Емілі Бронте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емілі Бронте
Emily Brontë
Портрет, намальований братом, Бранвеллом Бронте
ПсевдонімЕлліс Белл
Народилася30 липня 1818(1818-07-30)
Торнтон, Йоркшир
Померла19 грудня 1848(1848-12-19) (30 років)
Гаворт, Йоркшир
·туберкульоз
ПохованняSt Michael and All Angels' Church, Haworthd
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Національністьанглійка
Місце проживанняThornton[d]
Геворт
Брюссель
Діяльністьпоетеса, письменниця-романістка, письменниця, вчителька, гувернер
Сфера роботипоезія[1] і художній вимисел[1]
Alma materCowan Bridge Schoold і Pensionnat de Demoisellesd (жовтень 1842)
Мова творіванглійська
Роки активності? — 19 грудня 1848
Напрямокромантизм
Жанрпроза, поезія
Magnum opusБуремний перевал
Конфесіяангліканство
РідСім'я Бронте
БатькоPatrick Brontëd[2]
МатиMaria Branwelld[2]
Брати, сестриБренвелл Бронте[2], Шарлотта Бронте[2], Енн Бронте[2], Elizabeth Brontëd[2] і Maria Brontëd[2]
Автограф
CMNS: Емілі Бронте у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бронте.

Е́мілі Бро́нте (англ. Emily Brontë, МФА: /ˈbrɒnti/, 30 липня 1818 — 19 грудня 1848) — англійська письменниця та поетеса, авторка роману «Буремний перевал».

Емілі — середня з трьох сестер Бронте. Вона публікувалася під псевдонімом Елліс Белл. За своє коротке життя опублікувала тільки збірку поезій зі своїми сестрами: «Поезії Каррер, Елліс та Ектон Белл» та роман «Буремний перевал», завдяки якому стала значною постаттю в англійській літературі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася у Торнтоні, що неподалік від Бредфорда в Йоркширі, в родині Марії Бранвелл та Патріка Бронте п'ятою із шістьох дітей. У 1824 сім'я переселилася в Гаворт, де батько отримав парафію.

Після смерті матері старших сестер Марію, Елізабет та Шарлотту відіслали в школу для доньок священників у Ковен-Бриджі (Cowan Bridge), де їм довелося скрутно. Пізніше Шарлотта Бронте описала приниження й нестатки, що їй довелося витерпіти в школі, у романі «Джейн Ейр». Емілі теж була в цій школі, але дуже недовго: почалася епідемія тифу, Марія та Елізабет заразилися. Марію, хвору на туберкульоз, відіслали додому, де вона померла. Після цього зі школи забрали також і Шарлотту, Елізабет та Емілі. Елізабет померла вже вдома.

Три сестри Бронте. Картина, намальована Бранвеллом Бронте у 1834. Зліва направо: Енн, Емілі, Шарлота. Сам Бранвелл спочатку намалював себе між Емілі та Шарлотою, але пізніше замалював своє зображення.

Надалі три сестри та брат Патрік Бранвелл виховувалися дома батьком та тіткою Елізабет Бранвелл. У вільний час діти любили створювати для себе вигадані світи, в яких діяли іграшкові солдатики, і писати оповідки про ці світи.

У 17 років Емілі навчалася в школі Роу-Гед для дівчат, у якій викладала Шарлотта, але змогла витримати там лише три місяці, після чого її охопила нестримна туга за домівкою. Вона повернулася додому, а до школи замість неї поїхала Анна[5]. Метою дівчат у ці часи було отримати достатню освіту для того, щоб відкрити власну школу для дівчат.

Емілі стала вчителькою в школі Ло-Гілл у Галіфаксі з вересня 1838, у віці 20 років. 17-годинний робочий день підірвав її здоров'я, і вона повернулася додому у квітні 1839. Після цього жила з батьком, куховарячи, прибираючи й викладаючи у недільній школі. У вільний час вивчила німецьку й вчилася грати на піаніно.

Константен Егер, учитель Шарлоти та Емілі під час їхнього перебування в Брюсселі. Дагеротип приблизно 1865 року

У 1842 Емілі поїхала з Шарлоттою до Брюсселя для навчання в академії для дівчат Константена Егера. Вони бажали покращити свої знання французької та німецької, що знадобилося б для власної школи. Сестри повернулися додому після смерті тітки. Дома вони нарешті відкрили школу для дівчат, але не змогли привабити учениць у своє глухе село.

1844 року Емілі почала переглядати свої вірші й акуратно переписала їх у два зошити. Восени 1845 року Шарлотта знайшла зошити й стала вимагати публікації віршів. Спочатку Емілі розлютилася через те, що сестра читала її особисті записи, але Енн зізналася, що теж потай пише вірші, і принесла свої. У 1846 вірші трьох сестер опубліковані під псевдонімами (через стереотипи щодо жіночої літератури, які побутували в той час) у збірці «Поезії Каррера, Елліса та Ектона Беллів». Шарлотта пізніше писала, що вони навмисне обрали виразно чоловічі імена, щоб розвіяти будь-яке упередження щодо статі авторів. Збірка, складена майже повністю з віршів Емілі, отримала погану критику, що підштовхнуло сестер до романістики.

Єдиний роман Емілі Бронте «Буремний перевал» (Wuthering Heights) вийшов друком 1847 року у двох томах у комплекті з трьох томів. Третя книга містила роман «Агнес Грей» Анни. Незвичайна, новітня побудова розповіді здивувала критиків. Хоча перші відгуки були як позитивні, так і негативні, роман часто ганили за змалювання «аморального почуття», все ж згодом книга набрала статусу класичного твору англійської літератури. У 1850 Шарлотта відредагувала роман і видала його окремим томом під власним ім'ям Емілі.

Здоров'я Емілі, як і її сестер, погіршилося через антисанітарні умови життя — джерело води було забруднене стоками із цвинтаря. Емілі простудилася на похоронах брата у вересні 1848. Незабаром їй стало гірше, але вона відмовлялася від медичної допомоги й ліків, говорячи, що не потерпить лікаря-отруювача[6]. Емілі Бронте померла 19 грудня 1848 у 30 років, похована у родинному склепі в церкві св. Михаїла та Всіх Ангелів у Гаворті.

Образ у літературі

[ред. | ред. код]

Дитинство Емілі та її сестер описане у книзі для дітей «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Маґеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте» / В. Лис — Київ : Грані-Т, 2008. — 136 сторінок — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-465-159-9.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Емілі Бронте
  • Бронте Шарлотга, Емілі, Енн // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 188. — ISBN 966-692-578-8.
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://id.loc.gov/authorities/names/n79018755
  2. ↑ а б в г д е ж Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 140.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  5. ↑ Школа Роу-Гед з описом часів навчання Енн. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 2 лютого 2011.
  6. ↑ Fraser, Rebecca (2008). Charlotte Brontë: A Writer's Life (вид. 2). 45 Wall Street, Suite 1021 New York, NY 10005: Pegasus Books LLC. с. 261. ISBN 978-1-933648-88-0.
  7. ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Емілі Бронте (англ.) .
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емілі_Бронте&oldid=42954702