Воловик Всеволод Валентинович

Всеволод Валентинович Воловик
Всеволод Валентинович Воловик;
Капітан
Загальна інформація
Народження	28 жовтня 1967; Київ
Смерть	21 листопада 2014 (47 років); Донецьк
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Громадянство	Україна
Псевдо	«Сєва»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Рід військ	Добровільне формування
Формування	ДУК
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Воловик.

Все́волод Валенти́нович Волови́к (нар. 28 жовтня 1967(19671028) — 21 листопада 2014) — розвідник Добровольчого українського корпусу, капітан у відставці.

Життєпис

У 1987 році закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище, спеціальність «радіотехнічні засоби». Капітан у відставці, був професійним військовим розвідником.

Займався підприємництвом, протягом 2013—2014 років з Національним військово-історичним музеєм України, в рамках співпраці робив виставку до річниці виведення радянських військ з Афганістану. Якийсь час працював на посаді молодшого наукового співробітника філії НВІМУ-Меморіального комплексу «Пам'яті Героїв Крут».

Під час Революції Гідності долучився до Правого сектору. Член політичної партії «Правий сектор», 2014 року на виборах до Верховної Ради України кандидував у народні депутати за списком партії.

У часі війни — боєць 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». Готував розвідників, займався розвідкою, активно брав участь у звільнені українських міст на Донбасі. Влітку потрапив до полону «ЛНР», де провів 45 діб, вийшов з полону за обміном — терористи не дізналися, що він з «Правого сектора», переконав їх, що військовий.

21 листопада підірвався на міні поблизу аеропорту Донецька. Тоді ж поліг побратим «Морпєх».

24 листопада відбулася заупокійна служба в Михайлівському Соборі, прощання у Будинку офіцерів. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Без Всеволода лишились дружина, від попереднього шлюбу — син 1998 р.н. та донька 1992 р.н.

Нагороди

Відзнака Міністра оборони України «За воїнську доблесть»;
нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно);
Відзнака ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно);
В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

Вшанування

Ім'я Всеволода Воловика носить окрема тактична група Добровольчого українського корпусу.

Примітки

↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

Посилання

Воловик Всеволод Валентинович («Сєва») [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих.
Воловик Всеволод Валентинович («Сєва») [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт НВР Правий сектор.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

[1]