Перейти до вмісту

Кортунов Олексій Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кортунов Олексій Кирилович
Народився28 березня 1907(1907-03-28)
Новочеркаськ, Російська імперія
Помер18 листопада 1973(1973-11-18) (66 років)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьофіцер, політик
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня орден Олександра Невського (СРСР) медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Хрест Хоробрих медаль «За Одру, Нису і Балтику» орден Праці

Олексій Кирилович Кортунов (28 березня 1907(19070328), місто Новочеркаськ, тепер Ростовської області, Російська Федерація — 18 листопада 1973, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр газової промисловості СРСР, міністр будівництва підприємств нафтової і газової промисловості СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1973 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань. Герой Радянського Союзу (24.03.1945)

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-залізничника. У 1922—1926 роках навчався в професійно-технічній школі, був учнем слюсаря. У 1925 році вступив до комсомолу.

У 1926—1927 роках — кочегар паровоза, помічник машиніста залізничного депо.

У 1931 році закінчив Північно-Кавказький інститут водного господарства та меліорації в Новочеркаську, в 1933 році — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації в Москві.

З 1933 по 1936 рік працював на будівництві металургійного комбінату «Азовсталь» в місті Маріуполі Донецької області: виконавець робіт (виконроб), бригадир слюсарно-механічної бригади (1933—1934), помічник головного механіка доменного цеху (1934), начальник розливної машини (1934—1936).

З 1936 року працював в будівельному тресті № 18 на будівництві об'єктів Центрального аерогідродинамічного інституту (ЦАГІ) в Раменському районі Московської області: інженер-механізатор, начальник будівництва блоку великих аеродинамічних труб, начальник будівництва льотно-дослідницького інституту.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У Червоній армії з 1941 року. З 1941 по 1942 рік навчався на Військово-інженерних курсах РСЧА. Учасник німецько-радянської війни. З 1942 року — начальник інженерної служби 134-ї стрілецької дивізії РСЧА. З березня 1943 по 1945 рік — командир 629-го стрілецького полку 134-ї стрілецької дивізії 69-ї армії 1-го Білоруського фронту.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за вміле командування полком, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність полковнику Кортунова Олексію Кириловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З липня 1945 року — начальник військового відділу Радянської окупаційної військової адміністрації землі Тюрингія в Німеччині. З вересня 1948 року — в запасі.

У 1948—1950 роках — начальник Туймазинського територіально-будівельного управління Головнафтогазбуду при Раді міністрів СРСР.

У 1950—1953 роках — заступник міністра нафтової промисловості СРСР.

У 1953—1954 роках — начальник Головного управління із будівництва в східних районах, у 1954—1955 роках — начальник Головного управління нафтопромислового будівництва Міністерства нафтової промисловості СРСР.

У лютому — 25 травня 1955 року — заступник міністра будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР.

25 травня 1955 — 10 травня 1957 року — міністр будівництва підприємств нафтової промисловості СРСР.

У травні 1957 — березні 1963 року — начальник Головного управління газової промисловості при Раді міністрів СРСР (одночасно у жовтні 1961 — березні 1963 року — міністр СРСР).

У березні 1963 — 2 жовтня 1965 року — голова Державного виробничого комітету із газової промисловості СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 20 вересня 1972 року — міністр газової промисловості СРСР.

20 вересня 1972 — 18 листопада 1973 року — міністр будівництва підприємств нафтової і газової промисловості СРСР.

Помер 18 листопада 1973 року після важкої, тривалої хвороби. Похований в місті Москві на Новодівочому цвинтарі.

Військове звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]