Йоганн Карл Фрідріх Розенкранц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Карл Фрідріх Розенкранц
нім. Karl Rosenkranz
Народився23 квітня 1805(1805-04-23)[4][1][…]
Магдебург, Королівство Пруссія[4]
Помер14 червня 1879(1879-06-14)[1][2][3] (74 роки)
Кенігсберг, Королівство Пруссія, Німецький Райх[4]
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьфілософ, історик літератури, викладач університету, письменник, Protestant theologian
Галузьфілософія[6], історія літератури[6] і Protestant theologyd[6]
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла, HU Berlin і Університет Мартіна Лютера
Науковий ступіньдокторський ступінь[4]
Знання мовнімецька[7]
ЗакладУніверситет Мартіна Лютера
ДітиPhilipp Hermann Rosenkranzd і Otto Henri Rosenkranzd

Йоганн Карл Фрідріх Розенкранц (нім. Johann Karl Friedrich Rosenkranz; 1805, Магдебург — 1879, Кенігсберг) — німецький філософ. Дядько німецького математика і астронома Рудольфа Лемана-Фільгеса (1854—1914).

Був професором філософії в Кенігсберзі; у кінці життя осліп. Один з найбільш талановитих і різнобічних учнів Гегеля, Розенкранц в своїй «науці про логічної ідеї» значно відступає від гегелівської логіки; справжні гегельянці звинувачували його в отщепенстве від учителя.

За Розенкранцу, «наука логічної ідеї» ділиться на метафізику, логіку і вчення про ідеї, причому мислення протиставляється буттю, а обидва вони знищуються в ідеї, як їх єдності. Метафізика в свою чергу розчленовується на онтологію, етіологію і телеологію; логіка має справу з вченням про поняття, судження, умовиводи; в третій частині викладається принцип, метод і система вчення про ідеї.

Розенкранц — один з небагатьох геґельянців, що висловлювали філософію природи по гегелівським принципам, розглядаючи, з їх точки зору, дані, здобуті досвідом.

Розенкранц відомий і своїми історико-літературними роботами; він виступав також як белетриста і драматурга (комедія «Das Centrum der Spekulation», Кенігсберг, 1840).

Розенкранц написав також цінну біографію Гегеля («Leben Hegels», Берлін, 1844), а до сторіччя з дня його народження видав етюд: «Hegel als deutscher Nationalphilosoph» (Лейпциг, 1870), в якому виставляє Гегеля «завершителем Канта» (Vollender Kants).

Франциска Кугельман в своїх спогадах про Карла Маркса писала, що «з приводу Гегеля він говорив, що, за словами самого Гегеля, жоден з його учнів не зрозумів його, крім Розенкранца, та й той зрозумів неправильно …» Похований на кладовищі в Кенігсберзі.

Головні праці

[ред. | ред. код]
  • «Geschichte der deutschen Poesie im Mittelalter» (Галле, 1830)
  • «Goethe und seine Werke» (Кенігсберг 1847; 2 изд., 1856)
  • «Handbuch einer allgemeinen Geschichte der Poesie» (Галле, 1832—1833)
  • «Die Naturreligion» (Ізерл., 1831)
  • «Encyklopädie der theologischen Wissenschaften» (Галле, 1831; 2 изд., 1845)
  • «Kritik der Schleiermacherschen Glaubenslehre» (Кенігсберг, 1836)
  • «Psychologie oder Wissenschaft vom subjektiven Geist» (там же 1837; 3 вид., 1863)
  • «Kritische Erläuterungen des Hegelschen Systems» (там же, 1840)
  • «Vorlesungen über Schelling» (Данциг, 1842)
  • «Königsberger Skizzen» (Данциг, 1842)
  • «System der Wissenschaft» (Кенігсберг, 1850)
  • «Meine Reform der Hegelschen Philosophie» (там же, 1852)
  • «Die Pädagogik als System» (там же, 1848)
  • «Aesthetik des Hässlichen» (там же, 1853)
  • «Die Poesie und ihre Geschichte» (там же, 1855)
  • «Wissenschaft der logischen Idee» (там же, 1858-59)
  • «Epilegomena zu meiner Wissenschaft der logischen Idee» (там же, 1862)
  • «Diderots Leben und Werke» (Лейпциг, 1866)
  • «Hegels Naturphilosophie und die Bearbeitung derselben durch A. Vera» (Берлін, 1868)
  • «Erläuterungen zu Hegels Encyklopädie der philosophischen Wissenschaften» (там же, 1871)

Разом з Ф. В. Шубертом Р. видав зібрання творів Канта (Лейпциг, 1838-40), до якого доклав свою «Geschichte der Kantschen Philosophie». Збірники дрібних досліджень і статей Розенкранца видані під заголовком: «Studien» (1839-47) і «Neue Studien» (Лейпциг, 1875-78). Під заголовком: «Von Magdeburg nach Königsberg» (Берлін, 1873)

P. надрукував автобіографію, доведену їм до переселення свого в Кенігсберг. Пор. Quäbicker, «Karl R.» (Лейпциг, 1879).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie — Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 1953. — doi:10.1163/9789004337862_LGBO_COM_140215
  3. ↑ а б verschiedene Autoren Allgemeine Deutsche Biographie / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875.
  4. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118602721 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  6. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

↑ Німецька національна бібліотека, Берлінська державна бібліотека, Баварська державна бібліотека і ін. Record # 118602721 // Загальний нормативний контроль (GND) — 2012—2016.

↑ Жуков Н. Н. Спогади про Маркса і Енгельса // Енгельс Ф., Маркс К. Зібрання творів

Література

[ред. | ред. код]
  • Огурцов А. П. Розенкранц, Йоганн Карл Фрідріх // Нова філософська енциклопедія / Ін-т філософії РАН; Нац. суспільств.-науч. фонд; Представлення. науково-ред. ради В. С. Стьопін, заступники предс .: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., Испр. і додат. — М .: Думка, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9.
  • Розенкранц, Йоганн Карл Фрідріх // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. І 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Йоганн_Карл_Фрідріх_Розенкранц