Перейти до вмісту

Гертруда Белл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Белл.
Гертруда Белл
англ. Gertrude Bell
На археологічних розкопках Вавилонн, 1909 р.
Ім'я при народженніГертруда Маргарет Лотіан Белл
Народилася14 липня 1868(1868-07-14)
Вашингтон Голл, графство Дарем, Англія Англія
Померла12 липня 1926(1926-07-12) (57 років)
Багдад, Британський мандат у Месопотамії
·передозування ліків
ПохованняБританський цвинтар у Баб аль-Шарджі, Багдад
Країна Сполучене Королівство
Національністьбританка
Діяльністьмандрівниця, співробітниця з політичних питань
Галузьархеологія
Відома завдякиписьменниця, мандрівниця, археолог, дослідниця, картограф
Alma materКоледж Леді Маргарет і Queen's College Londond[1]
Знання мованглійська[2][3], арабська, перська і французька
БатькоSir Hugh Bell, 2nd Baronetd
МатиMaria Shieldd[4]
Брати, сестриHugh Lowthian Belld
Нагороди

Гертруда Маргарет Лотіан Белл (англ. Gertrude Margaret Lowthian Bell; 14 липня 1868(18680714) — 12 липня 1926) — англійська письменниця, мандрівниця, шпигунка, археологиня та картографка. Завдяки численним подорожам Великою Сирією, Месопотамією, Малою Азією і Аравією стала впливовою політичною діячкою Британської імперії.

Ранні роки

[ред. | ред. код]
Восьмирічна Гертруда з сером Г'ю Беллом

Народилася 14 липня 1868 року у Вашингтон Нью-Голл (нині Леді Маргарет Голл), графство Дарем, Англія, у заможній сім'ї, що забезпечило їй освіту і зробило можливими її подорожі.[5]

Мати Белл, Мері Шилд Белл, померла у 1871 році при народженні сина Моріса, коли Гертруді було три роки.[6] Коли Гертруді було сім, батько одружився з Флоренс Олліфф.

Дід Белл, сер Ісаак Лотіан Белл, металург і член парламенту від Ліберальної партії за другої каденції Бенджаміна Дізраелі, можливо, підштовхнув молоду Гертруду до міжнародних питань і заохочував її цікавість до світу та участі у міжнародній політиці.[7]

Початкову освіту отримала в Queen's College у Лондоні, а пізніше у коледжі Леді Маргарет Голл, Оксфорд.[8] Історія була одним з небагатьох предметів, які жінкам було дозволено вивчати. Белл обрала спеціалізацією сучасну історію. У 1888 році отримала диплом першого ступеня з відзнакою.

Подорожі

[ред. | ред. код]

У 1892 році Белл вирушає до Персії услід за дядьком сером Френком Ласселзом, якого призначили послом у Тегерані. Подорож описує у книзі «Persian Pictures», опублікованій у 1894 році. Белл вивчила фарсі, також вільно говорила арабською, французькою і німецькою та володіла італійською і турецькою. У 1899 році Белл знову повертається на Середній Схід; відвідує Палестину та Сирію. По дорозі з Єрусалима до Дамаска знайомиться із друзами Джебель-аль-Друз.[9] Белл подорожувала Аравією шість разів протягом наступних 12 років.[9]

Свої спостереження опублікувала у книзі «Syria: The Desert and the Sown», опублікованій у 1907 році. У цій роботі подано деталі, описи та фотографії подорожей Белл до міст Великої Сирії, таких як Дамаск, Єрусалим, Бейрут, Антіохія й Александретта. Яскраві описи Белл відкрили арабські пустелі для західного світу. У березні 1907 року Белл вирушила до Османської імперії та почала працювати із сером Вільямом Мітчелом Рамзі.[10]

У січні 1909 року вирушила до Месопотамії, відвідала хеттське місто Каркемиш, нанесла на карту й описала руїну Ухайдіра, а також відвідала Вавилон і Наджаф. Повернувшись до Каркемиша, консультувалася з двома археологами на місці, одним із яких був Т. Е. Лоуренс, помічник Реджинальда Кемпбелла-Томпсона. Гертруда Белл була другою після леді Енн Блант іноземною жінкою, що відвідала Хаїль.

Війна та політична кар'єра

[ред. | ред. код]

На початку Першої світової війни Белл відмовили щодо її відправлення на Близький Схід. Натомість вона стала волонтеркою Червоного Хреста у Франції.

Пізніше Белл запрошена Британською розвідкою для проведення солдатів через пустелі. Впродовж своїх подорожей Белл встановила тісні зв'язки з членами племен на Близькому Сході. З початку Першої світової до своєї смерті Гертруда Белл була єдиною жінкою, яка володіла політичною силою та впливом у формуванні Британської імперської політики на Близькому Сході.

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гертруда Белл

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 79.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
  5. ↑ Del Testa, David W., ред. (2001). Bell, Gertrude. Government Leaders, Military Rulers, and Political Activists. Westport, Connecticut: Oryx Press. с. 20. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 10 вересня 2017.
  6. ↑ Howell, Georgina (2008). Gertrude Bell: Queen of the Desert, Shaper of Nations (вид. Paperback). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 0-374-53135-8.:33–34
  7. ↑ O'Brien, Rosemary, ред. (2000), Gertrude Bell: The Arabian Diaries, 1913–1914, Syracuse, NY: Syracuse University Press
  8. ↑ LMH, Oxford - Prominent Alumni. Архів оригіналу за 15 січня 2017. Процитовано 20 травня 2015.
  9. ↑ а б Gertrude Bell and the Birth of Iraq. theava.com. 15 листопада 2011. Архів оригіналу за 23 October 2004. Процитовано 6 грудня 2011.
  10. ↑ Cohen, Getzel M.; Sharp Joukowsky, Martha (2006). Breaking Ground: Pioneering Women Archaeologists. University of Michigan Press. с. 167. ISBN 978-0-472-03174-0.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гертруда Белл


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гертруда_Белл&oldid=43067833