Денчик Микола Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Федорович Денчик
Народження1 травня 1920(1920-05-01)
Вільшани, Харківський повіт, Харківська губернія, Українська СРР
Смерть24 серпня 1996(1996-08-24) (76 років)
Харків, Україна
ПохованняМіське кладовище № 2
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Рід військПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР винищувальна авіація
Роки служби1940—1946
ПартіяВКП(б)
Звання Майор авіації
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
 Медаль «50 років перемоги у ВВВ»

Мико́ла Фе́дорович Де́нчик (нар. 1 травня 1920(19200501) — пом. 24 серпня 1996) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, заступник командира ескадрильї 64-го гвардійського винищувального авіаційного полку 4-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії 1-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу 15-ї повітряної армії Брянського фронту, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1920 року в селищі Вільшани, Дергачівського району Харківської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів і школу ФЗУ в Харкові. Працював слюсарем на паровозобудівному заводі, одночасно навчався в аероклубі.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. У 1941 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював у складі 33-го (03.1942-09.1942), 910-го (12.1942-05.1943) та 64-го гвардійського винищувальних авіаційних полків на Південно-Західному, Північно-Західному, Брянському, 2-му і 1-му Прибалтійських та 1-му Білоруському фронтах. Літав на майже всіх типах тогочасних винищувачів. Член ВКП(б) з 1942 року.

Всього за роки війни здійснив 534 вдалих бойових вильоти, провів понад 80 повітряних боїв, у яких збив особисто 19 й у складі групи — 3 літаки супротивника.

У 1946 році майор М. Ф. Денчик вийшов у запас. Мешкав і працював у Харкові. Помер 24 серпня 1996 року. Похований на харківському міському кладовищі № 2.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії старшому лейтенантові Денчику Миколі Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2819)[1].

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (28.05.1942, 19.07.1943, 30.01.1945), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (02.08.1943, 11.03.1985) і медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 17 февраля (№ 10 (270)). — С. 1

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Денчик Микола Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Денчик_Микола_Федорович&oldid=40843788