Перейти до вмісту

Колодуб Оксана Львівна

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Колодуб Оксана Львівна
Оксана Колодуб, червень 2022
Народилася1 грудня 1956(1956-12-01) (68 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьмузикознавиця, лекторка, вчителька
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ВчителіЄфремова Леніна Петрівна
ЗакладНаціональна філармонія України
Посадалектор[d]
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Оксана Львівна Колодуб (1 грудня 1956, Київ) — український музикознавиця, лекторка, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2013). Член Національної спілки композиторів України (1994).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Її батьки — Лев та Жанна Колодуби, бабуся — Лідія Колодуб.

У 1982 закінчила Київську консерваторію (клас Л. Єфремової). Викладала у Київській дитячій музичній школі № 14 (1980—1987, 1990— 1999), музичній школі міста Ляйпциґ (Німеччина, 1987—1989).

Від 1999 — лекторка Національної філармонії України (Київ).

Досліджувала творчість В. Журавицького, В. Ільїна, В. Кирейка, П. Сениці та інших.

Авторка:

Лекторка

[ред. | ред. код]
Учасники концерту «Музичне намисто України» в Музичному салоні Колонної зали імені Миколи Лисенка, червень 2022. Оксана Колодуб — третя праворуч

Виступала з лекціями у Національній філармонії України, в багатьох містах України, Німеччини та Польщі.

Її лекції, присвячені творчості митців минулого й сучасності: С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, Л. Ревуцького, М. Сильванського, М. Кармінського, Л. Дичко, Л. та Ж. Колодубів, А. Мухи, В. Птушкіна, М. Римського-Корсакова, С. Рахманінова, П. Чайковського, Л. ван Бетговена, Е. Ґріґа, В.-А. Моцарта та інших.

Співпрацювала з сучасними виконавцями та композиторами, досліджувала їхню творчість, проводила лекції, присвячені їхній творчості.

Праці

[ред. | ред. код]
  1. «Товариш любов» В. Ільїна: До питання про жанрове розмаїття української радянської оперети 70–80-х років // УМ. 1986. Вип. 21;
  2. Завершились «Музыкальные диалоги» // Киев. ведомости. 1995, 4 мая;
  3. «Сурми–96» // УМГ. 1996. № 2;
  4. П. Сениця – трагічна постать української музичної культури // Повернення культур. надбання України. К., 1999.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №655/2013 — Офіційне інтернет-представництво Президента України.

Посилання

[ред. | ред. код]