Джироламо Ґрімальді
Джироламо Ґрімальді | ||
| ||
---|---|---|
Діяльність: | католицький священник, католицький диякон | |
Народження: | 15 листопада 1674 Генуя, Італія | |
Смерть: | 18 листопада 1733[1] (59 років) Іскія, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія | |
Похований: | Генуя | |
Священство: | 7 квітня 1709 | |
Єп. хіротонія: | 9 квітня 1713 | |
Єпископства: | титулярний архієпископ Едеси Осроенської, 5 жовтня 1712 | |
Проголошений: | 2 жовтня 1730 | |
Папою: | Климентієм ХІІ | |
Джирола́мо Ґріма́льді, в українських джерелах також Єроні́м Ґріма́льді, Єроні́м Гріма́льді, Ієроні́м Ґріма́льді (італ. Girolamo Grimaldi; 15 листопада 1674, Генуя — 18 листопада 1733, Іскія) ― італійський кардинал і католицький архієпископ; апостольський нунцій у Речі Посполитій та Австрії. Головував на синоді Руської Унійної Церкви в Замості (1720).
Походив з благородної генуезької родини Ґрімальді (з неї походили також князі Монако) з якої вийшли визначні церковні діячі кардинали Джироламо Ґрімальді (1527), Джироламо Ґрімальді-Каваллероні (1643) і Нікола Ґрімальді (1706).
Навчався в Авіньйонському університеті, де 26 червня 1705 року здобув докторський ступінь із цивільного і канонічного права. Отримав нижчі свячення 8 вересня 1708 року, піддияконат 17 березня 1709 і дияконат 19 березня того ж року. У священичий сан поставлений 7 квітня 1709 року і відразу призначений з дипломатичною місією як інтернунцій до Брюсселя.
5 жовтня 1712 року обраний титулярним архієпископом Едеси Осроенської, а 20 грудня призначений на посаду апостольського нунція в Речі Посполитій. Єпископські свячення отримав 9 квітня 1713, призначений асистентом Папського Трону 17 січня 1713, став Апостольським візитатором Вірменської Церкви у Львові 21 червня 1720 року. Від 22 червня того ж року — Апостольський візитатор Руської Унійної Церкви в Речі Посполитій, головував на Замойському синоді (26 серпня—17 вересня 1720 року). 15 листопада 1720 року став Апостольським нунцієм у Австрії.
Піднесений до кардинальської гідності 2 жовтня 1730 року, отримав пурпуру і титул кардинала-священика Санта Бальбіна 3 вересня 1731 року. 11 грудня 1730 року призначений папським легатом до Болоньї на три роки, а пізніше також до герцогства Парми і П'яченци (з 5 жовтня 1731 року).
Під час подорожі на англійському кораблі з Неаполя до Генуї, захворів на хворобу, яка перебігала з тяжкою гарячкою, яка призвела до його смерті 18 листопада 1733 року в Іскії. Його тіло було перевезене до Генуї і поховане в церкві святого Филипа.
- ↑ а б Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Gaetano Moroni. Dizionario di erudizione storico-ecclesiastica da San Pietro sino ai nostri giorni. — Venezia: Tip. Emiliana, 1879.
- Alberto Maria Ghisalberti, Massimiliano Pavan. Dizionario Biografico degli Italiani. — Milano: Istituto della Enciclopedia italiana, 1960.
- Lodovico Antonio Muratori. Annali d'Italia, dal principio dell'era volgare sino all'anno MDCCL.
- Girolamo Cardinal Grimaldi † [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
- The Cardinals of the Holy Roman Church-Grimaldiї [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Народились 15 листопада
- Народились 1674
- Уродженці Генуї
- Померли 18 листопада
- Померли 1733
- Померли в метрополійному місті Неаполь
- Поховані в Генуї
- Італійські архієпископи
- Титулярні архієпископи Едеси Осроенської
- Кардинали з Італії
- Апостольські нунції в Польщі
- Апостольські нунції в Австрії
- Унійна церква в Речі Посполитій
- Учасники Замойського синоду
- Грімальді
- Померли від гарячки