Космополітична демократія

Концепція космополітичної демократії спрямована на осмислення місця демократії в майбутньому космополітичному суспільстві, її розвиток всередині країн, між державами, а також на глобальному рівні. У прикладному плані ціллю даної концепції є збереження та оптимізація демократичних інститутів в епоху розгортання процесів глобалізації та її наслідків.

Космополітична демократія є амбітним проектом, метою якого є досягнення світового порядку, заснованого на верховенстві закону та демократії. Вона пропонує включити і одночасно обмежити функції існуючих держав на користь нових інститутів(установ), заснованих на засадах світового громадянства. Ці установи повинні мати право керувати глобальними проблемами, а також впливати на здійснення внутрішньої політики держав щоразу, коли відбуваються серйозні порушення прав людини.^[1].

Засновники та апологети концепції космополітичної демократії

Д.Арчібугі, Д.Хелд, У.Бек, Е.Макгрю та ін.

Специфічні особливості концепції космополітичної демократії

демократія має скоріше розумітися як процес, аніж як сукупність норм та процедур;
імперіалістична зовнішня політика держав заважає формуванню демократії всередині них;
демократія всередині держав породжує мир та злагоду, проте не сприяє проведенню гідної зовнішньої політики;
глобальна демократія не може бути результатом суто сформованих всередині окремих держав демократій;
глобалізація знищує державний політичний суверенітет та знижує ефективність внутрішньодержавної демократії;
спільноти, що мають світове значення, вже не є обмеженими національно-територіальними кордонами;
глобалізація поширює новітні соціальні рухи, що виступають з питань, які стосуються індивідів та спільнот, які географічно та культурно дуже відрізняються між собою^[2].

Принципи, на яких ґрунтується концепція космополітичної демократії

Всі групи та асоціації повинні мати право на самовизначення;
Такі сфери життя як соціальна, культурна, громадянська, охорони здоров'я, економічна, політична утворюють космополітарную демократію правового порядку;
Встановлення певних порядків, які не можуть порушити ні одна асоціація та політичний режим;
Процес прийняття та реалізації закону може здійснюватись на різних локальних рівнях;
Соціальна справедливість;
Свобода не силових відносин при врегулюванні спорів, використання сили тільки у випадку загрози;
Люди можуть бути учасниками різноманітних спільнот, які значною мірою впливають на їхнє життя.
Світовий порядок складається з безлічі пересічних мереж влади (матеріальне благо, культ).

Ключові риси

Короткострокова перспектива	Довгострокова перспектива
Держава/врядування
Реформа провідних інститутів урядування ООН, таких як Рада Безпеки(з метою надання країнам, що розвиваються, вагомого голосу й ефективної здатності до прийняття рішень). Створення другої палати ООН (внаслідок міжнародної Конституційної конвенції). Підвищення політичної регіоналізації (ЄС і далі) і використання транснаціональних референдумів. Створення нового міжнародного Суду з прав людини. Примусова юрисдикція Міжнародного Суду. Запровадження ефективних, контрольованих міжнародних збройних сил.	Новий статут прав та обов'язків, впроваджений у різноманітні сфери політичної, соціальної, економічної влади. Світовий парламент (з обмеженими можливостями щодо отримання прибутку), пов'язаний з регіонами, націями та районами. Розподіл політичних та економічних інтересів; громадське фінансування дорадчих асамблей та виборчих кампаній. Взаємопов'язана глобальна юридична система, яка охоплює елементи кримінального і цивільного права. Постійне зміщення дедалі більшої частки примусової спроможності національної держави у бік регіональних і глобальних інститутів.
Економіка/громадянське суспільство
Збільшення недержавних, неринкових рішень у організації громадянського суспільства. Системне експериментування з різноманітними демократичними організаційними формами в економіці. Надання ресурсів тим, хто перебуває у найбільш вразливому соціальному становищі для захисту і вираження їхніх інтересів.	Створення розмаїття самоврядних об'єднань і груп у громадянському суспільстві. Багатосекторна економіка і плюралізація форм власності і володіння. Інвестиційні пріоритети громадської структури визначаються шляхом загального обоговорення й урядового рішення, однак широке ринкове регулювання товарів та праці залишається.

Загальні умови космополітичної демократії

Тривалий розвиток регіональних, міжнародних і світових потоків ресурсів та мереж взаємодії.
Визнання дедалі більшою кількістю людей щоразу більшої взаємопов'язаності політичних спільнот у різноманітних сферах, включаючи соціальну, культурну, економічну та сферу охорони довкілля.
Розвиток усвідомлення перехресних «спільних доль», які вимагають спільних демократичних рішень— на місцевому, національному, регіональному й світовому рівнях.
Удосконалене закріплення демократичних прав та обов'язків у виробленні та втіленні національного, регіонального та міжнародного права.
Передача дедалі більшої частки військової примусової спроможності нації транснаціональним установам та інститутам з кінцевою метою демілітаризації та виходу за межі воєнної системи держав.^[3]

Основоположною ідеєю космополітичної демократії її фундатори вважають необхідність глобалізувати демократію, водночас демократизуючи глобалізацію. Космополітична демократія бере на себе ризик пропонувати впровадження демократії не тільки на державному, а й на міждержавному та наддержавному рівнях.

У світі дедалі інтенсивніших регіональних і глобальних відносин з виразними перехресними «спільнотами долі» принцип автономії вимагає закріплення у регіональних і глобальних мережах так само, як у національних і місцевих політичних утвореннях (polities).- Д. Хелд.^[4]

Найкращий шлях коцептуалізувати космополітичну демократію, на думку Д.Арчібугі, це — розглянути її на різних рівнях врядування. Вчений з цією метою виділяє 5 таких рівнів: локальний, державний, міждержавний, регіональний та глобальний^[2].

Там, де міжнародне право держав програє у захисті індивіда, пише Г.Ленг, космополітичне право обіцяє отримати успіх шляхом перетворення кожного індивіда у космополітичного легального суб’єкта, світового громадянина з усіма закріпленими за ним інституційними правами та свободами.^[5]

Примітки

↑ Re-imagining Political Community, Edited by Daniele Archibugi, David Held and Martin Köhler, Polity Press, Cambridge, 1998, Pages 368 - Daniele Archibugi: Principles of Cosmopolitan Democracy (pages 198-230)
↑ ^а ^б Archibugi D. Cosmopolitan Democracy and its Critics: a Review // European Journal of International Relations, 2004. – Р. 437 – 473
↑ Моделі демократії, ДЕВІД ГЕЛД (Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005,ст.174)
↑ Held D. Democracy and the Global Order. – Cambridge: Polity Press, 1995.
↑ Leung G. Human Rights, World Citizenship and the Cosmopolitan Question //Human Rights Law Review Student Supplement. – University of London, 2003–2004. – Р. 3–6.

Джерела

Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005.
Гілея: науковий вісник 2009 Вип. 22. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, Київ, 2009. – 459 с.

[1] Re-imagining Political Community, Edited by Daniele Archibugi, David Held and Martin Köhler, Polity Press, Cambridge, 1998, Pages 368 - Daniele Archibugi: Principles of Cosmopolitan Democracy (pages 198-230)

[people-2] а ^б Archibugi D. Cosmopolitan Democracy and its Critics: a Review // European Journal of International Relations, 2004. – Р. 437 – 473

[3] Моделі демократії, ДЕВІД ГЕЛД (Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005,ст.174)

[4] Held D. Democracy and the Global Order. – Cambridge: Polity Press, 1995.

[5] Leung G. Human Rights, World Citizenship and the Cosmopolitan Question //Human Rights Law Review Student Supplement. – University of London, 2003–2004. – Р. 3–6.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]