Очікує на перевірку

Квартира № 50

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квартира № 50
Основна інформація
Жанрритм-енд-блюз, гард-рок, блюз-панк, поп-панк
Роки19861991
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
МістоКиїв
Моваукраїнська, російська
СкладОлег Верницький (вокал)
Віктор Щекотун (гітара)
Сергій Степаненко (гітара)
Олександр Комісаренко (барабани)
Олексій Дундуков (бас-гітара)
Олександр Кацман (клавішні
Артур Азаркевич (клавішні)
Богдан Харченко (барабани)
Олег Путятін (бас-гітара)

Квартира № 50 — рок-гурт з міста Києва. Помітні представники вітчизняної рок-музики кінця 1980-х.

Назва колективу асоціативно пов'язана з номером квартири, яка фігурувала в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Засновником колективу Квартира № 50 був актор Театру на Подолі Олег Верницький (вокал), який складав вірші, прозу і частину репертуару для гурту[1]. Крім нього, у складі гурту були: Віктор Щекотун (гітара), Сергій Степаненко (гітара), Олександр Комісаренко (барабани), Олексій Дундуков (бас-гітара), Олександр Кацман (клавішні)[2].

Першу репетицію провели у вересні 1986 в будинку культури ВО «Більшовик». Того ж року виступили на міському фестивалі «Дебют-86». У березні 1987 взяли участь у фестивалі «Рок-діалог», що пройшов у рамках республіканської художньої виставки «Молодість країни»[1].

Протягом квітня 1987 гурт дав 13 концертів. У червні 1987 виступили на фестивалі «Фонограф», який відбувся у Будинку культури Мінторгу УРСР. В серпні 1987 одними з перших серед вітчизняних гуртів записали в напівпрофесійній студії Київського педінституту іноземних мов дебютний альбом «Швидка допомога», що складався з семи пісень. Того ж року посіли перше місце на І Донецькому міському рок-фестивалі[1].

Колектив кілька разів міняв стилі своєї музики: спочатку ритм-енд-блюз, потім хард-рок і зрештою блюз-панк[1].

Впродовж 1988 року в колективі змінилося багато музикантів. 20 вересня на трасі Житомир-Київ загинув 26-річний Олексій Дундуков. У листопаді виступили на всесоюзному фестивалі «Міс Рок 88», де акомпанували Вікторії Верницькій[1].

У січні 1989 колектив узяв участь в московському фестивалі «Рок-авангарду», який пройшов непомітно. У квітні того ж року Комісаренко перейшов у Воплі Відоплясова, отож гурт набув такого складу: Віктор Щекотун (гітара), Олег Верницький (вокал), Віка Верницька (синтезатори, секвенсори). У червні на студії «О. П. Д.» (звукорежисер Юрій Щелковський) закінчили роботу над своїм другим альбомом[1] «Голосуйте за Мітель-Шнауцера»[3]. Тоді до них приєдналися: Артур Азаркевич (клавішні), Богдан Харченко (барабани) та Олег Путятін (бас-гітара)[2].

Виступили на фестивалі Червона Рута-89, де їх не сприйняли слухачі зі Львова, через відсутність патріотичної тематики в піснях та сценічний імідж. Але зате на них звернули увагу тележурналісти з Польщі[3].

Римська мерія запросила гурт на Всесвітній Карнавал у Венеції, що мав відбутися у березні 1990 року, але музиканти не встигли оформити документи. Зрештою, після кількох запрошень, потрапили до Італії. По дорозі через Югославію їх помітив менеджер югославської фірми «Арт едженсі» і підписав з ними контракт[3].

У Югославії гурт розпався на два окремих колективи: тріо бардак (Олександр Комісаренко — ударні, Артур Азаркевич — клавішні, Віталій Космач — бас) і Флет Фіорті (Олег Верницький, Віка Верницька, Віктор Щекотун та новий гітарист Сергій Никонов). Обидва колективи здобули популярність у Словенії, де навіть виступали у різдвяній програмі на телебаченні[3]. Записали фолк-панкову телепрограму «Зачорнобильські козаки». Отже, музикантів визнали за кордоном, а на батьківщині вони так і залишилися нікому не потрібні. Однак через війну в Югославії змушені були наприкінці 1991 року повернутися додому[2].

2004 року лейбл Атлантик випустив збірку найкращих пісень гурту в рамках серії "Рок Легенди України[4].

Подальша доля музикантів

[ред. | ред. код]

Наприкінці 1996 року Олег Верницький в Нью-Йорку випустив сольний компакт-диск «Алик Vеrный. Made іn Бraйтon»[2].

У середині 2000-х років лідери Квартири № 50 утворили новий проект Квартира[5][6].

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • Швидка допомога. 1987[1]
  • Голосуйте за Мітель-Шнауцера. 1989[3]
  • Квартира 50. Рок Легенди України[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и "Музична студія Фонограф «Дайджест 1989»
  2. а б в г Квартира № 50 на сайті cheremshyna.org. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 17 Жовтня 2015.
  3. а б в г д Квартира 50 в рок-антології «Легенди химерного краю». Архів оригіналу за 6 Лютого 2016. Процитовано 17 Жовтня 2015.
  4. а б Квартира 50. Рок Легенди України на http://umka.com/. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 17 Жовтня 2015.
  5. українські групи на djkennymac.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  6. сторінка гурту «Квартира» з archive.org. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 12 травня 2008.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Музична студія Фонограф «Дайджест 1989».

Посилання

[ред. | ред. код]