Джоел Лебовіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джоел Лебовіц
Народився10 травня 1930(1930-05-10)[1] (94 роки)
Тячів, Україна[2]
Країна США
Діяльністьфізик, викладач університету, математик
Alma materСірак'юський університетd (1956)
Бруклінський коледж (1952)
Галузьматематика[3], статистична фізика[3] і механіка[3]
ЗакладРатґерський університет
Університет Єшиваd
Науковий керівникPeter Bergmannd[4]
Аспіранти, докторантиГерберт Шпонd
Панайотіс Кеврекідісd
Роберт Геллеманd
Майкл Айзенманd[5]
Стефано Оллаd[5]
Стівен Брінd[5]
Джоан Фармерd[5]
Роберт Маєрd[5]
Карланджело Лівераніd[5]
Анджей Карвовськийd[5]
Peisen Zhangd[5]
Джамбатіста Джакомінd[5]
Дов Натаніель Челстd[5]
Марко Ленсіd[5]
Paolo Dai Prad[5]
Christian Maesd[5]
Крішнамурті Равішанкарd[5]
Арвінд Айєрd[5]
Веселин Мариновd[5]
Аміне Асселаd[5]
ЧленствоНаціональна академія наук США
Національна академія дей-Лінчей
Американське математичне товариство[6][7]
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма

Премія Пуанкареd (2000)

Медаль Больцманаd (1992)

медаль імені Макса Планка (2007)

Велика медаль Французької академії наук (2014)

премія «За наукову свободу та відповідальність»d (1999)

премія Гайнца Пейджелса в галузі прав людини для вченихd (1996)

премія Макса Планкаd (1993)

член Американського фізичного товариства[d]

премія Денні Гайнемана з математичної фізики (2021)

Dwight Nicholson Medal for Outreachd (2004)

член Американського математичного товаристваd (2013)

медаль Дірака Міжнародного центру теоретичної фізики (2022)

Особ. сторінкаmath.rutgers.edu/component/comprofiler/userprofile/lebowitz

Джоел Лебовіц (англ. Joel Lebowitz; нар. 10 травня 1930, Тячів, Чехословаччина) — американський математик та фізик, широко визнаний за свій видатний внесок у статистичну фізику, статистичну механіку та багато інших областей[8]. Лебовіц опублікував більше п'ятисот статей з статистичної фізики і науки в цілому, він є одним із засновників і редакторів — Журналу статистичної фізики (англ. Journal of Statistical Physics), одного з найбільш важливих рецензованих журналів з наукових досліджень в цій галузі.

Він був президентом Нью-Йоркської академії наук. Лебовіц — професор математики та фізики Ратґерського університету. Він також є активним членом правозахисної спільноти та довгостроковим співголовою Комітету зацікавлених вчених[9].

Біографія

[ред. | ред. код]

Джоел Лебовіц народився 10 травня 1930 року в Тячеві, Чехословаччина, (нині — Україна) в єврейській родині. Під час Другої світової війни він був депортований зі своєю сім'єю в Аушвіц, де його батько, мати і молодша сестра були вбиті в 1944 році. Після звільнення з табору він переїхав до США на човні і навчався в Ортодоксальній єврейській школі і Бруклінському коледжі. Він отримав ступінь доктора філософії в Сиракузькому університеті в 1956 році під керівництвом Пітера Бергмана[10]. Потім він продовжив свої дослідження з Ларсом Онсагером в Єльському університеті, де отримав викладацьку посаду. У 1957 році він перейшов до Технологічного інституту Стівенса, а в 1959 році — в Белферську аспірантуру наук Єшивського університету.

Нарешті, він отримав посаду викладача в Ратґерському університеті в 1977 році. Під час навчання в Єшивському та Ратґерському університеті він контактував з кількома вченими та художниками, такими як Фуміо Йосімура та Кейт Міллетт. У 1975 році заснував Журнал статистичної фізики. У 1979 році був президентом Нью-Йоркської академії наук. Він був одним з найактивніших прихильників дисидентських вчених в колишньому Радянському Союзі, особливо вчених-відмовників.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Лебовіц зробив великий внесок у статистичну механіку і математичну фізику. Разом з Еліотом Лібом він довів, що кулонівські взаємодії підкоряються термодинамічній межі. Він також встановив те, що зараз відомо як нерівність Лебовіца для феромагнітної моделі Ізінга. Його поточні інтереси пов'язані з проблемами нерівноважної статистичної механіки.

Він став головним редактором Журналу статистичної фізики (англ. Journal of Statistics Physics) в 1975 році, одного з найважливіших журналів у цій галузі, і з тих пір є головним редактором, поки не пішов у відставку у вересні 2018 року. Лебовіц проводить два рази на рік серію конференцій[11], спочатку в Ієшівському університеті, а потім у Ратґерському університеті, який триває вже 60 років. Він також відомий як один з редакторів впливової серії оглядів, «Фазові переходи і критичні явища» (англ. Phase Transitions and Critical Phenomena).

Нагороди та почесті

[ред. | ред. код]

Лебовіц був удостоєний кількох нагород, таких як медаль Больцмана (1992)[12], медаль Ніколсона (1994) від Американського фізичного товариства, медаль Бенджаміна Франкліна (1995), премія Анрі Пуанкаре (2000)[13], премія Вольтерра (2001), премія Гайнемана з математичної фізики (2021) і багато інших.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. SNAC — 2010.
  2. Freebase Data DumpsGoogle.
  3. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  7. http://www.ams.org/news?news_id=1680
  8. Lebowitz, Joel Louis, 1930-. history.aip.org. American Institute of Physics. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  9. Committee of Concerned Scientists, Leadership List [Архівовано 2008-06-26 у Wayback Machine.]. Committee of Concerned Scientists. Accessed June 28, 2008.
  10. Enslin, Rob (29 листопада 2018). A Moral Vision of Science: Physicist Joel L. Lebowitz G’55, G’56, H’12 Believes Science and Morality are Inextricably Linked. SU News. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  11. Archived copy. Архів оригіналу за 16 червня 2008. Процитовано 31 липня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. The Boltzmann Award 1992. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
  13. Laudatio for Joel L. Lebowitz by David Ruelle (IHES, Paris). www.iamp.org. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]