Греко-скіфське городище «Чайка»

Греко-скіфське городище «Чайка»
45°09′50″ пн. ш. 33°17′25″ сх. д.
Країна	Росія і  Україна
Розташування	Євпаторія
Тип	археологічна пам'ятка
Греко-скіфське городище «Чайка» Греко-скіфське городище «Чайка» (Росія) Греко-скіфське городище «Чайка» Греко-скіфське городище «Чайка» (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

Греко-скіфське городище «Чайка» (північно-західна околиця м. Євпаторія) засноване близько середини IV століття до н. е. Херсонесом. Воно являло собою укріплене поселення і було одним з форпостів хори (сільськогосподарської території) Херсонеса. У середині II ст. до н. е. захоплене скіфами і проіснувало до середини I ст. н. е. Дослідження проводяться з 1959 року. Городище «Чайка» — пам'ятка національного значення.

Історія дослідження

Греко-скіфське городище «Чайка» було відкрите, коли під час роботи на піщаному кар'єрі був виявлений грецький квадр — частина Північно-Східної вежі. Знаходиться біля селища Заозерне, 7 км на південний захід від міста Євпаторія, біля табору «Променистий», алея Дружби, 23.

Основні знахідки виставлені в Євпаторійському краєзнавчому музеї. Дослідження городища були розпочаті у 1959 році під керівництвом О. М. Карасьова та І. В. Яценко, і з 1963 року стали стаціонарними і щорічними. З 1967 року працює Кримська археологічна експедиція Історичного факультету МДУ. Її керівництво з 1987 року здійснювала О. О. Попова. З 2008 року начальником експедиції є Т. В. Єгорова.

Археологічні особливості

Виділяють три етапи розвитку городища:

• Грецький (сер. IV — сер. II ст. до н. е.)
• Пізньоскіфський (кінець II ст. до н. е. — сер. I ст. н. е.)
• Племена Салтівської культури (VIII — Х ст. н. е.)

Грецький етап

Загальна панорама городища

Перший період

Городище «Чайка» (назва умовна) імовірно виникає в середині IV століття до н. е. Будучи хорою Херсонесу, воно було побудоване в типовій грецькій манері. Площа городища на першому етапі його розвитку становить 5 тис. м² (100×50 м). Городище обмежене оборонними стінами з квадрів із вежами по кутах і додатковою вежею посередині східної стіни. В'їзд в городище був у західній стіні. Можлива наявність в'їзду в північній стіні, пізніше забудованого. Внутрішня забудова городища здійснювалася з сирцевої цегли на кам'яному цоколі.

На ранньому етапі свого розвитку (сер IV—III до н. е.) «Чайка», мабуть, була пунктом звезення харчів з рівнини для подальшого переправлення по морю у Херсонес. Це підтверджується наявністю 2 рядів підвальних приміщень — складів вздовж східної оборонної стіни.

Другий період

Деякі рештки городища

У III столітті до н. е. відбувається сильна пожежа, можливо викликана скіфськими набігами. Городище втрачає військово-оборонний характер, а на його території виникають окремі садиби різного господарського призначення.

• Садиба № 1 (будівля III століття до н. е.) — на думку І. В. Яценко, ця будівля належала людині, пов'язаній з каменярською справою.
• Садиба № 2 (1 — 2 чверть III століття) — мабуть була пов'язана з виноробством: в садибі знайдено кам'яний майданчик з бортиками, де чавили виноград, а також приміщення з піфосами — грецькими судинами для вина.
• Садиба № 3 — пов'язана з виготовленням сирцевої цегли, склад якої знайдений у підвалі цієї садиби.
• Садиба № 4 — виявлені залишки печей, кам'яний тарапан, зернотертки, на думку Т. В. Єгорової, садиба могла бути двоповерховою.

Пізньоскіфський етап

В кінці II століття до н. е. греки залишають городище. На їх місце приходять пізні скіфи.

Виникає досить велике поселення. Споруди — з «рваної цегли», без прямих кутів. Головна вулиця була вимощена каменем. На неї виходять невеликі приміщення, можливо, торгівельні лавочки. Неподалік від городища з'являється некрополь.

Чи не пізніше середини I ст. до н. е. скіфи йдуть, з невідомих причин (немає слідів ні пожеж, ні набігів). Після відходу пізніх скіфів життя завмирає. У шарах III—IV століття н. е. археологічний матеріал трапляється дуже рідко і починає простежуватися чітко лише в V—VII століттях.

Салтівсько-Маяцька культура

VIII століття в історії городища пов'язане з Салтівською культурою.

Простежується використання характерної «ялинки» в кладці стін. Основні знахідки — поливна то гончарна кераміка з хвилястою лінією як орнаментом.

Знахідки

• Рельєф — бенкет Геракла
• Малий рельєф Геракл.
• Маленький вівтар.
• Жіноча статуетка (імовірно Деметри).
• Теракотове зображення Афродіти
• Афродіта Анадиомена
• Статуетка амазонки із латуні
• численна кераміка.

Література

• Попова О. О. Рельеф с городища Чайка // Советская археология. — 1974. — № 4. — С. 222—230. (рос.)
• Коляков С. М. Амфоры городища «Чайка»: применение метода пересчёта в условно-целые сосуды при исследовании керамического комплекса // Математические методы в исследованиях по социально-экономической истории. — М. — 1975. — С. 237—260. (рос.)
• Яценко И. В. Раскопки скифского поселения в Евпатории // Археологические открытия 1974 г. — М., 1975. — С. 379—381. (рос.)
• Карасёв А. Н. Раскопки городища Чайка в Евпатории // Археологические открытия 1966 г. — М., 1967. — С. 215—218. (рос.)
• Шульц П. Н. Скифское изваяние, найденное на городище «Чайка» // Античная история и культура Средиземноморья и Причерноморья. — Лг., 1968. — С. 324—331. (рос.)
• Література [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• Городище «Чайка». Сельскохозяйственная фактория Керкинитиды
• Археологические исследования в Крыму. 1994 год. Сб. научн. ст. — Симферополь: СОНАТ, 1997. (рос.)
• Археология Северо-Западного Крыма. — Симферополь, 2004. (рос.)
• Кутайсов В. А. Крекинитида. — Симферополь: Таврия, 1992. — 192 с. — (Археологические памятники Крыма). (рос.)
• Население и культура Крыма в первые века н.э. — К.: Наукова думка, 1983. — 157 с. (рос.)
• Голованевский М. В. В глубь веков: Раскопки городища «Чайка» // Евпаторийская здравница. — 1978. — 15 сент.(рос.)
• Медведева Л. Сюрпризы «Чайки» // Евпаторийская здравница. — 1977. — 15 окт.(рос.)

Див. також

• Керкінітида