Ельєсс Бен-Сегір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ельєсс Бен-Сегір
Особисті дані
Народження 16 лютого 2005(2005-02-16) (19 років)
  Сен-Тропе, Франція
Зріст 178 см
Вага 57 кг
Громадянство Марокко Марокко
Франція Франція
Позиція атакувальний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Франція «Монако»
Номер 7
Юнацькі клуби
2010–2016
2016–2018
2018–2020
2020–2022 		Франція «Коголенуа»
Франція «Фрежюс Сен-Рафаель»
Франція «Коголенуа»
Франція «Монако»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2022–т. ч. Франція «Монако» 44 (10)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
2021–2022 Франція Франція (до 17) 2 (0)
2022–2023 Франція Франція (до 18) 5 (1)
2023 Франція Франція (до 19) 4 (3)
2024–т. ч. Марокко Марокко (до 23) 6 (0)
2024–т. ч. Марокко Марокко 8 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 22 листопада 2024.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 18 листопада 2024.

Ельє́сс Бен-Сегі́р (фр. Eliesse Ben Seghir, араб. إلياس بن صغير; нар. 16 лютого 2005, Сен-Тропе) — марокканський і французький футболіст, півзахисник клубу «Монако» та збірної Марокко.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Почав займатися футболом у юнацьких командах «Коголенуа» і «Фрежюс Сен-Рафаель», а в липні 2020 року приєднався до академії «Монако». У липні 2022 року підписав свій перший професіональний контракт з «Монако»[1].

3 листопада 2022 року дебютував за основний склад «Монако» в матчі групового етапу Ліги Європи УЄФА проти «Црвени Звезди», вийшовши на заміну Кевіну Фолланду[2][3]. 28 грудня 2022 року дебютував у Лізі 1, вийшовши на заміну в поєдинку проти «Осера»[4], і відзначився двома забитими м'ячами[5]. Таким чином став наймолодшим автором дублю в своєму дебютному матчі в Лізі 1 за останні 75 років і найпершим гравцем, який забив двічі до свого 18-річчя (17 років і 315 днів)[6]. Окрім цього, став п'ятим наймолодшим футболістом, який відзначився за «Монако» у поєдинку Ліги 1 після Кіліана Мбаппе, П'єтро Пеллегрі, Тьєррі Анрі та Бенуа Бадьяшиля. Також він став наймолодшим автором дублю за «Монако» в Лізі 1 після Тьєррі Анрі (17 років і 255 днів), який забив двічі 1995 року[7]. Загалом у своєму дебютному сезоні за «Монако» провів 23 матчі і забив 4 голи. У травні 2023 року був номінований на звання найкращого молодого гравця сезону за версією Національного союзу професіональних футболістів (UNFP)[8][9].

В липні 2023 року увійшов у список топ-100 претендентів на звання «Golden Boy» (найкращий молодий гравець) 2023 року[10]. 26 січня 2024 року продовжив контракт з «Монако» до 2027 року[11]. 10 березня відзначився першим голом у сезоні 2023–24 у матчі Ліги 1 у ворота «Страсбура»[12].

19 вересня 2024 року в матчі проти «Барселони» дебютував у Лізі чемпіонів УЄФА[13][14]. У жовтні 2024 року ввійшов у список 25-ти фіналістів на звання «Golden Boy» 2024 року[15][16].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Виступав за збірні Франції до 17, до 18 і до 19 років.

13 березня 2024 року вперше викликаний до збірної Марокко головним тренером Валідом Реграгі для участі в товариських матчах проти збірних Анголи і Мавританії[17][18]. 22 березня в поєдинку з Анголою дебютував за збірну Марокко, вийшовши в стартовому складі[19][20]. 7 червня забив свій перший гол за збірну Марокко в матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2026 проти збірної Замбії[21].

4 липня 2024 року потрапив до заявки олімпійської збірної Марокко для участі в матчах футбольного турніру на літніх Олімпійських іграх 2024 в Парижі[22][23]. На олімпійському турнірі зіграв у матчах групового етапу проти збірних Аргентини[24], України[25] та Іраку. Грав у чвертьфіналі проти США[26][27] та у півфіналі проти збірної Іспанії, в якому марокканці поступились з рахунком 1-2[28][29]. Зіграв у матчі за 3-тє місце проти збірної Єгипту, в якому допоміг своїй команді перемогти та здобути бронзові медалі[30][31].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Народився у Франції у родині вихідців з Марокко[32]. Його старший брат, Салім, також професіональний футболіст.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна статистика

[ред. | ред. код]
Станом на 22 листопада 2024 [33]
Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші Всього
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Монако 2022–23 Ліга 1 19 4 1 0 3[a] 0 – 23 4
2023–24 13 2 1 0 – – 14 2
2024–25 12 4 0 0 3[b] 0 0 0 15 4
Всього за кар'єру 44 10 2 0 6 0 0 0 52 10
  1. ↑ Матчі в Лізі Європи УЄФА
  2. ↑ Матчі в Лізі чемпіонів УЄФА

Міжнародна статистика

[ред. | ред. код]
Станом на 18 листопада 2024 [33]
Збірна Сезон Товариські Офіційні Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Марокко
2024 2 0 8 3 8 3
Всього за кар'єру 2 0 8 3 8 3

Матчі за збірну

[ред. | ред. код]
Станом на 18 листопада 2024 [33]

Всього: 8 матчів / 3 голи; 7 перемог, 1 нічия, 0 поразок.

Досягнення

[ред. | ред. код]
Збірна Марокко (олімп.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gilucas, Pascal (6 серпня 2022). AS Monaco: Eliesse Ben Seghir signe son premier contrat professionnel. Africa Foot United. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 18 березня 2024.
  2. ↑ A professional debut in Europe for Eliesse Ben Seghir! (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 4 листопада 2022. Процитовано 19 березня 2024.
  3. ↑ AS Monaco cruise past Red Star and into the Europa League knockout stages (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 4 листопада 2022. Процитовано 19 березня 2024.
  4. ↑ Eliesse Ben Seghir is MVP of the win over Auxerre! (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 29 грудня 2022. Процитовано 19 березня 2024.
  5. ↑ L1 (J16) : Monaco s'impose à Auxerre grâce à Ben Seghir. Sports.orange.fr (фр.). 28 грудня 2022. Процитовано 18 березня 2024.
  6. ↑ AS Monaco make a big comeback thanks to Ben Seghir! (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 28 грудня 2022. Процитовано 19 березня 2024.
  7. ↑ 2 - A 17 ans et 315 jours, Eliesse Ben Seghir est le 2e plus jeune joueur à marquer un doublé pour Monaco en Ligue 1. OptaJean (фр.). 22 грудня 2022. Процитовано 19 березня 2024 — через Twitter.
  8. ↑ Nommés pour le Trophée UNFP du Meilleur Espoir de Ligue 1 UberEats. Prime Video Sport France (фр.). 16 травня 2023. Процитовано 19 березня 2024 — через Twitter.
  9. ↑ Aflalo, Alexandre (28 травня 2023). Trophées UNFP: Mbappé couronné, Mendes et Fazer meilleurs espoirs, revivez la cérémonie. Le Parisien (фр.). Процитовано 19 березня 2024.
  10. ↑ Eliesse Ben Seghir appears in the Top 100 for the Golden Boy (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 22 липня 2023. Процитовано 19 березня 2024.
  11. ↑ Eliesse Ben Seghir extends his contract through 2027 (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 26 січня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  12. ↑ A patient AS Monaco wins in Strasbourg thanks to its Academy (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 10 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  13. ↑ Six ans après, l'AS Monaco savoure son retour en C1 face à Barcelone! (фр.). Офіційний сайт ФК «Монако». 19 вересня 2024. Процитовано 26 вересня 2024.
  14. ↑ Jiménez, Juan (19 вересня 2024). Flick tenía el enemigo en casa. Diario AS (ісп.). Процитовано 26 вересня 2024.
  15. ↑ Hemingway, Rob (18 жовтня 2024). GOLDEN BOY: LAMINE YAMAL AMONG FAVOURITES AS MANCHESTER UNITED PAIR KOBBIE MAINOO, ALEJANDRO GARNACHO NAMED ON SHORTLIST. Eurosport (англ.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  16. ↑ Гудзенко, Максим (18 жовтня 2024). Визначився фінальний список претендентів на премію найкращого молодого гравця Golden Boy у 2024 році. Суспільне Спорт (укр.). Процитовано 30 жовтня 2024.
  17. ↑ Matchs amicaux des Lions de l’Atlas : le coach Hoalid Regragui convoque 24 joueurs face à l’Angola et la Mauritanie. frmf.ma (фр.). Королівська федерація футболу Марокко. 13 березня 2024. Процитовано 18 березня 2024.
  18. ↑ Eliesse Ben Seghir called up for the first time by Morocco (англ.). Офіційний сайт ФК «Монако». 14 березня 2024. Процитовано 18 березня 2024.
  19. ↑ Marocco 1—0 Angola. ESPN (англ.). 22 березня 2024. Процитовано 23 березня 2024.
  20. ↑ Maroc-Angola : Onze Lions de l’Atlas titulaires. frmf.ma (фр.). Королівська федерація футболу Марокко. 22 березня 2024. Процитовано 23 березня 2024.
  21. ↑ Le Maroc serein face à la Zambie, la Côte d'Ivoire dispose du Gabon aux qualifications pour la Coupe du monde. L'Équipe (фр.). 8 червня 2024. Процитовано 9 червня 2024.
  22. ↑ Tarik Sektioui dévoile la liste des joueurs convoqués pour les JO. frmf.ma (фр.). Королівська федерація футболу Марокко. 4 липня 2024. Процитовано 9 липня 2024.
  23. ↑ Eliesse Ben Seghir appelé avec le Maroc U23 pour les JO (фр.). Офіційний сайт ФК «Монако». 4 липня 2024. Процитовано 9 липня 2024.
  24. ↑ García, Miguel Ángel (24 липня 2024). Escándalo en el Argentina-Marruecos. Diario AS (ісп.). Процитовано 25 липня 2024.
  25. ↑ Conreau, Augustin (27 липня 2024). JO 2024 - Football. En supériorité numérique, le Maroc se fait surprendre par l’Ukraine. Ouest-France (фр.). Процитовано 28 липня 2024.
  26. ↑ Benhalima, Hibat (2 серпня 2024). JO 2024 - Football. Le Maroc déroule face aux États-Unis et file en demi-finale du tournoi masculin. Ouest-France (фр.). Процитовано 2 серпня 2024.
  27. ↑ Gorostieta, Diego (2 серпня 2024). Estados Unidos se despide de París 2024 tras caer ante Marruecos en cuartos de final. Diario AS (ісп.). Процитовано 3 серпня 2024.
  28. ↑ Camacho, Ignacio (5 серпня 2024). ¡Sí, sí, sí, nos vamos a París!. Diario AS (ісп.). Процитовано 5 серпня 2024.
  29. ↑ Benhalima, Hibat (5 серпня 2024). JO 2024 - Football. L’Espagne renverse le Maroc et file en finale du tournoi olympique. Ouest-France (фр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  30. ↑ Frand, Arthur (8 серпня 2024). JO 2024 - Football. Le Maroc étrille l’Égypte en petite finale et se pare de bronze. Ouest-France (фр.). Процитовано 8 серпня 2024.
  31. ↑ Eliesse Ben Seghir médaillé de bronze aux Jeux avec le Maroc! (фр.). Офіційний сайт ФК «Монако». 8 серпня 2024. Процитовано 8 серпня 2024.
  32. ↑ Monaco : Ben Seghir va signer pro ! (фр.). Foot Mercato. 20 липня 2022. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 18 березня 2024.
  33. ↑ а б в Ельєсс Бен-Сегір на сайті transfermarkt.com (англ.)
  34. ↑ Rahimi inspires Morocco to historic bronze (англ.). ФІФА. 8 серпня 2024. Процитовано 8 серпня 2024.
  35. ↑ JO de Paris 2024: Historique. La sélection olympique décroche la médaille de Bronze. frmf.ma (фр.). Королівська федерація футболу Марокко. 8 серпня 2024. Процитовано 8 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Профіль на офіційному сайті ФК «Монако» (англ.) (фр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ельєсс_Бен-Сегір&oldid=43967054