Верхній Салтів
село Верхній Салтів | |
---|---|
Панорама села на фоні Печенізького водосховища | |
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Чугуївський район |
Тер. громада | Вовчанська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA63140010000049419 |
Облікова картка | Верхній Салтів |
Основні дані | |
Засноване | 1700 |
Населення | 119 |
Площа | 1,42 км² |
Густота населення | 83,8 осіб/км² |
Поштовий індекс | 62535 |
Телефонний код | +380 5741 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°8′1″ пн. ш. 36°47′58″ сх. д. / 50.13361° пн. ш. 36.79944° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
137 м |
Водойми | р. Сіверський Донець |
Відстань до районного центру |
22 км |
Найближча залізнична станція | Вовчанськ |
Відстань до залізничної станції |
22 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 92 |
Карта | |
Мапа | |
|
Ве́рхній Са́лтів — село в Україні, у Вовчанській міській громаді Чугуївського району Харківської області.
Село Верхній Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Рубіжне, нижче за течією за 4 км — селище Старий Салтів, на протилежному березі — село Металівка, на відстані в 1 км знаходиться село Замулівка.
Село оточують лісові масиви (дуб, сосна)
Село отримало таку назву ВЕРХНІЙ, оскільки розташовано на високому правому березі річки Сіверський Дінець (45 м над рівнем річки). Також Верхній Салтів знаходиться вище за течією річки ніж сусіднє село Старий Салтів. Друга частина назви САЛТІВ епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження САЛТАНЪ — султан, володар, цар. Бо саме тут у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату.
Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі , залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об'єднання -Хазарського каганату. Городище та могильники належать до археологічних цінностей світового значення. Із Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану.
За даними на 1864 рік у казенній слободі Старосалтівської волості Вовчанського повіту мешкало 2082 особи (1073 чоловічої статі та 1005 — жіночої), налічувалось 418 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 8092 осіб[2].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Рубіжному, Байраці, Верхньому Салтові, Замулівці —528 людей[3].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Вовчанської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району, село увійшло до складу Чугуївського району[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 84,87% |
російська | 13,45% |
вірменська | 0,84% |
білоруська | 0,84% |
У 1900 році вчитель сільської школи В. О. Бабенко, розчищаючи розмитий водою схил одного з тутешніх ярів, виявив досить добре збережене давнє катакомбне поховання. Тепер можна вважати встановленим, що на місці сучасного села в VIII—X ст. існувало велике місто з селищем, посадом та цитаделлю. Поряд розташовувалися величезні за площею катакомбні і ґрунтові могильники, залишені населенням різного етнічного походження.
У Верхньому Салтові похований козацький отаман Василь Гордієнко. Відомо, що 1696 року він брав участь у завоюванні турецьких укріплень на Азові, що мало велике значення для Азовської кампанії Петра І.
В селі народився Помазунов Олександр Іванович — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
-
Автобусна зупинка
-
Продуктовий магазин
-
Історико-археологічний музей
-
Вежа мобільного зв'язку
-
Вхід до кладовища
-
Братська могила
-
Братська могила
-
Братська могила
-
Колодязь
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 620—633 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»