Гогіль Ігор Михайлович

Ігор Гогіль
Особисті дані
Повне ім'я	Ігор Михайлович Гогіль
Народження	14 лютого 1976(1976-02-14) (48 років)
Зріст	179 см
Вага	71 кг
Громадянство	Україна
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
	«Прикарпаття» ВПУ-21 (Івано-Франківськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1993—1994 «Бескид» (Н) 14 (3) 1995 «Скала» (Ст) 2 (0) 1995 «Хутровик» (Т) 1 (0) 1996—1999 ЦСКА (К) 41 (5) 1996—1999 →  ЦСКА-2 (К) 68 (9) 1998 →  «Чорноморець» (Од) 15 (0) 2000—2003 «Прикарпаття» 84 (13) 2000—2001 →  «Прикарпаття-2» 12 (3) 2001 →  «Енергетик» (Б) 1 (0) 2002—2003 →  «Лукор» (К) 3 (1) 2003 «Борисфен» 6 (0) 2003 →  «Борисфен-2» 2 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
2005—2006	«Цементник» (Ям)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігор Михайлович Гогіль (нар. 14 лютого 1976) — український футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.

Кар'єра гравця

Ранні роки

Футболом розпочав займатися ранніх років, грав у м'яч разом з однолітками. Потім записався до футбольного гуртка «Прикарпаття» при стадіоні «Кристал», перший тренер — Річард Гуцуляк. По завершенні 8-о класу загальноосвітньої школи вступив до івано-франківського ВПУ-21. У цьому навчальному закладі займався футболом під керівництвом Юогдана Дебенка. Під час навчання у ВПУ-21 виступав за команду юнаків 1976 року народження, яка представляла завод «Автоливаш» в чемпіонаті Івано-Франківської області. У сезоні 1992/93 років ця команда стала переможцем у юнацькій першості області.

Перші роки у професіональному футболі

По завершенні навчання прийняв запрошення надвірнянського «Бескиду», який виступав у Перехідній лізі чемпіонату України. У цьому турнірі зіграв 14 матчів та відзначився 3-а голами. Проте за підсумком сезону «Бескид» посів 15-е місце (серед 18-и команд-учасниць) й згідно з регламентом змагання вибув до аматорського чемпіонату Україну. Проте Ігор залишився в команді й у першій частині сезону 1994/95 років зіграв у ньому 21 матч. Під час зимової паузи в чемпіонаті отримав запрошення від стрийської «Скали», за яку дебютував 8 травня 1995 року в програному (1:3) виїзному поєдинку 32-о туру Першої ліги проти «Хіміка». Гогіль вийшов на поле на 37-й хвилині, замінивши В'ячеслава Нужного. Загалом же в першій половині травня 1995 року зіграв два матчі за «Скалу», після чого залишив розташування команди. Після цього підписав контракт з «Хутровиком» (Тисмениця). Проте в складі цього клубу зіграв лише 36 хвилин у переможному (1:0) поєдинку проти «Олімпії ФК АЕС». Цей матч виявився для Ігора єдиним у футболці «Хутровика».

Військова служба, виступи в ЦСКА та «Чорноморці»

Під час виступів у «Хутровику» отримав повістку до армії. Розпочинав службу у Львові. Виступав у чемпіонаті серед футбольних команд військових округів. Під час одного з таких матчів Ігора помітили тренери київського ЦСКА та запросили його до столиці. Дебютував за київських «армійців» 9 квітня 2006 року в переможному (2:1) виїзному поєдинку 25-о туру групи А Другої ліги проти жовквинського «Гарая». Гогіль вийшов на поле на 64-й хвилині, замінивши Миколу Ковальчука. Дебютним голом у футболці столичного клубу відзначився 17 квітня 1996 року на 58-й хвилині переможного (2:0) домашнього поєдинку 27-о туру групи А Другої ліги проти київського «Сходу». Гогіль вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Миколу Ковальчука. У складі ЦСКА відіграв п'ять сезонів, разом з командою пройшов шлях з Другої до Вищої ліги чемпіонату України. У сезоні 1997/98 років разом з ЦСКА дійшов до фіналу кубку України, де «армійці» з рахунком 1:2 поступилися київському «Динамо». На два голи Андрія Шевченка «армійці» змогли відповісти на 65-й хвилині влучним ударом Василя Новохацького, який під час перерви замінив травмованого Ігора Гогіля. У складі ЦСКА у Вищій лізі зіграв 41 матч та відзначився 5-а голами, ще 8 матчів (2 голи) провів у кубку України. Також виступав за друголіговий фарм-клуб «канонірів» — ЦСКА-2. починаючи з сезону 1998/99 років втратив своє місце в першій команді (зіграв усього 2 матчі у Вищій лізі). Для отримання ігрової практики відправився в оренду до «Чорноморця», за який дебютував 31 липня 1998 року в переможному (6:0) домашньому поєдинку 1-о туру Першої ліги проти чернівецької «Буковини». Ігор вийшов на поле на 46-й хвилині, замінивши Ігора Жабченка. У складі «моряків» зіграв 15 матчів у Першій лізі та 2 поєдинки в кубку України. У другій половині сезону 1998/99 років повернувся до ЦСКА, але виступав виключно за другу команду «армійців». За ЦСКА-2 у Другій лізі зіграв 68 матчів (9 голів), ще 1 поєдинок провів у кубку України.

«Прикарпаття» та «Лукор»

Ще перебуваючи у Києві сподівався повернутися до «Прикарпаття». Цей перехід відбувся під час зимової перерви сезону 1999/00 років. Дебютував за івано-франківську команду 18 березня 2000 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 16-о туру Вищої ліги проти одеського «Чорноморця». Гогіль вийшов на поле в стартовому складі, а на 69-й хвилині його замінив Володимир Ларін. Дебютним голом у футболці «прикарпатців» відзначився 8 квітня 2000 року на 33-й хвилині програного (1:2) виїзного поєдинку 19-о туру Вищої ліги проти київського ЦСКА. Ігор вийшов на поле в стартовому складі, а на 75-й хвилині його замінив Володимир Ларін. На той час «Прикарпаття» переживало фінансову кризу й прихід Ігора Гогіля не зумів допомогти івано-франківцям зберегти місце у Вищій лізі. Загалом же у складі івано-франківського клубу у чемпіонатах України зіграв 84 матчі та відзначився 13-а голами, ще 5 матчів провів у кубку України. У сезоні 2000/01 років виступав також за «Прикарпаття-2» у Другій лізі (12 матчів, 3 голи). А 30 вересня 2001 року зіграв усі 90 хвилин за бурштинський «Енергетик» в домашньому поєдинку проти львівського «Динамо». З 2002 по 2003 рік провів 3 поєдинки (1 гол) за друголіговий калушський «Лукор».

Завершення професіональної кар'єри та виступи в аматорських клубах

Сезон 2003/04 років розпочав у «Спартаку», проте зігравши 1 матч у Першій лізі, перейшов до «Борисфена». Дебютував за бориспільський клуб 17 серпня 2003 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 6-о туру Вищої ліги проти київської «Оболоні». Ігор вийшов на поле на 32-й хвилині, замінивши Тараса Ковальчука, а на 90-й хвилині вже Ігора замінив Віталій Несін. З серпня по жовтень 2003 року за «Борисфен» зіграв 6 матчів у Вищій лізі та 1 поєдинок у кубку України. Окрім цього провів 2 матчі в Другій лізі за «Борисфен-2». Через численні травми змушений був завершити виступи на професіональному рівні.

Проте продовжив кар'єру на аматорському рівні. У 2004 році виступав в івано-франківському «Тепловику». Наступного року відіграв у «Лужанах». У 2006 році зіграв 1 матч в аматорському чемпіонаті України за «Цементник» (с. Ямниця). З 2012 по 2014 рік виступав в чемпіонаті Івано-Франківської області за «Благо» (Івано-Франківськ).

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри професіонального футболіста спробував себе на тренерському містку. У 2006 році очолив «Цементник» (Ямницю), з якою виграв чемпіонат та кубок області.

З липня 2016 року працю старшим тренером-викладачем СДЮШОР «Прикарпаття» (Івано-Франківськ). Тренував групи футболістів 2003 та 2007 років народження.

Зараз Ігор Гогіль працює тренером-селекціонером у івано-франківському "Прикарпатті"

Досягнення

Як гравця

• Кубок України
  • Фіналіст (1): 1997/98

Як тренера

• Чемпіонат Івано-Франківської
  • Чемпіон (1): 2006

• Кубок Івано-Франківської
  • Володар (1): 2006

Посилання

• Статистика виступів гравця на офіційному сайті ФФУ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Український футбол»
• Профіль гравця [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті «Одеський футбол»
• Профіль тренера на сайті «Український футбол»