності, провести арешти кількох десятків найбільш одіозних діячів колишнього НКВС СРСР і потім приступити до реформування Міністерства внутрішніх справ СРСР. Круглову приписується ініціатива створення Комітету державної безпеки, який був утворений 13 березня 1954 р. шляхом виділення зі складу МВС СРСР «оперативно-чекістських управлінь та відділів».

В очах нового партійного керівництва Круглов проте залишався «підручним Берії». Початком заходу його кар'єри стало його відсторонення від керівництва МВС СРСР у січні 1956 р. і переведення на малозначиму посаду заступника міністра будівництва електростанцій СРСР, де він міг докласти досвід керівництва будівництвом, накопичений ним у роки курирування Головпромбуду в системі ГУЛАГу. У серпні 1957 р. був переведений на посаду заступника голови Кіровської Ради народного господарства, а в липні 1958 р. звільнений на пенсію по інвалідності. У 1959 р. був позбавлений генеральської пенсії та виселений з елітної квартири, а 6 червня 1960 р. — виключений з членів КПРС за «причетність до політичних репресій». Решту свого життя провів скромно. 6 липня 1977 року загинув, потрапивши під потяг біля платформи «Правда» Ярославського напрямку Московської залізниці.

Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Кто руководил НКВД. 1934-1941

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Круглов_Сергій_Никифорович&oldid=44160164