Долинський повіт

Долинський повіт
нім. Bezirk Dolina, пол. Powiat doliński
Місто	Долина
Найбільше місто	Долина
Країна	Австро-Угорщина, ЗУНР і Польська Республіка
Регіон	Станиславівське воєводство
Гміни	87 (1867—1934), 14 (1934—1939)
Населення
- повне	118.400 (1931)
- густота	49
- повна	2397 км²
Дата заснування	1867

Доли́нський повіт (нім. Bezirk Dolina) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром повіту було місто Долина.

Австро-Угорщина

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Долина (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Одночасно був утворений Судовий повітовий округ Долина, який включав судові повіти:

Судовий повіт Болехів
Судовий повіт Долина
Судовий повіт Рожнятів.

Судовий повітовий округ Долина підпорядковувався утвореному того ж року Окружному апеляційному суду в Станиславові.

Сам Долинський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту і в тому ж розмірі) у складі округу Стрий.

Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, зокрема до попереднього Долинського повіту (з 37 громад) приєднані Болехівський повіт (з 23 громад) і 17 громад Рожнятівського повіту (за винятком приєднаних до Калуського повіту сіл Брошнів, Голинь і Тужилів-Котятичі)^[1] Однак у структурі судової адміністрації збереглися Болехівський, Долинський і Рожнятівський судові повіти.

За переписом 1869 р. у повіті проживало 71 588 осіб. Повіт поділявся на 68 кадастральних гмін, складався з 85 самоврядних громад-гмін (3 міських і 82 сільських) та 19 окремих територій (в які об'єднані 77 фільварків) — загалом 104 адміністративних одиниць. За переписом у повіті було 54 930 греко-католиків, 6 759 римо-католиків, 11 вірмено-католиків, 10 православних, 1546 лютерани, 43 кальвіністи і 8 289 юдеїв.^[2] Надалі до повіту приєднана громада Брошнів.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 91 громаду, земельно — на 73 кадастральні гміни та займав площу 2498 км². Населення повіту становило 113 831 особа. Українці-грекокатолики становили 75 % населення повіту, євреї — 11 %. Населені пункти повіту розподілялися між судовими повітами^[3]:

Судовий повіт Болехів:

Судовий повіт Долина:

Белеїв
Дебелівка
місто Долина з передмістями Брочків, Новичка, Оболоня і Загір'я
Енґельсберґ
Грабів
Гофнунґзав
Ілемня
Якубів
Яворів
Кальна
Княжолука
Липовиця
Лолин
Лоп'янка
Людвиківка
Максимівка
Мізунь Новий
Мізунь Старий
Надіїв
Няґрин
Новоселиця складається з Новоселиця Вишня і Новоселиця Нижня
Новошин
Пациків
Рахиня
Раків
Сенечів
Слобода-Долинська
Солуків
Суходіл
Тересівка
Тростянець
Тур'я Мала
Тур'я Велика
Велдіж
Вишків

Судовий повіт Рожнятів:

Брошнів
Ценява складається з Ценява і Демня
Дуба
Дубшара
Янівка
Ясеновець
Князівське
Креховичі
Лецівка
Луги
Вільхівка
Перегінсько
Решняте
містечко Рожнятів
Ріпне
Спас складається з Підсухи, Погорілець і Спас
Струтинь Нижній
Струтинь Вишній
Сваричів

Посли до Галицького сейму

По округу № 34 IV курії (до 1867 р. включав Долинський, Болехівський і Рожнятівський повіти, надалі збігався з укрупненим Долинським повітом) послами (в сучасному значенні — депутатами) до Галицького сейму були:

1861—1869 рр. — Іван Гушалевич;
1870—1886 рр. — Аполінарій Гоппен;
1886—1893 рр. — Мар'ян Мазаракі;
1893—1895 рр. — Вінцентій Вітославський;
1895—1901 рр. — Василь Небиловський;
1901—1907 рр. — Теодор Богачевський;
1907—1913 рр. — Стефан Ціпсер;
1913—1914 рр. — Іполит Заремба.

У складі ЗУНР

В листопаді 1918 р. проведені вибори до органів влади ЗУНР. Повіт входив до Станиславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром і Головою Повітової УНРади був обраний адвокат д-р Северин Данилович (УРП), міським комісаром і делегатом до УНРади — директор гімназії д-р Михайло Пачовський.^[4] Наприкінці травня 1919 року внаслідок наступу прибулого з Франції корпусу Галлера при синхронному ударі в спину румунських військ повіт був окупований поляками.

Під польською окупацією

Включений до складу Станиславівського воєводства після утворення воєводства 3 грудня 1920 року на окупованих поляками землях ЗУНР. До складу повіту входило 104 поселення (з них 3 міста, 84 сільські гміни і 14 фільварків) з 20 288 житловими будинками. Площа повіту — 2 498 км².

Загальна чисельність населення повіту складала 101 427 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 77 817 — греко-католики, 11 664 — римо-католики, 9 843 — юдеї, 2 105 — інших визнань.

Зміни адміністративного поділу

26 квітня 1929 р. село Кам'янка передане з Долинського повіту до Сколівського^[5], того ж дня у склад міста Болехів включені сільські гміни Болехів Руський, Вавилон Новий, Соломонова Гірка і Волоське Село^[6].

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року сільські гміни Лісовіце, Задеревач, Воля Задеревацка, Нінюв Дольни, Нінюв Ґурни і Похерсдорф вилучили з Долинського повіту і включили до Стрийського^[7].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1929 рр. — 78

1929—1934 рр. — 77

1934 рр. — 71

1934—1939 рр. — 11


Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Болехів	Гошів, Гериня, Новий Гузіїв, Підбережжя, Старий Гузіїв, Танява, Тяпче, Човгани	8
2	Ґміна Брошнів	Брошнів, Креховичі, Раків, Сваричів	4
3	Ґміна Велдіж	Велдіж, Енґельсберґ, Лолин, Максимівка, Ніаґрин, Новошин, Тересівка	7
4	Ґміна Вигода	Вигода, Дебелівка, Княжолука, Новий Мізунь, Старий Мізунь, Новоселиця, Пациків, Мала Тур'я, Яворів	9
5	Ґміна Витвиця	Витвиця, Кальна, Липа, Лужки, Розточки, Слобода-Болехівська, Станківці, Церковна	8
6	Ґміна Людвиківка	Вишків, Людвиківка, Сенечів	3
7	Ґміна Перегінськ	Вільхівка, Перегінське, Решняте	3
8	Ґміна Поляниця	Бряза, Бубнище, Поляниця, Сукіль, Тисів	5
9	Ґміна Рахиня	Белеїв, Велика Тур'я, Гофнунґзау, Надіїв, Рахиня, Слобода-Долинська, Солуків, Тростянець, Якубів	9
10	Ґміна Ріпне	Дуба, Дубшари, Князівське, Лецівка, Ріпне, Цінева	6
11	Ґміна Спас	Ґрабів, Ілемня, Липовиця, Лоп'янка, Луги, Спас, Струтин Горішній, Струтин Долішній, Суходіл	9
передано до Сколівського повіту		Кам'янка (до 1929)	1
передано до Стрийського повіту		Воля Задеревацка (до 28.05.1934), Лісовіце (до 28.05.1934), Задеревач (до 28.05.1934), Нінюв Дольни (до 28.05.1934), Нінюв Ґурни (до 28.05.1934), Похерсдорф (до 28.05.1934)	6

Населення

Українці-грекокатолики становили 73 % населення повіту (1910)^[8].

У 1939 році в повіті проживало 128 125 мешканців (98 920 українців-грекокатоликів — 77,21 %, 2 985 українців-латинників — 2,33 %, 10 730 поляків — 8,37 %, 11 025 євреїв — 8,6 % і 4 465 німців та інших національностей — 3,48 %)^[9].

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області^[10].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано у зв'язку з поділом його території на 4 райони — кожен із кількох колишніх ґмін:

Болехівський — з міста Болехів та ґмін Болехів, Витвиця і Поляниця,
Вигодський — ґмін Вигода, Велдіж і Людвиківка,
Долинський — з міста Долини та ґмін Рахінь і Брошнюв,
Рожнятівський — з містечка Рожнятів та ґмін Перегіньск, Рипне і Спас).

Третій Райх

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Долинський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Калуш Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості).

Сучасність

Нині на території Долинського повіту розташовані три адміністративні одиниці Івано-Франківської області: Долинський та Рожнятівський райони, місто обласного значення Болехів і одна Львівської (частково Стрийський район).

Примітки

↑ Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. [Архівовано 1 листопада 2019 у Wayback Machine.] Jahrgang 1867, XVII. Stück, Nr. 37: «Verordnung des Justizministeriums vom 15. Februar 1867, über die Aufstellung von reinen Bezirksgerichten in Ostgalizien»
↑ Powiat dolinski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 100. (пол.)
↑ Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 332(нім.)
↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.
↑ Розпорядження Ради Міністрів 26 квітня 1929 № 436. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.
↑ Розпорядження Ради Міністрів 26 квітня 1929. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2019.
↑ Dz.U. 1934 nr 48 poz. 441. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.
↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 27 березня 2017.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 22.
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu dolińskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 червня 2015 у Wayback Machine.]
Dolina i Doliniański powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 95. (пол.)
Заборони й заборони… (Допис з Долинщини) // Діло, ч. 150, 12.07.1938

[1] Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. [Архівовано 1 листопада 2019 у Wayback Machine.] Jahrgang 1867, XVII. Stück, Nr. 37: «Verordnung des Justizministeriums vom 15. Februar 1867, über die Aufstellung von reinen Bezirksgerichten in Ostgalizien»

[2] Powiat dolinski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 100. (пол.)

[3] Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 332(нім.)

[4] Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 21 вересня 2019.

[5] Розпорядження Ради Міністрів 26 квітня 1929 № 436. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.

[6] Розпорядження Ради Міністрів 26 квітня 1929. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2019.

[7] Dz.U. 1934 nr 48 poz. 441. Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 26 серпня 2016.

[8] Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 27 березня 2017.

[9] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 22.

[10] Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]