Гарріс Воффорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарріс Воффорд
англ. Harris Wofford
Народився9 квітня 1926(1926-04-09)[2]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер21 січня 2019(2019-01-21)[1] (92 роки)
Вашингтон, США
·смерть через падіння з висотиd
Країна США
Діяльністьполітик, адвокат
Alma materШкола права Говардського університетуd, Чиказький університет, Єльська школа права і Scarsdale High Schoold
Знання мованглійська
ЗакладМерілендський університет
УчасникДруга світова війна
Посадасенатор США[3] і сенатор США[3]
ПартіяДемократична партія США
Автограф

Гарріс Лльовеллін Воффорд-молодший (англ. Harris Llewellyn Wofford, Jr.; 9 квітня 1926, Нью-Йорк — 21 січня 2019) — американський юрист і політик-демократ, був впливовим діячем американського руху за громадянські права та волонтерства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Він служив у ​​ВПС США під час Другої світової війни. У 1948 році Воффорд закінчив Чиказький університет, а потім навчався у Школі права Говардського університету і Єльському університеті. З 1954 року він працював адвокатом і був ад'юнкт-професором в Університеті Нотр-Дам. Крім того, до 1958 року він працював у Державному комітеті США з цивільних прав, за цей час став другом Мартіна Лютера Кінга. Під час президентської кампанії у 1960 році він порадив Джону Кеннеді створити Раду цивільних прав; її очолив досвідчений конгресмен Вільям Доусон з Чикаго і з Марджорі Лоусон. Після перемоги на виборах, Кеннеді призначив Воффорда особистим представником президента з питань громадянських прав. Протягом цього часу він також сприяв розвитку нового Корпусу миру, був його спеціальним представником по Африці, зокрема, відповідав за Ефіопію. 1963 Ліндон Джонсон, він був заступником директора.

У 1966 році він пішов з політики, щоб стати президентом Державного університету Нью-Йорка в Олд-Вестбері. У 1970 році він став президентом Коледжу Брін-Мор у штаті Пенсільванія і обіймав цю посаду до 1978 року.

Після семи років приватної юридичної практикою у Філадельфії, у 1987 році Воффорд був призначений губернатором Пенсільванії Робертом Кейсі міністром праці та промисловості штату. 4 квітня 1991 сенатор від Пенсільванії Джон Гайнц загинув в авіакатастрофі. Його місце у Сенаті США стало вільним, 8 травня того ж року поста губернатор Кейсі призначив сенатором Воффорда.

На спеціальних виборах у листопаді 1991 року він зіткнувся з Діком Торнбургом, колишній губернатор штату Пенсільванія і генеральний прокурор Сполучених Штатів в адміністраціях Рональда Рейгана і Джорджа Буша. Його перемога з більшістю у 10 % здивувала багатьох. Воффорд пізніше згадувався як один з кандидатів для висунення у віце-президенти у парі з Біллом Клінтоном на президентських виборах у 1992.

У 1994 році Воффорд не зміг переобратись, програвши конгресмену-республіканцю Ріку Санторуму.

Після своєї праці у Сенаті, він з 1995 по 2001 рік очолював Корпорацію національної і муніципальної служб, якою керувала AmeriCorps. Пізніше він також викладав в Університеті Меріленду у Коледж-Парку і працював у різних благодійних організаціях. У 2002 році він отримав John W. Gardner Leadership Award.

У 1948 році він одружився з Клер Ліндгрен, у подружжя двоє синів і донька.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Harris Wofford, civil rights activist who helped Kennedy win the White House, dies at 92
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Biographical Directory of the United States Congress — GPO, 1903.

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Harris Wofford and Clare Wofford: India Afire, J. Day Co., New York 1951
  • Harris Wofford: The Democratic Challenge; in: Foreign Policy 86 (весна 1992), S. 99-113
  • Harris Wofford: Of Kennedys and Kings: Making Sense of the Sixties, Farrar, Straus, Giroux, New York 1980

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гарріс_Воффорд&oldid=43082789