Київська єпархія УПЦ (МП)

православна єпархія^d

|Єпархіальний центр= |Вікарій13= |Вікарій16= |Вікарій12= |Вікарій10= |Титул вікарія19= |Вікарій19= |Титул вікарія18= |Титул вікарія12= |Вікарій9= |Вікарій11= |Титул вікарія11= |Титул вікарія17= |Титул вікарія16= |Титул вікарія15= |Титул вікарія14= |Титул вікарія9= |Вікарій14= |Титул вікарія10= |Титул вікарія13= |Вікарій18= |Вікарій15= |Вікарій17=
Київська єпархія
	Основні дані
Церква	РПЦвУ
Заснована	1990
Юрисдикція	Київська область
Єпархіальний центр	Київ
Кафедральний собор	Трапезний храм в ім'я преподобних Антонія і Феодосія Печерських Києво-Печерської лаври; Успенський собор Києво-Печерської лаври
Благочинь	15 (в Києві)
Парафій	194 + 152 (в Києві)
Священиків	162 + 188 (в Києві)
Сайт	mitropolia.kiev.ua
	Правлячий архієрей
	Київський і всієї України (за версією Москви); Онуфрій (Березовський)
	Вікарні архієреї
митрополит Вишгородський і Чорнобильський	Павел (Лебідь)
митрополит Почаївський	Володимир (Мороз)
архієпископ Бучанський	Пантелеімон (Бащук)
архієпископ Яготинський	Серафим (Дем'янів)
архієпископ Городоцький	Олександр (Нестерчук)
архієпископ Обухівський	Іона (Черепанов)
архієпископ Путивльський	Антоній (Кріпак)
архієпископ Фастівський	Даміан (Давидов)
	Київська єпархія УПЦ у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Київська єпархія.

Київська єпархія — єпархія РПЦвУ. Об'єднує парафії і монастирі на території Бучанського, Фастівського, частково Вишгородського (Зона відчуження, Іванківська та Поліська селищні громади) та Обухівського (Васильківська, Обухівська та Українська міські громади) районів Київської області.

Кафедральний собор — трапезний храм, присвячений преподобним Антонію і Феодосію Печерським Києво-Печерської лаври (до 2022 року). З 2010 ведеться будівництво Свято-Воскресенського кафедрального собору^[1].

Правлячим єпископом є глава РПЦвУ митрополит Онуфрій (Березовський). Згідно з рішенням РПЦвУ 25 вересня 2013 р. утворено Бориспільську єпархію, виділивши її зі складу Київської.

Керуючим Бориспільською єпархією з титулом Бориспільський і Броварський призначено митрополита Бориспільського Антонія, звільнивши його з посади вікарія Київської Митрополії.

До Бориспільської єпархії відійшли Баришівський, Бориспільський, Броварський, Вишгородський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький та Яготинський райони Київської обл.

Історія

Докладніше: Київська митрополія (988—1240) , Київська митрополія та Митрополит Київський

Історія сучасної Київської єпархії бере початок від Київської митрополії у складі Константинопольського патріархату. Київська єпархія (або митрополія) вперше згадується в 891 році під 60-м номером у списку кафедр, підвідомчих патріарху Константинопольському, і 61-м номером у статуті імператора Лева (886—911 р.). Про заснування Київської єпархії, як кафедри митрополита області — Київської митрополії — до складу якої входив ряд єпархій, знову говориться у зв'язку з Хрещенням Русі при святому великому князі Володимирі у 988 році.

Після татарського розгрому Києва резиденція митрополита всієї Русі була перенесена 1299 року до Володимира-на-Клязьмі, а в 1325 році в Москву. При цьому глави митрополії продовжували титулуватися Київськими і всієї Русі, в Києві ж залишився вікарний єпископ.

З першої половини XIV століття в українських і литовських землях стали поставлятися свої митрополити, на противагу тим, що перебували в Москві. В 1458 році, митрополія остаточно розділилася надвоє: Київську на південному заході і Московську на північному сході.

У 1595 році Київська митрополія, за умовами Берестейської унії, була перетворена в Греко-Католицьку Київську митрополію.

У 1620 році православна митрополича кафедра була відновлена Константинопольською церквою в Києві.

У 1685—1686 році Київська єпархія, разом з усією Київською митрополією, була переведена зі складу Константинопольського Патріархату до складу Московського.

За указом царя Петра I Київські митрополити на початку XVIII століття стали іменуватися архієпископами. Так тривало до середини того століття, коли за указом імператриці Єлисавети Петрівни їм було знову подаровано митрополичий титул.

В XVII–XVIII століттях Київська єпархія складалася з двох частин на правому і лівому берегах Дніпра, в межах, які згодом відійшли до Чернігівської і Полтавської губерній. Більша частина єпархії називалася власне «Київською єпархією», а менша — «Закордонною».

У віданні Київського митрополита в XVIII столітті перебувала Варшавська капеланія в межах Польщі.

З 1918 року рішенням Помісного собору Російської Православної Церкви (1917—1918) Київські архієреї знову стають головами не тільки своєї єпархії, а й автономної церкви в межах України. Після її ліквідації за указом патріарха Тихона був встановлений Український екзархат.

Правлячі архієреї Київської єпархії

1941—1943 — тимчасово керував єпископ Пантелеімон (Рудик);
15.07.1941-28.01.1944 — митрополит Миколай (Ярушевич);
12.02.1944-30.03.1964 — митрополит Іоанн (Соколов);
30.03.1964-24.04.1966 — митрополит Іоасаф (Лелюхін);
25.04.1966-14.05.1966 — тимчасово керував архієпископ Аліпій (Хотовицький);^[2]
14.05.1966-27.05.1992 — митрополит Філарет (Денисенко), з 27.10.1990 — з титулом «Київський і всієї України».

Архієрейський собор РПЦ 25-27 жовтня 1990 року знову заснував формально самокеровану УПЦ МП з правами широкої автономії, у складі якої Київська єпархія є настоятельською і керується безпосередньо митрополитом Київським (за версією Москви).