Галицьке князівство

Галицьке князівство
↓ 1084 – 1199
Герб
Галицьке князівство: історичні кордони на карті Галицька Земля за князювання Володимирка і Ярослава Осмомисла
Столиця	Галич
Мови	Руська
Релігії	Християнство, Язичництво
Форма правління	обмежена монархія
князі
- 1144 — 1152	Володимирко Володарович
- 1152 — 1187	Ярослав Осмомисл
Історія
- Засновано	1084
- Ліквідовано	1199
Попередник Наступник Перемиське князівство Теребовлянське князівство Звенигородське князівство Галицько-Волинське князівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Галицьке князівство

Князівства Київської Русі у 1054–1132 рр.

Галицьке князівство — західноруське князівство на території сучасної Галичини, зі столицею в Галичі, в якому з 1084 року правили князі династії Ростиславичів. Князівство займало північно-східні схили Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, на півдні його територія доходила до Чорного моря й Дунаю. 1199 року Роман Великий об'єднав Галицьке князівство та Волинське в єдине Галицько-Волинське князівство. Однак із 1204 до 1241 року, воно знову існувало як окреме князівство. З 1241 до 1340-х років було складовою частиною Галицько-Волинського князівства.

Історія

У VI ст. слов'янські племена регіону були об'єднані під владою білих хорватів, які прийшли на зміну кельтським та германським племенам, що населяли Галичину ще в бронзовій добі. Віднайдені городища доруської епохи (Стільсько, Пліснесько) були, ймовірно, столицями племінних князівств. Угорські хроніки згадують, що під час переходу через Карпати вождь угрів (мадярів) Алмош у 898 році гостював у неназваного галицького князя.

За правління Святополка І (871–894) деякі племена хорватів увійшли до складу Великої Моравії, а після її занепаду галицькі землі частково потрапили під вплив польських і угорських правителів, хоч і частково продовжували існувати як незалежні князівства з центрами, зокрема, в Теребовлі та Стільському. У 993 році після другого походу київського Володимира Святославича на хорватів, частина Галичини була включена до складу Київської Русі. Утім, уже в 1018 році польський король Болеслав I Хоробрий захопив і приєднав галицькі землі до Польщі. Упродовж кількох наступних десятиліть Галичина почергово опинялася під владою київських князів та польських королів.

Утворення незалежного князівства

Пам'ять про незалежні хорватські князівства, проте, збереглася, і в 1084 році в Перемишлі здобув владу князь-вигнанець із династії Рюриковичів — Рюрик Ростиславич. Невдовзі його брати Володар і Василько утвердилися, відповідно, у Звенигороді та в Теребовлі. Завдяки підтримці місцевого населення Ростиславичі змогли втриматися при владі: Ян Длугош згадує про масові повстання проти польської влади в Галичині біля 1090 року. В 1099 році у битві на Рожному Полі об'єднана галицька армія Володаря та Василька Романовичів перемогла військо київського князя Святополка Ізяславича, і того ж року в битві над Вягром, неподалік від Перемишля угорське військо на чолі з Коломаном І. Рюрик помер 1092 року. У 1097 році Василька, який повертався після Любецького з'їзду Рюриковичів, підступно захопив і осліпив князь Давид Ігорович, якому не завадив київський князь Святополк Ізяславич. За підтримки брата Володаря Василько зберіг владу в Теребовлі. Про вагомий політичний вплив Володаря наприкінці XI ст. свідчить династичний шлюб його доньки Ірини з Ісааком — сином візантійського імператора Олексія I Комніна (візантійський імператор Андронік I Комнін був сином Ірини і внуком Володаря). У 1144 році Володимирко Володарович закінчив об'єднання галицьких земель в єдине князівство зі столицею у Галичі.

Розквіт

Галицьке князівство досягло найбільшої могутності за князювання Ярослава Осмомисла (1152—1187). Як і батько, він був змушений боронити незалежність Галичини від київських князів. Названий у «Слові о полку Ігоревім» — Осмомислом (що має вісім смислів, себто розумний, мудрий). Ярослав Осмомисл поширив територію свого князівства, приєднавши землі між Дністром і Карпатами, пониззя Дунаю. Князь мав добрі зв'язки з суздальським князем, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З Польщею і Угорщиною Ярослав Осмомисл утримував мирні відносини, і так само мав добрі відносини з Візантією та цісарем Фрідріхом І Барбароссою. За Ярослава Осмомисла розбудовано й укріплено багато галицьких міст.

Мудрою політикою за 35-річного князювання, Ярослав Осмомисл утвердив незалежність держави, зробив її могутньою, з якою рахувалися всі його сусіди, сприяв зростанню міжнародного визнання та достатку в державі.

Об'єднання з Волинським князівством

Після смерті Ярослава настали занепад князівської влади й ослаблення впливу Галицького князівства. 1188—1189 роки — час боротьби сусідніх Угорщини та Волинського князівства за Галичину. Угорські королі 1188 року захопили Галич. Проти іноземних зайд спалахнуло Галицьке повстання 1189 року, яке підтримав спадкоємець престолу — Володимир Ярославович, що відтак правив у 1189—1199 роках у Галичі.

Володимир Ярославич правив до 1199 року, коли була зроблена друга (вдала) спроба волинського князя Романа Великого приєднати Галичину, внаслідок чого вона увійшла до Руського королівства, яке також називають Галицько-Волинським князівством.

Правителі Галицького князівства

Об'єднання Галичини Ростиславичами

У списку подані князі й правителі Галича починаючи від 1141 року, коли виникло удільне Галицьке князівство, до 1349 року, коли воно було ліквідоване. До списку також включені князі Галицько-Волинського князівства, чий престол був у Галичі чи містах Галичини.

Галицькі князі (за М. Грушевським)
Князь	Роки	Примітки
Володимирко I Володарович	1141–1153	син перемишльського князя Володаря Ростиславича
Ярослав Осмомисл	1153–1187	син Володимирка Володаревича
Олег Ярославич	1187	син Ярослава Осмомисла
Володимир II Ярославич	1187–1188	син Ярослава Осмомисла
Роман I Мстиславич	1188–1189	князь волинський
Володимир II Ярославич	1189–1199	вдруге
Роман I Мстиславич	1199–1205	вдруге
Данило Романович	1205–1206	син Романа Мстиславича
Володимир III Ігорович	1206–1208	з чернігівських князів
Роман II Ігорович	1208–1209	брат Володимира Ігоровича
Ростислав I Рюрикович	1210	син Рюрика Ростиславича київського
Роман II Ігорович	1210	вдруге
Володимир III Ігорович	1210–1211	вдруге
Данило Романович	1211–1212	вдруге
Мстислав Німий	1212–1213	з князів волинських
Володислав Кормильчич	1213–1214	боярин галицький
Коломан II	1214–1219	королевич угорський
Мстислав Удатний	1219	з князів києво-смоленських, онук Ярослава Осмомисла по матері
Коломан II	1219–1221?	вдруге
Мстислав Удатний	1221?-1228	вдруге
Андрій Андрійович	1228–1230	королевич угорський
Данило Романович	1230–1232	втретє
Андрій Андрійович	1232–1233	вдруге
Данило Романович	1233–1235	вчетверте
Михайло Всеволодович	1235–1236	з князів чернігівських
Ростислав II Михайлович	1236–1238	син Михайла Всеволодовича, з князів чернігівських
Данило Романович	1238–1264	вп'яте
Шварно Данилович	1264–1269	син Данила, співправитель князя Лева I Даниловича
Лев I Данилович	1264–1301?	син Данила
Юрій I Львович	1301?-1308?	син Лева I
Лев II Юрійович	1308–1323	син Юрія I
Володимир Львович	1323–1325	син Лева II
Юрій II Болеслав	1325–1340	з князів мазовецьких, онук Юрія I
Любарт-Дмитро	1340–1349	з князів литовських
Володислав Опольчик	1372–1378	з князів опольських, намісник Людовика І

У культурі

Кіно

• 1987: Данило — князь Галицький
• 2018: Король Данило

Див. також

• Київська Русь
• Галицько-Волинське князівство
• Волинське князівство
• Пониззя

Джерела та література

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
• Крип'якевич І. П. Історія України / відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б. З. Якимович — Львів: Світ, 1990. — 520 с. / Пам'ятки історичної думки України
• Князі України-Русі: Укладені на основі «Історії України-Русі» Миколи Аркаса та «Літопису Руського» / Упоряд. Я. Мельничук, Б. Карабін; Ред. А. М. Монтасевич. — Л.: Край, 1993. — 120 с.
• Радянська енциклопедія історії України. — Київ, 1969. — т. 1.

Посилання

• Галицьке князівство [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Галицьке князівство // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.