Ковелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковелін
Ковелін
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураCv[2]
Хімічна формулаCuS
Клас мінералуСульфід міді
Nickel-Strunz 102.CA.05a[3]
Dana 82.8.12.1
ГенезисЕкзогенний метасоматичний
Ідентифікація
КолірІндиговосиній, темносиній
Форма кристалівПластинки
Сингоніягексагональна сингонія
СпайністьДосконала
ЗламНерівний до раковистого
Твердість1,5 - 2,0
БлискНапівметалічний
ПрозорістьНепрозорий
Колір рисиСірий до чорного
Густина4,6 - 4,8 г/см³
Інші характеристики
Названо на честьНікколо Ковелліd[3]
Типова місцевістьВезувій[3]
CMNS: Ковелін у Вікісховищі

Ковелі́н, або мі́дне інди́го, або ковелі́т (рос. ковеллин; англ. covellite, covelline, covellinite, indigo copper; нім. Covellin m, Kupferindigo m) — мінерал класу сульфідів, сульфід міді, сірчистий різновид мінерального виду ковелін — клокманіт.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Вперше описаний у 1827 році італійським мінералогом Нікколо Ковеллі (1790¬—1829) за зразками, знайденими неподалік від вулкана Везувія. Названий на його честь у 1832 році французьким геологом і мінералогом Франсуа С. Бьоданом. Припущення щодо того, що різновид мідної руди, названий «синім мідним склом» (нім. Blaues Kupferglas), знайдений в шахті поблизу Зангерхаузена, може бути новим мінеральним видом між халькопіритом та халькозином, висловлював Йоганн Карл Фраєслебен[de] у 1815 році.

Ковелін зі Шварцвальду (Німеччина)

Формула CuS або Cu2CuS3 (Cu2SCuS2). За Є.Лазаренко містить (%): Cu — 66,48; S — 32,52. Домішки — Fe, Se, Ag, Pb.

Кристалізується в гексагональної сингонії. Вид симетрії дигексагонально-біпірамідальний.

Звичайно спостерігається у вигляді тонких прожилків, примазок та порошкуватих і сажистих мас. Кристали трапляються рідко і мають пластинчастий габітус з розвитком пінакоїда {0001} і пірамідальних граней {1011}. Інколи ковелін утворює епітаксичні зростання з піритом або сфалеритом.

Колір ковеліну індигово-синій, темно-синій. Колір риси сірий до чорного. Блиск напівметалічний, матовий. Непрозорий. Спайність досконала. Твердість 1,5-2,5. Крихкий. Питома вага 4,6-4,7. У тонких листочках гнучкий. Оптичні властивості: одноосьовий, позитивний, дисперсія сильна. Сильно анізотропний.

Утворення і родовища

[ред. | ред. код]

Ковелін є типовим екзогенним мінералом зони вторинного збагачення мідних сульфідних родовищ, де утворюється за рахунок метасоматичного заміщення інших сульфідів. Розвивається метасоматичним шляхом по сульфідам міді: халькопіриту, борніту, халькозину. У деяких місцях (родовища Б'ютт, США) ковелін відомий як гідротермальне утворення.

Самостійних родовищ не утворює. У великих масах був знайдений в Новій Зеландії. Зустрічається в Італії, Німеччині, Сербії, Чилі, США (Колорадо, Монтана). У незначних кількостях кількостях він наявний майже у всіх родовищах міді. Великі кристали і кристалічні групи ковеліну знайдені у руднику Калабона в Сардинії і родовищі Б'ютт у Монтані, США.

Практичне значення

[ред. | ред. код]

Разом з іншими сульфідами міді, особливо з халькозином, ковелін розробляється як мідна руда. Цей мінерал є природним надпровідником.[4] Крім того, непрозорі кристали з яскравим блиском роблять його привабливим для колекціонування.

Основний метод збагачення — флотація. В лабораторних умовах ковелін можна отримати за допомогою анаеробних бактерій.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Benedetto, F.D., Borgheresi, M., Caneschi, A., Chastanet, G., Cipriani, C., Gatteschi, D., Pratesi, G., Romanelli, M., Sessoli, R. (2006). «First evidence of natural superconductivity». European Journal of Mineralogy 18 (3): 283—287.(англ.)
  5. Gramp, J.P., Sasaki, K., Bigham, J.M., Karnachuck, O.V., Tuovinen, O.H. (2006). «Formation of Covellite (CuS) Under Biological Sulfate-Reducing Conditions». Geomicrobiology Journal 23 (8): 613—619.(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ковелін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ковелін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ковелін. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
  • Ковеліт в базі мінералів [Архівовано 7 Січня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
  • Характеристика ковеліту [Архівовано 24 Жовтня 2017 у Wayback Machine.](англ.)